Рішення

від 13.08.2021 по справі 910/8156/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2021Справа № 910/8156/21 Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОГАЛЬВА" (18028, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 40802156)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕСТ ТРЕЙД" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 43604879)

про стягнення 405 987,75 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАЛОГАЛЬВА звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ БЕСТ ТРЕЙД про стягнення заборгованості за договором № 25/09-20 від 25.09.2020 на виготовлення та поставку металоконструкцій у розмірі 405 987,75 грн, з яких: 324 442,20 грн основного боргу, 32 444,22 грн штрафу у розмірі 10% від суми основного боргу, 17 147,51 грн пені, 13 363,67 грн -10 відсотків річних та 18 570,14 грн інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.05.2021 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

03.06.2021 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 19.07.2021 року до 06.08.2021 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАЛОГАЛЬВА (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕСТ ТРЕЙД" (далі - відповідач, покупець) було укладено рамковий договір №25-09/20 на виготовлення та поставку металоконструкцій, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити поставити та передати покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у договорі (пункт 2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору ціна договору дорівнює сумі загальної вартості товару, виготовлення та поставки якого відбулись протягом строку дії договору згідно підписаним сторонами товарно-транспортним та товарним (видатковим) накладним.

Згідно з п. 4.5. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до супроводжувальних документів н товар, передбачених п.4.3. договору, у порядку та строки, визначені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю , затвердженої постановою Держарбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю , затвердженою постановою, Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966, якщо інше не передбачено цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору умови розрахунків зазначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Розрахунки здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі (п. 5.4. договору).

Відповідно до п.8.3. договору у разі порушення покупцем терміну оплати, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої вартості товару за кожен день такого прострочення. А у випадку прострочення терміну оплати згідно умов даного договору понад 15 днів покупець сплачує додатково постачальнику штраф у розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми вартості товару.

На виконання умов договору та укладених специфікації в рамках договору ТОВ МЕТАЛОГАЛЬВА здійснило поставку товару ТОВ КОМПАНІЯ БЕСТ ТРЕЙД , що підтверджується видатковими накладними (скорочено - ВН) та товарно - транспортними накладними, зокрема:

- за специфікацією №1 від 25 вересня 2020 загальна вартість поставленого товару складає 352 626,00 грн (видаткова накладна №1054 від 09.10.2020 на суму 48 426, 00 грн та видаткова накладна №1276 від 19.11.2020 на суму 304 200,00 грн);

- за специфікацією №2 від 02 вересня 2020 загальна вартість поставленого товару складає 101 982,00 грн (видаткова накладна №1133 від 26.10.2020 на суму 101 982,00 грн);

- за специфікацією №3 від 22 жовтня 2020 загальна вартість поставленого товару складає 280 410,00 грн (видаткова накладна № 1277 від 19.11.2020 на суму 280 410,00 грн);

- за специфікацією №4 від 22 жовтня 2020 загальна вартість поставленого товару складає 17664,00 грн (видаткова накладна №1376 від 09.12.2020 на суму 17664,00 грн);

- за специфікацією №5 від 06 листопада 2020 загальна вартість поставленого товару складає 54 000,00 грн (видаткова накладна №1241 від 13.11.2020 на суму 54 000,00 грн);

- за специфікацією №6 від 22 жовтня 2020 загальна вартість поставленого товару складає 176 346,00 грн (видаткова накладна № 1324 від 27.11.2020 на суму 49 506,00 грн та видаткова накладна №1377 від 09.12.2020 на суму 126840,00 грн).

З метою забезпечення здійснення попередньої оплати позивачем було виставлено рахунки на оплату відповідачу, який в свою чергу здійснив попередню оплату за товар, зокрема:

- виставлено рахунок на оплату №1153 від 22.09.2020 на загальну суму вартості товару 352 626,00 грн, згідно специфікації №1 від 25 вересня 2020 . Відповідачем здійснена попередня оплата двома платежами 28.09.2020 в сумі 121 267,80 грн та 09.11.2020 в сумі 125 600,00 грн;

- рахунок на оплату №1201 від 25.09.2020 на загальну суму вартості товару 110 982,00 грн, згідно специфікації № 2 від 02 жовтня 2020 року. Відповідачем здійснена попередня оплата двома платежами 28.09.2020 в сумі 31 105,80 грн та 26.10.2020 в сумі 2500,00 грн;

- рахунок на оплату №1349 від 22.10.2020 р. на загальну суму вартості товару 280 410,00 грн. згідно специфікації № 3 від 22 жовтня 2020. Відповідачем здійснена попередня оплата 09.11.2020 в сумі 196 300,00 грн;

- рахунок на оплату №1437 від 04.11.2020 на загальну суму вартості товару 17 664,00 грн згідно специфікації №4 від 04 листопада 2020. Відповідачем здійснена попередня оплата 10.11.2020 в сумі 12365,00 грн;

- рахунок на оплату №1446 від 06.11.2020 на загальну суму вартості товару 54 000,00 грн. згідно специфікації №5 від 06 листопада 2020. Відповідачем здійснена попередня оплата 06.11.2020 в сумі 33 300,00 грн.

- рахунок на оплату №1454 від 09.11.2020 на загальну суму вартості товару 176 346,00 грн згідно специфікації №6 від 09 листопада 2020. Відповідачем здійснена попередня оплата 10.11.2020 в сумі 136 147, 20 грн.

Всього відповідачем сплачено в якості попередньої оплати за товар 658 585,80 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку до визначеної дати за жодною поставленою партією товару.

Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість за поставленим товаром (боргом) станом на дату складання даної позовної заяви складає 324 442,20 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення оплати, у зв`язку з чим має сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 32 444,22 грн, пеню у розмірі 17 147,51 грн , 10% річних у розмірі 13 363,67 грн та збитки від інфляції у розмірі 18 570,14 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що постачальником в період з вересня 2020 по листопад 2020 було поставлено покупцю товару на загальну суму 983 028,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №1054 від 09.10.2020;

- №1276 від 19.11.2020;

- №1133 від 26.10.2020;

- № 1277 від 19.11.2020;

- №1376 від 09.12.2020;

- №1241 від 13.11.2020;

- № 1324 від 27.11.2020;

- №1377 від 09.12.2020.

Таким чином позивач виконав свої договірні зобов`язання за даним договором у повному обсязі, поставив обумовлений у вказаному договорі товар.

Відповідно до п.4.2. договору датою поставки є дата видаткової накладної. Отже згідно вказаних накладних позивачем поставлено відповідачу товару загальною вартістю 983028,00 грн.

Відповідно до умов договору, поставка товару здійснюється на умовах часткової попередньої оплати в розмірі 70% вартості партії товару зазначеної в такій специфікації та остаточного розрахунку решти 30% вартості товару за Специфікаціями № 1,2 в термін 30 календарних днів, а за специфікаціями № 3-6 в термін 21 календарних дні з дати поставки товару.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку до визначеної дати за жодною поставленою партією товару. Залишок несплаченої суми вартості поставленого товару (боргу) станом на дату складання даної позовної заяви складає 324 442,20 грн.

Судом встановлено, що вказана у видаткових накладних продукція була отримана уповноваженими особами відповідача, факт прийняття товару підтверджено особистим підписом уповноваженої особи відповідача в графі отримав та скріплено відбитком печатки відповідача.

Крім того, судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №27-ЮР від 12.02.2021. Однак відповідачем не надано жодної відповіді на вказану претензію.

Також до матеріалів позовної заяви позивачем додано акт звірки взаємних розрахунків станом на період 4 квартал 2020 року.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 324 444,20 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 324 444,20 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також штраф у розмірі 10% в сумі 32 444,22 грн, пеню у розмірі 17 147,51 грн , 10% річних у розмірі 13 363,67 грн та збитки від інфляції у розмірі 18 570,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення покупцем терміну оплати, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої вартості товару за кожен день такого прострочення. А у випадку прострочення терміну оплати згідно умов даного договору понад 15 днів покупець сплачує додатково постачальнику штраф у розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми вартості товару (п.8.3. договору).

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10% штрафу в сумі 32 444,22 грн та пені у розмірі 17 147,51 грн.

Щодо стягнення 10% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Відповідно до п.8.6. договору в разі прострочення строку оплати товару відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування річних здійснюється продавцем за ставкою 10% річних.

За розрахунком суду, розрахунок 10% річних є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині 10% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми інфляційного збільшення є арифметично правильними та обґрунтованими.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕСТ ТРЕЙД" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 43604879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОГАЛЬВА" (18028, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 40802156) суму основного боргу у розмірі 324 442 (триста двадцять чотири тисячі чотириста сорок дві) грн 20 коп., 10% штрафу у розмірі 32 444 (тридцять дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 22 коп., 10% річних у розмірі 13 363 (тринадцять тисяч триста шістдесят три) 67 коп., пеню у розмірі 17 147 (сімнадцять тисяч сто сорок сім) грн 51 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 18 570 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн 14 коп. та судовий збір в розмірі 6 089 (чотири тисячі сто п`ятдесят) грн 82 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.08.2021

Суддя І.О. Андреїшина