Рішення

від 04.08.2021 по справі 914/1146/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 Справа № 914/1146/20

За позовом Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Пустомитівської міської ради, м. Пустомити

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів", с. Нагоряни Львівської області

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

За участю представників:

від прокуратури: Сенів О.П. - прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської місцевої прокуратури № 3 (змінено найменування органу прокуратури на Пустомитівську окружну прокуратуру Львівської області) в інтересах держави в особі Пустомитівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів" про стягнення 81 069, 74 грн орендної плати, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито загальне позовне провадження.

Подальший розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду. Розгляд справи зупинявся з підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 19.05.2021 закрито провадження у справі в частині стягнення 81 069, 74 грн орендної плати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.08.2021.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Позивач та відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Слід зазначити, що уся поштова кореспонденція скеровувалась відповідачу на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте ухвала від 05.07.2021 повернулась суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою .

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку чи зміни відповідачем юридичної адреси, суд вважає, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка з додержанням вимог процесуального закону, надсилалась за належною адресою, однак повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата.

Більше того, відповідач тривалий час отримував ухвали суду та подавав клопотання про відкладення розгляду справи, тобто однозначно знав про розгляд цієї справи судом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Тому відповідач є належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.

Аргументи сторін.

Позовна заява мотивована тим, що всупереч взятих на себе договірних зобов`язань відповідач не сплачував орендну плату за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, яка станом на 07.04.2020 становила 81 069, 74 грн, що є порушенням п. 4.1 договору і ч. 1 ст. 24 Закону Про оренду землі , та відповідно до п. 13.3 договору, ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України це є підставою для припинення договору шляхом його розірвання та повернення земельної ділянки.

Позивач письмової позиції стосовно заявлених позовних вимог не надав.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

13 березня 2018 року Пустомитівською міською радою Львівської області (далі - Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Велич граніту II (далі - Орендар, який 15.08.2018 змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів") укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1.1, 2.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 0, 5200 га, кадастровий номер: 4623610100:01:010:0266, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Глинська.

Пунктом 2.2 договору визначено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер: 4623610100:01:010:0266) на дату укладення договору становить 1 118 416, 00 грн (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що його укладено на 49 років з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.03.2018 зареєстровано речове право відповідача, а саме право оренди земельної ділянки загальною площею 0,5200 га, яка знаходиться у м. Пустомити на вул. Глинській.

Актом приймання-передачі об`єкта оренди від 13.03.2018, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду зазначену земельну ділянку.

Відповідно до вимог п. 4.1. договору сторони за наслідками земельних торгів (протокол № 1/03 аукціону з продажу права оренди земельної ділянки в м. Пустомити від 13.03.2018) погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 191 079,12 гривень в рік, що становить 17,0848% від нормативної грошової оцінки та вноситься щомісячно рівними частинами до 20-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 13.3 договору, дія такого припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У розрахунку заборгованості по орендній платі за земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 13.03.2018 відображено, що за березень-грудень 2019 року відповідачу належало до сплати 153 069,14 грн., а в 2020 році (січень-лютий) йому нараховано 31 846, 60 грн.

Проте в період з липня 2019 по вересень 2019 року платежі вносились несвоєчасно та не в повному обсязі, а в період з березня по червень 2019 року, а також з жовтня 2019 по лютий 2020 не внесено жодного платежу. За 2019-2020 роки відповідачем фактично сплачено лише 103 846, 00 грн., тобто заборгованість становила 81 069, 74 грн.

24.01.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій зазначив, що станом на 01.01.2020 загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати становить 49 223, 14 грн.

Така претензія отримана відповідачем 20.02.2020, проте відповіді на неї матеріали справи не містять.

30.01.2020 Львівська місцева прокуратура № 3 звернулась до позивача із запитом про надання інформації та копій документів (в порядку ст. 23 ЗУ Про прокуратуру ), у тому числі щодо ТОВ Велич граніту ІІ (ТОВ Комерційний центр Львів ). Також просила повідомити інформацію про вжиті Пустомитівською міською радою заходи реагування за наслідками виникнення заборгованості.

У відповідь на запит позивач надав копії документів.

31.03.2020 прокуратура повторно звернулась до позивача із запитом про надання інформації та копій документів, в яких просила додатково відобразити деталізовані помісячні розрахунки заборгованості.

Позивач у відповіді від 07.04.2020 повідомив, що на його листи-претензії щодо погашення наявної заборгованості відповідач відповіді не надіслав; Пустомитівська міська рада не зверталась до відповідача із позовом у зв`язку із відсутністю бюджетних коштів для сплати судового збору.

Тому прокуратура звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки на користь позивача.

Водночас під час розгляд справи у суді відповідач сплатив заявлену до стягнення суму заборгованості з орендної плати.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Матеріали справи містять листування прокуратури та позивача, в яких зазначено, що позивач звертався до відповідача з претензіями, проте у зв`язку з відсутністю коштів для оплати судового збору, позовна заява не подавалась.

Як вбачається із позовної заяви, у ситуації, що склалася, встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти. Ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушенням орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Протягом тривалого часу органом місцевого самоврядування та його виконавчим органом не вживаються заходи по захисту майнових прав та інтересів територіальної громади щодо стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку.

Саме бездіяльність Пустомитівської міської ради щодо звернення до суду з відповідним позовом, свідчить про нездійснення цим органом захисту інтересів громади в сфері контролю за додержанням земельного законодавства та доводить необхідність застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави та звернення до суду.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що з 13.03.2018 у орендаря виникло право оренди на земельну ділянку - кадастровий номер 4623610100:01:010:0266, власником якої є територіальна громада м. Пустомити в особі Пустомитіської міської ради та відповідно обов`язок щомісячно в розмірі місячної орендної плати здійснювати відповідні платежі на рахунок міського бюджету не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем (згідно договору оренди землі від 13.03.2018).

Виходячи з формулювання п. 4.1 договору, можна стверджувати, що відповідач мав здійснювати щомісячні платежі на суму 15 923, 30 грн. Проте за 2019-2020 роки відповідач фактично сплатив лише 103 846, 00 грн, тобто лише 7 із 12 місяців користування земельною ділянкою за договором. Матеріалами справи (розрахунком заборгованості) підтверджуються зазначені прокурором обставини щодо наявності заборгованості на суму 81 069, 74 грн (на момент подання позову) та відповідно порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендних платежів по спірному договору, зокрема щодо відсутності оплат у період, починаючи з жовтня 2019 року. Зазначені обставини також підтверджені і фактом оплати такої заборгованості відповідачем під час розгляду справи судом.

Прокурор підтримав позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 13.03.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку, звернувши увагу на те, що факт сплати відповідачем заборгованості під час розгляду справи судом жодним чином не впливає на порушення умов договору та наявність підстав для його розірвання та повернення земельної ділянки.

Припинення договору оренди землі регламентовано Законом України «Про оренду землі» (ст. 31). Так, договір оренди землі припиняється в перелічених випадках, а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім цього, ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено також умови припинення договору оренди, відповідно до якої договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін, а також за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 13.3 договору).

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Тобто, такий випадок - систематична несплата орендної плати чітко визначений законом.

Водночас, як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/138617 при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною. При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа № 922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє можливості отримати гарантовані договором кошти за земельну ділянку, яку використовує інша особа.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Враховуючи наведене та встановлені вище обставини систематичної несплати відповідачем орендної плати по договору від 13.03.2018, яка не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, відповідач допустив істотне порушення умов договору, що має наслідком дострокове розірвання договору оренди.

Тому позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:01:010:0266 від 13.03.2018, укладеного Пустомитівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів" (попереднє найменування, зазначене в договорі: Товариство з обмеженою відповідальністю Велич Граніту ІІ ) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки припинення договору оренди регламентовані загальними положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , а також погоджені сторонами в договорі оренди.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Договором оренди визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві у десятиденний термін земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Слід зазначити, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку, загальною площею 0, 5200 га, кадастровий номер: 4623610100:01:010:0266, яка знаходиться у м. Пустомити на вул. Глинській територіальній громаді м. Пустомити в особі Пустомитівської міської ради, є похідною та залежать від первинної вимоги про розірвання договору.

Оскільки судом визнано обґрунтованою вимогу про розірвання договору оренди землі, то вимога, похідна від такої, також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити .

2 . Розірвати договір оренди землі від 13.03.2018, укладений Пустомитівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів" щодо земельної ділянки загальною площею 0, 5200 га, кадастровий номер: 4623610100:01:010:0266, яка знаходиться у м. Пустомити на вул. Глинській.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів" (місцезнаходження: 81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Нагоряни, вул. Тарнавського, будинок 1, ідент. код: 41952051) повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку, загальною площею 0, 5200 га, кадастровий номер: 4623610100:01:010:0266, яка знаходиться у м. Пустомити на вул. Глинській територіальній громаді м. Пустомити в особі Пустомитівської міської ради (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, місто Пустомити, вул.Грушевського Михайла, будинок 46, ідент. код: 04372187).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр Львів" (місцезнаходження: 81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Нагоряни, вул. Тарнавського, будинок 1, ідент. код: 41952051) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідент. код: 02910031) 4 204, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.08.2021.

Суддя Галамай О. З.