Ухвала

від 12.08.2021 по справі 927/258/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/258/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Рязанової Світлани Миколаївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021

у справі

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" - арбітражного керуючого Рязанової С.М.

про стягнення грошової винагороди

у справі

за заявою ліквідатора боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс"

про порушення справи про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2020 у справі

№ 927/258/14, серед іншого стягнуто з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Рязанової С.М. 82 267,87 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" за період з 20.03.2014 по 26.08.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівської області на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2020 в частині стягнення з ГУ ДПС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Рязанової С.М 82 267,87 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" за період з 20.03.2014 по 26.08.2020 у справі

№ 927/258/14 задоволено;

ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2020 в частині стягнення з ГУ ДПС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Рязанової Світлани Миколаївни 82 267,87 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" за період з 20.03.2014 по 26.08.2020 у справі № 927/258/14 скасовано та ухвалено нове рішення;

відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Рязанової Світлани Миколаївни про стягнення 82 267,87 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" за період з 20.03.2014 по 26.08.2020 у справі №927/258/14.

29.07.2021 арбітражний керуючий Рязанова С.М. звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 927/258/14 в якій скаржник просить скасувати вище вказане судове рішення та залишити без змін ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2020 в частині стягнення з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Рязанової С.М. 82 267,87 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" за період з 20.03.2014 по 26.08.2020.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/258/14 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого,

Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.08.2020.

08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Рязанової С.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 року у справі

№ 927/258/14, з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Однак, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини 1 статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Наведений в частині 3 статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, частиною 3 статті 9 КУзПБ, в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції стосовно нарахування та стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 9 КУзПБ при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражного керуючого Рязанової С.М. на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Оскільки, арбітражним керуючим Рязановою С.М. подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 927/258/14 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2020, яка відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 927/258/14 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Рязанової Світлани Миколаївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у даній справі.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами (у тому числі квитанцію № 18 від 29.07.2021 на суму 4 204,00 грн) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.Г. Пєсков

Н.Г. Ткаченко