Рішення

від 13.08.2021 по справі 910/6895/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ц

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2021Справа № 910/6895/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центрапак

до Фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни

про стягнення 527560,68 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Центрапак звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни про стягнення 527560,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Центрапак та Фізичною особою-підприємцем Рибалко Веронікою Олексіївною укладено Договір №28/071 купівлі-продажу будівельних матеріалів. Позивачем умови вищевказаного Договору в частині оплати товару були виконані, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проте, відповідачем було порушено умови Договору №28/071 від 26.07.2020, в частині передачі товару, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені ТОВ Центрпак кошти у розмірі 445240 грн, а також нараховані відповідно до положень ст 625 ЦК України 3% річних у розмірі 9405 грн, інфляційні втрати у розмірі 34454,27 грн, та нараховану відповідно до умов договору пеню у розмірі 38461,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 відкрито провадження у справі №910/6895/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2021 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02034, м. Київ, вул. Миколи Лаврухіна, буд. 11, корпус 1, кв. 57.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105480185915 із відсутністю адресата за вказаною адресою.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.05.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.07.2020 між Фізичною особою-підприємцем Рибалко Веронікою Олексіївною (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрапак (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №28/071 відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (будівельні матеріали), асортимент, кількість та ціна якого визначені у специфікації, яка є невід`ємною частино договору (Додаток 1 до договору), а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти такий товар та оплатити його вартість в повному обсязі, в обумовлений договором строк (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару, що передається у власність покупця, складає 445240 грн.

Відповідно до п. 5.1.1. договору продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар на умовах визначених договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.08.2020, але в будь якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.2. договору).

Додатком 1 до договору сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару.

Копіями платіжних доручень №5085 від 29.07.2020, №5088 від 29.07.2020 та №5090 від 29.07.2020 підтверджується, що на виконання умов договору позивачем було сплачено за обумовлений відповідно до умов договору товар грошові кошти в розмірі 445240 грн.

Проте у визначений договором строк відповідач не передав товар.

01.02.2021 позивачем було направлено відповідачу претензію про невиконання зобов`язання за договором №28/071 в частині поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим просив ФОП Рибалко Вероніку Олексіївну повернути в семиденний термін кошти, які сплачені відповідачу по договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №28/071 від 26.07.2020 в розмірі 445240 грн.

Копією витягу з сайту АТ Укрпошта підтверджується, що відповідачем вищезазначена претензія була отримана 05.02.2021.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору проведення розрахунку за товар, що передається у власність на умовах даного договору, у сумі 445240 грн покупець зобов`язаний здійснити протягом 1 банківського дня з моменту підписання даного договору. Документом, що підтверджує факт зарахування коштів на поточний рахунок продавця є відповідна виписка з його банківського рахунку.

Згідно з п. 2.1. договору проведення розрахунку за товар, що передається у власність на умовах даного договору, у сумі 445240 грн покупець зобов`язаний здійснити протягом 1 банківського дня з моменту підписання даного договору. Документом, що підтверджує факт зарахування коштів на поточний рахунок продавця є відповідна виписка з його банківського рахунку.

Долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень підтверджується, що позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 445240 грн. У графі призначення платежу зазначено, оплата за будівельні матеріали згідно Договору №28/071 віл 26.07.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.2. договору визначено, що продавець передає (відвантажу) товар покупцю після здійснення оплати згідно розділу 2 цього договору протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з часу надходження на його рахунок оплати за товар.

Пунктом 4.4. договору визначено, що документом, що засвідчує факт та обсяг передачі товару покупцю є відповідна накладна або акт прийому-передачі, які вручаються продавцем покупцю в момент фактичного відвантаження товару. Підпис уповноваженої особи покупця в момент фактичного відвантаження товару. Підпис уповноваженої особи покупця в товаророзпорядчих документах є необхідним і одночасно достатнім підтвердженням покупця щодо: згоди на отримання від продавця товару в зазначеному асортименті та кількості; підтвердження факту прийому від продавця товару по кількості та якості.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем власних зобов`язань щодо поставки товару на адресу відповідача направлено претензію, в якій позивач відмовився від поставки та просив повернути грошові кошти, сплачені за спірним договором впродовж 7 днів.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги про стягнення попередньої оплати є законними та обґрунтованими а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеним норм позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 9405 грн та інфляційні втрати в розмірі 34454,27 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані позивачем розрахунки містять помилки у зв`язку із невірним визначення періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи, що позивач відмовився від поставки товару шляхом направлення вимоги повернути грошові кошти впродовж 7 денного терміну після отримання претензії, а вказана претензія була отримана відповідачем 05.02.2021, кінцевим строком повернення грошових коштів є 13.02.2021, а з 14.02.2021 почалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що за порушення грошового зобов`язання з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2598,25 грн 3% річних та 15298,53 грн інфляційних втрат, а позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 38461,41 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Проте, укладеним між позивачем та відповідачем договором не передбачено умови про стягнення з відповідача пені за порушення умов договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центрапак (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 36; ідентифікаційний код 39759667) суму попередньої оплати в розмірі 445240 (чотириста сорок п`ять тисяч двісті сорок) грн, 3 % річних в розмір 2598 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 15298 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 53 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6947 (шість тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 05 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 13.08.2021

Суддя Я.В. Маринченко