Рішення

від 02.08.2021 по справі 911/1078/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1078/21

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест , м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, м. Київ

2) Національний природний парк Голосіївський , м. Київ

3) Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 , м. Дніпро

2) ОСОБА_2 , м. Київ

про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави

У засіданні суду брали участь:

представник позивача : Довгань О.О. (інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспорт);

прокурор : Бондаренко І.В. (посвідчення №053897 від 08.10.2019);

інші учасники справи не з`явились

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 12.04.2021 до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор Несторович (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач, КМУ) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (далі - відповідач, ТОВ Грінінвест ) про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0054 вартістю 93 711грн шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння відповідача. Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що:

відповідна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та природоохоронного призначення та має обмежений режим використання;

рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 №2033/25-5 на підставі якого спірна земельна ділянка вибула із державної власності є скасованим у судовому порядку заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.05.2015 у справі №367/561/13-ц;

передача ОСОБА_2 28.12.2015 спірної земельної ділянки до статутного фонду ТОВ Грінінвест є таким, що порушує право держави на володіння та користування останньою.

1.2. Позивач, скористався правом, передбаченим ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав письмові пояснення по суті спору, які за своїм змістом аналогічні позовній заяві.

1.3. Інших заяв по суті справи, визначених у ч. 2 ст. 161 ГПК України, від учасників справи до суду не надходило.

1.4. 02.08.2021 у судове засідання відповідач та треті особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були проінформовані належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 254, 257-261; т. 2 а.с. 2-16). Водночас, явка обов`язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи без участі представників вказаних осіб.

2. Процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 16.04.2021, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.05.2021, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля), Національний природний парк Голосіївський (далі - НПП Голосіївський ), Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство (далі - КП Святошисньке ЛПГ ) та на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), та запропоновано учасникам справи подати суду заяви по суті справи, визначені ст. 161 ГПК України.

На підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено до 14.06.2021, про що судом постановлену ухвалу від 24.05.2021.

Ухвалою суду від 14.06.2021, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.06.2021, на підставі ст.ст. 177, 183, 202 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.07.2021.

2.2. За результатами підготовчого засідання 12.07.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.08.2021, про що постановлено відповідну ухвалу від 12.07.2021.

2.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 02.08.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. 25.12.2008 рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області (далі - Селищна рада) №2033/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (далі - Рішення №2033/25-5) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 39).

30.01.2009 на підставі вищевказаного рішення Селищної ради ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ №922090 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки - 3210946200:01:040:0054 (т. 1 а.с.40-41).

3.2. 09.10.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 продав належну йому згідно державного акту серії ЯЖ №922090 земельну ділянку ОСОБА_2 . Указаний договір посвідчений нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Остапенко Є.Є. та зареєстрований у реєстрі за №993, про що міститься відповідна відмітка на ньому (т. 1 а.с. 42-46).

3.3. 30.12.2015 ОСОБА_2 відповідно до акту № 1 прийому-передачі нерухомого майна, в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Грінінвест , передав останньому, зокрема, земельну ділянку із кадастровим №3210946200:01:040:0054, про що 03.12.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за №17879872 про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ Грінінвест (т. 1 а.с.66-83).

3.4. Водночас, до передачі до статутного фонду відповідної земельної ділянки заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.05.2013 у справі №367/561/13-ц, зокрема, визнано недійсними Рішення №2033/25-5 та державний акт серії ЯЖ №922090 на право власності на земельну ділянку №3210946200:01:040:0054, виданого на ім`я ОСОБА_1 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію (т. 1 а.с. 25-35).

3.5. Крім того, Указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , до передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу відповідача, змінено межі НПП Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62 га рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу НПП Голосіївський без вилучення у землекористувача (т. 1 а.с. 50).

Згідно листа КП Святошинське ЛГ №472 від 14.07.2014 земельні ділянки (501шт), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства; зазначені земельні ділянки увійшли до території НПП Голосіївський , який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 (т. 1 а.с. 65).

08.10.2014 ВО Укрдержліспроект надано перелік кадастрових номерів ділянок (у тому числі №3210946200:01:040:0054), які накладаються на квартали та виділи Київського та Святошинського лісництв (лист №331 від 08.10.2014; т. 1 а.с. 56-64).

14.04.2016 Державною інспекцією сільського господарства у Київській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт А19/180. Із змісту зазначеного акта вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0054 відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального значення попадає у 18 квартал (т. 1 а.с.47-50).

3.6. 12.11.2020 прокурор звернувся до КМУ із листом №15/3-192вих-20 в якому просив проінформувати про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо повернення на користь держави відповідної земельної ділянки або повідомити про причини, що перешкоджають захисту порушених прав держави на землі природно-заповідного фонду (т. 1 а.с.93-95).

У відповідь на вказаний лист КМУ зазначив про наявність підстав, які ускладнюють звернення зазначеного органу до суду, вказав про те, що ефективне відновлення порушених інтересів держави, у даному випадку, можливе шляхом звернення органами прокуратури до суду в інтересах КМУ (т. 1 а.с. 97-98).

30.03.2021 прокурором повідомлено КМУ про звернення до суду із відповідним позовом в інтересах останнього (т. 1 а.с. 101).

4. Щодо порушеного права

Прокурор, вважаючи, що відповідна земельна ділянка неправомірно вибула із державної власності у приватну, звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави.

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Із матеріалів справи вбачається, що КМУ самостійно не звернувся із відповідним позовом до суду, підстав для його представництва та обставин на які посилається прокурор у своїй позовній заяві, не оскаржував.

Отже, зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що прокурором дотриманий порядок, передбачений ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва позивача у даній справі.

5.2. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Як зазначалось вище, Указом Президента України №446/2014 від 01.05.2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський змінено межі НПП Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62га рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу НПП Голосіївський без вилучення у землекористувача.

Водночас, з урахуванням відповідного Указу Президента України, наказом Мінекології від 04.08.2014 №244 Про внесення змін до Положення про національний природний парк Голосіївський (далі - Положення), внесено зміни до відповідного Положення та встановлено, що НПП Голосіївський створений відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 №794/2007 Про створення національного природного парку Голосіївський , із змінами, внесеними указами Президента України від 30.10.2008 №976/2008 та від 01.05.2014 №446/2014, є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Із змісту наявних у матеріалах справи картографічних матеріалів вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться у 18 кварталі КП Світошинське ЛПГ , та увійшла до території НПП Голосіївський , який у свою чергу розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014. Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природо-заповідного фонду, які віднесені до НПП Голосіївський , що підтверджується відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.03.2018 та листом КП Святошинського ЛГ від 14.07.2014. Доказів протилежного, учасниками справи суду надано не було.

Згідно із п. 1.2 Положення НПП Голосіївський є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Право НПП Голосіївський на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 1.7 Положення).

Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, відповідна реєстрація НПП Голосіївський не проводилась, а відтак, відповідний Указ Президента України, який не є правовстановлюючим документом, не посвідчує право власності НПП Голосіївський на спірну земельну ділянку, а лише надає правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на спірну земельну ділянку у встановленому законодавством порядку.

Отже, наявність відповідної державної реєстрації встановлює факт передачі у постійне користування певній особі спірної земельної ділянки, а не відносить останню до категорії земель природно-заповідного фонду, як це передбачено ст. 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Частиною 1 ст. 45 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній власності.

За змістом ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду , історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЗК України до повноважень КМУ в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України передбачено, що КМУ вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави саме в особі КМУ.

За таких обставин, прокурором обґрунтовано зазначено в якості позивача, КМУ, - що є належним позивачем у даній справі.

5.3. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №910/23627/16).

Так, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.05.2013 у справі №367/561/13-ц, зокрема, встановлено, що на момент прийняття Селищною радою Рішення №2033/25-5 межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Отже, Селищною радою, при прийнятті оскаржуваного рішення, було порушено норми чинного законодавства на момент прийняття такого рішення.

Ураховуючи зазначене, неправомірність вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0054, встановлено судом та не потребує повторному доказуванню.

Таким чином, право державної власності на спірну земельну ділянку не припиняється внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження такою земельною ділянкою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №911/3150/17).

Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі Рішення Селищної ради №2033/25-5 отримав відповідну земельну ділянку, яку відчужив за відплатним договором купівлі-продажу ОСОБА_2 , який, у свою чергу, передав вказану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ Грінінвест .

Додатково суд зазначає, що для усунення перешкод у користуванні майном оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому прокурор (позивач) у межах розгляду відповідного спору вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яке за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_2 неправомірно відчужив спірну земельну ділянку до ТОВ Грінінвест , то зазначена обставина дає прокурору підстави для звернення до суду у порядку ст. 391 ЦК України, оскільки зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України не пов`язане із позбавленням володіння порушення права власності держави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0054 вартістю 93 711грн шляхом її повернення на користь держави в особі КМУ з незаконного володіння відповідача.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора, то судовий збір у розмірі 2 270,00грн покладається на відповідача. .

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2) права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0054, вартістю 93 711грн, шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у розмірі 2 270,00грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп).

4. Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України .

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.08.2021.

Станом на 12.08.2021 рішення законної сили не набрало.