Рішення

від 05.07.2021 по справі 208/2180/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2180/21

№ провадження 2/208/1236/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л., Учасники справи

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської радипро визнання право власності на нерухоме майно - гараж, -

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції позивача.

Позивачі звернулись до суду із позовом до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської радипро визнання право власності на нерухоме майно - гараж.

У своєму позові позивач просить суд, визнати за ним ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину гаражу № 7-8, загальною площею 113,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0594; визнати за нею ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину гаражу № 7-8, загальною площею 113,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0594.

В обґрунтуванні позову позивачі зазначили, що вони були членами гаражно - будівельного кооперативу Сталь по АДРЕСА_2 та побудували гаражі № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Відповідно до технічного паспорту виданого ОКП Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації від 08.07.1998 р. гараж № НОМЕР_1 , площею 25, 9 кв.м. та гараж № НОМЕР_2 , площею 26,0 кв.м. були збудовані в 1998 році. У 2010 році гаражам було присвоєно нові адреси. В 2012 році вони отримали акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210400000:02:006:0594, дві земельні ділянки буди об`єднані в одну, але право власності на будівлю не отримано. В 2021 році ними подана заява про прийняття в експлуатацію об`єкту, але відповідачами було відмовлено у реєстрації декларації.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третіх осіб.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримають, посилались на обставини зазначені в позові.

Представник відповідача Управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської радив судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, винести рішення згідно чинного законодавства.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

III. Процесуальні дії по справі.

30 березня 2021 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.

20 травня 2021 р. ухвалою суду призначена справа до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області № 282 від 14.09.1990 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами гаражно - будівельного кооперативу Сталь по вул. Республіканська (а.с.13, 14).

На гаражи гаражно - будівельного кооперативу Сталь по вул. Республіканська надана адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ вул. Республіканська комплекс гаражів 23 блок 7, гараж № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (а.с.19-22).

Відповідно до державного акту власниками земельних ділянок АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.23,24), земельні ділянки об`єднанні в одну ділянку та присвоєний кадастровий номер 1210400000:02:006:0594 (а.с.26-29) .

На ім`я позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виданий технічний паспорт на гараж АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (а.с.33-38).

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 не зареєстровано, що підтверджується довідкою видана ОКП Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації (а.с.40,41).

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до відповідача Управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської ради з декларацією про готовність об`єкту до експлуатації (а.с.44,45), але подана декларація була залишена без розгляду (а.с.46).

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно до ч. 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктами 1,2,4 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення, а згідно із пунктом 10 частини 2 цієї ж статті визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стретчпроти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені ст. 11 ПК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Нормами статті 41 Конституції України унормовано, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 2 частини 1 статі 3 Цивільного Кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випалив встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до статі 316 Цивільного кодексу України , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 375 ЦК України, надає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 375 ч.1-3 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй землі іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України та п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6 самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до 5 частини вказаної статті, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

В постанові від 30 березня 2016 року, ухваленій у справі №6-265цс16, Верховний Суд висловив правову позицію щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу а також правової визначеності самочинного будівництва. Так, стаття 876 Цивільного кодексу щодо визначення замовника власником об`єкта будівництва застосовується лише у взаємозв`язку зі ст.331 цього кодексу щодо обов`язкової умови про наявність права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

В інших випадках відповідно до ст.376 ЦК України, такі об`єкти будівництва та інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, а особа, яка його здійснила, не набуває права власності на нього.

Оскільки, позивачі є власниками земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво гаражу, цільове призначення якої: для індивідуального гаражного будівництва, суд вважає необхідним застосувати ст.376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦПК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

VI. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відсутність правовстановчих документів на спірний гараж не є підставою для відмови у задоволенні позову. Така позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц).

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що гараж побудований на земельній ділянці, яка була надана їм з цією метою, але вільно розпоряджатись ним не мають можливості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачами судовий збір у розмірі 908 грн. з відповідача, що документально підтверджено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 181, 392, 328, 376 ЦК України ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської радипро визнання право власності на нерухоме майно - гараж , задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 право власності на 1/2 частину гаражу № 7-8, загальною площею 113,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0594.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 право власності на 1/2 частину гаражу № 7-8, загальною площею 113,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0594.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Похваліта С. М.