Рішення

від 12.08.2021 по справі 120/5452/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 р. Справа № 120/5452/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вендичанської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ), які подані його представником - адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем (представник позивача, адвокат Путілін Є.В.) до Вендичанської селищної ради (відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 09.04.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер: 0522683700:02:000:0894), яка перебуває в комунальній власності Вендичанської селищної ради та зобов`язати останнього розглянути таку заяву та прийняти за наслідком розгляду заяви та поданих документів рішення у відповідності до Земельного кодексу України.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером: 0522683700:02:000:0894, яка розташована на території Кричанівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, додавши до клопотання усі необхідні документи. Однак відповідач передбаченого законом рішення за наслідками розгляду поданої заяви (про надання дозволу або мотивованої відмови у наданні) не прийняв, що, на думку позивача, вказує на наявність в його поведінці ознак бездіяльності. За таких обставин позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 15.06.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У зв`язку із обмеженим фінансуванням Вінницького окружного адміністративного суду на 2021 рік та відсутністю достатніх коштів для сплати послуг поштового зв`язку, ухвалу від 15.06.2021 разом із позовною заявою надіслано на електронну адресу відповідача: " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", про що секретарем судового засідання складено довідку.

Дана ухвала отримана відповідачем в електронному вигляді, про що секретарем судового засідання складено наступну довідку від 16.06.2021.

Суд вважає, що довідка від 16.06.2021 є достатнім доказом вручення відповідачу копії ухвали від 16.06.2021, враховуючи таке.

Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано процедури підтвердження отримання учасником судового процесу надісланої йому на електронну адресу копії ухвали суду про відкриття провадження, однак, згідно з положеннями ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Статтею 129 КАС України унормовано питання щодо виклику (повідомлення) шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 КАС України повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Відтак, суд вважає за можливим застосування аналогії закону у частині правових наслідків отримання відповідачем електронного листа суду, а тому довідка від 16.06.2021 вважається документом, який підтверджує факт отримання відповідачем 16.06.2021 ухвали від 15.06.2021 разом із позовною заявою в електронній формі.

Проте, в межах визначеного судом 15-ти денного строку відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 09.04.2021 позивач звернувся до Вендичанської селищної ради з заявою (клопотанням) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Кричанівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (кадастровий номер: 0522683700:02:000:0894), яка перебуває в комунальній власності. До клопотання позивач додав викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, а також копії свого паспорта громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків. Вказане клопотання отримано та зареєстровано в Вендичанській селищній раді 09.04.2021 (вх. № 02-23/416).

Як зазначає представник позивача у позовній заяві, станом на дату звернення із даним позовом до суду, рішення за наслідком розгляду заяви (клопотання) від 09.04.2021 прийнято не було.

Натомість, після звернення представника позивача - Путіліна Є.В. до Вендичанської селищної ради з адвокатським запитом від 27.04.2021 № 91, остання лише надала копію витягу із протоколу 8-ої сесії Вендичанської селищної ради від 22.04.2021, за змістом якого прослідковується, що за результатами голосування по питаннях щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (зокрема і щодо ОСОБА_1 ) рішення не прийнято.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки його заява (клопотання) розглянуто з порушенням строків, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Крім того, на думку позивача, за результатами розгляду такого клопотання відповідач повинен був прийняте відповідне рішення в чітко визначеній правовій формі.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Водночас порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у частині сьомій статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує, що законом встановлено конкретний (місячний) строк для розгляду органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В той же час, за правилами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Із аналізу наведеного вище слідує, що в даному випадку рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до виключних повноважень Вендичанської селищної ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні, при цьому такі рішення, дії або бездіяльність Вендичанської селищної ради можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку відповідної документації, що в даному випадку відноситься до виключної компетенції Вендичанської селищної ради.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.01.2019 по справі № 826/8870/16-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

У даному ж випадку, за наслідками розгляду заяви (клопотання) позивача від 09.04.2021, Вендичанською селищною радою не прийнято жодного рішення, що підтверджується витягом із протоколу 8-ої сесії Вендичанської селищної ради 8 скликання від 22.04.2021 (за результатами голосування рішення не прийняте).

Натомість, такий підсумок голосування, на думку суду, не є рішенням (розпорядчим індивідуальним правовим актом), передбаченим вимогами Земельного кодексу України стосовно розгляду цієї категорії заяв громадян. В свою чергу ситуація, яка виникла, спричиняє правову невизначеність, оскільки заява позивача фактично залишається невирішеною через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу. Більше того, такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: надання дозволу або мотивованої відмови у наданні такого дозволу, з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення ч. 7 ст. 118 ЗК України. Доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Така ж правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 14.08.2019 у справі № 480/4298/18, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 06.06.2019 у справі № 812/922/16, від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17. Щонайголовніше, такої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про свідчать висновки, наведені у постанові від 28.11.2018 під час розгляду справи № 820/4219/17.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягала в не прийняті у встановлений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк рішення, як розпорядчого акту, за наслідками розгляду заяви (клопотання) позивача від 09.04.2021.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання від 09.04.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер: 0522683700:02:000:0894), яка перебуває в комунальній власності Вендичанської селищної ради, то суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення із наступних мотивів.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті заяви (клопотання) позивача від 09.04.2021 (про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою). За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 09.04.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зроблених судом висновків.

Таким чином, перевіривши доводи позивача та враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Так, судом встановлено, що позивачем згідно квитанції № 0.0.2154830876.1 від 09.06.2021 АТ КБ Приватбанк при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., який, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та ряді постанов Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 817/1629/15, від 26.02.2021 у справі № 2а-1670/7079/11 та інші.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (включно із іншими дев`ятьма особами) та адвокатом Путіліним Є.В. укладено Договір про надання правничої допомоги № 29 від 09.03.2021 (далі - Договір).

За умовами цього Договору (п. 3) розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутації особи або публічним інтересом до справи, шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт. В склад витрат додатково включаються витрати на відрядження та пальне. Замовник сплачує адвокату аванс в розмірі 5000,00 грн. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі складеного між сторонами детального опису робіт.

Детальним описом робіт № ПЄ-00001 від 22.06.2021 здачі - прийняття (надання послуг) передбачено надання адвокатом наступної роботи з надання правової допомоги, а саме:

- вивчення судової практики з предмета позову (1 година роботи);

- підготовка та подання адміністративного позову (2 години роботи);

- підготовка заяви про стягнення витрат (15 хвилин роботи).

В підсумку Адвокатом витрачено 3 год. 15 хв. на надання професійної правничої допомоги позивачу. Загальна вартість робіт (послуг) становить 3000,00 грн.

Згідно з квитанції до прибуткового касового ордера № 090721 від 09.07.2021 позивач ОСОБА_1 оплатив гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн. за надання правничої допомоги на підставі Договору від 09.03.2021.

Таким чином, витрати позивача в розмірі 3000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно мали місце.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Так, суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.

Втім, з урахуванням того, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), а також за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень значної кількості судових рішень судів різних інстанцій, в тому числі й Верховного Суду, постановлених у справах, предмет спору та обставини в яких є подібними предмету спору та обставинам, які розглядаються у цій справі, суд вважає, що визначений у акті № ПЄ-00001 від 22.06.2021 здачі - прийняття (надання послуг) загальний час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та, власне загальний розмір понесених витрат, є завищеними.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", 18.05.2021 адвокатом Путіліним Є.В. до Вінницького окружного адміністративного суду подано 6 позовних заяв щодо оскарження бездіяльності Вендичанської селищної ради (адміністративні справи: № 120/4920/21-а, № 120/4921/21-а, № 120/4922/21-а, № 120/4923/21-а, № 120/4924/21-а, № 120/4925/21-а). Відповідні позовні заяви за своїм змістом є ідентичними за своєю суттю та стосуються бездіяльності Вендичанської селищної ради, яка полягає у не розгляді клопотань осіб щодо надання їм дозволу на розробку технічної документації. При цьому, усі позивачі у вищевказаних справах є стороною замовника за Договором № 29 від 09.03.2021. Більше того, адвокатом Путіліним Є.В. подано ідентичні за змістом детальні описи виконаних робіт із зазначенням однакового часу та послуг, наданих адвокатом в межах Договору № 29 від 09.03.2021.

Тобто, суд вважає, що наявність такої кількості ідентичних спорів з Вендичанською селищною радою, які уже були предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом від імені різних позивачів, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та вивчення судової практики з одного і того ж самого питання.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають присудженню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вендичанської селищної ради щодо не розгляду та не прийняття по суті рішення за заявою (клопотанням) ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, яка перебуває в комунальній власності Вендичанської селищної ради.

Зобов`язати Вендичанську селищну раду розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, кадастровий номер: 0522683700:02:000:0894, яка перебуває в комунальній власності Вендичанської селищної ради, та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відповідного дозволу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вендичанської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12.08.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Вендичанська селищна рада (місцезнаходження: вул. Соборна, 55, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326589).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович