Рішення

від 12.08.2021 по справі 280/4170/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2021 року Справа № 280/4170/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження

ОСОБА_1

до - Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним бездіяльність Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області восьмого скликання від 14.05.2021 в частині щодо розгляду клопотання Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства ;

- зобов`язати відповідача розглянути на сесії ради та прийняти рішення згідно діючого законодавства та з урахуванням статтей 31, 32, 121 Земельного кодексу України, статтей 12, 13 Закону України Про фермерське господарство клопотання про розпаювання земельної ділянки кадастровий номер 2323383300:06:001:0034 для ведення фермерського господарства площею 14,2781 га між членами фермерського господарства ФГ Влад-2016 у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтованою площею 4,7594 га ОСОБА_1 .

Обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є членом фермерського господарства та має право на частку паю, яка була розпайована між членами сільськогосподарського фермерського господарства ФГ Влад-2016 . Однак, при розгляді на сесії сільської ради, депутати не підтримали та не проголосували за надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034). З наведених підстав просить суд позов задовольнити. Також у позовній заяві міститься вимога щодо сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 22 червня 2021 року о/об 11 год. 00 хв., у зв`язку з чим вжито заходи для повідомлення сторін про дату та час судового засідання.

30.06.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №36860) поданий відзив на позов у якому зазначено, що Роздольською сільською радою позивачу були надіслані відповіді та витяги з протоколів. Тобто, позивача було проінформовано про результати розгляду заяви. Враховуючи зазначене, згідно ст. 186 Земельного кодексу України, Роздольська сільська рада розглянула заяву ОСОБА_1 у повному обсязі, що, у свою чещ у, не с бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Також наголошую на тому, що ОСОБА_1 не відмовлено в задоволенні ного заяви, а не прийнято будь-якого рішення щодо неї, а тому він не позбавлений права звернутися до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області з заявою про падання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства в рівних долях орієнтованою площею 4,7594 га. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

08.07.2021 представником позивача подано відповідь на відзив.

13.07.2021 представником відповідача подані запереченні на відповідь на відзив.

Усною ухвалою суду, яка була занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 02.08.2021 о/об 16 год. 00 хв.

02.08.2021 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №43856) подана заява про розгляд справи у порядку письмового провадження, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

В 2015 році року ОСОБА_1 на підставі договору оренди № 13156211 від 24.12.2015 отримав у користування земельну ділянку кадастровий номер 2323383300:06:001:0034 для ведення фермерського господарства площею 14,2781 га. Після реєстрації договору оренди вказаної земельної ділянки, позивачем було створене ФГ Влад-2016 . Згідно протоколу №2 від 27.01.2020 членів фермерського господарства, було прийняте рішення про розпаювання вказаної земельної ділянки між членами фермерського господарства ФГ Влад-2016 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594 га. З початку 2020 року Позивач звертався до Роздольської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594 га, проте, неодноразово отримували відповіді про усунення недоліків. Усунувши всі зауваження які були зазначені у відповідях відповідача, позивач знову звернувся до Роздольської сільської ради. 15.05.2020 (вх. № 151) до Роздольської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594га.

16.06.2020 позивач отримав відповідь за № 666 на клопотання від Роздольської сільської ради, що воно буде розглянуте після скасування карантинних обмежень. Згідно з інформації розміщеної на офіційному сайті Роздольської сільської ради кожного місяця проходять сесії Роздольської сільської ради на яких розглядають різні питання в тому числі і земельні. 01.03.2021 Позивач звернувся до Роздольської сільської ради з питанням чому зазначені в клопотанні від 15.05.2020 не розглядаються на сесії Роздольської сільської ради.

09.04.2021 позивач отримав лист в якому було вказано, що 07.04.2021 була сьома позачергова сесія восьмого скликання Роздольської сільської ради на яку було винесене вказане вище питання.

Згідно з витягу з протоколу рішення № 22 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства не прийнято так як депутати не підтримали зазначений проект та не проголосували за нього.

14.04.2021 позивач повторно звернувся до відповідача заявою (вх № 39) та клопотанням про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту (кадастровий номер 2323383300:06:001:0034) у власність у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594 га.

14 травня 2021 року на сесії депутати не підтримали зазначений проект та не проголосували за нього.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.121Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Пунктами а , б ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 ст.47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

З системного аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу України Землі фермерського господарства

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно зі ст. 32 Земельного кодексу України Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про фермерське господарство . Склад земель фермерського господарства

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про фермерське господарство . Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно зі ст. 7 Закону України Про фермерське господарство . Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Так, заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розглядалася 07.04.2021 на пленарному засіданні восьмого скликання та 14.05.2021 Відповідно до витягу з протоколу від 07.04.2021 рішення за заявою позивача не прийнято, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів. Відповідно до витягу з протоколу від 14.05.2021 рішення за заявою позивача не прийнято, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів

Зважаючи на викладене можна дійти висновку, що заява позивача, не розглянута відповідачем у строк та у спосіб встановлені Земельним кодексом України, оскільки відповідачем не прийнято рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18), частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв`язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В зазначеному рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Виходячи з наявних доказів, враховуючи, що заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розглядалася 07.04.2021 на пленарному засіданні восьмого скликання та 14.05.2021 та не прийнято, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів, оскільки за результатами голосування не набрало більшості голосів,а отже не розглянута відповідачем у строк та у спосіб встановлені Земельним кодексом України, оскільки не прийнято рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Приписами КАС України передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Водночас суд зауважує, що під час повторного розгляду заяви позивача та дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, встановленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу. Натомість відмовляючи у наданні дозволу відповідач зобов`язаний навести усі підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, якими такі підстави встановлені.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Єренко Д.В. був укладений Договір про надання правової допомоги від 24.05.2021.

Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 25.05.2021, Позивач отримав правову допомогу та сплатив адвокатові грошові кошти у розмірі 20 000 гривень.

На підтвердження сплати грошових коштів була надана квитанція до прибуткового касового ордера № 25/05/21 від 25.05.2021.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката наведено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зазначає, що вказана справа не є складною, має невеликий обсяг заявлених позовних вимог, останні є ідентичними та не потребували у представника значного часу на вивчення практики з цього приводу.

Так, враховуючи ступінь складності справи, суд вважає обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру, співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 32473048 від 24.05.2021.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області (вул. 40 років Перемоги, буд. 49, с. Роздол, Михайлівський район, Запорізька область, 72012, код ЄДРПОУ 04352492) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним бездіяльність Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області восьмого скликання від 14.05.2021 в частині щодо розгляду клопотання Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства .

Зобов`язати Роздольську сільську раду Михайлівського району Запорізької області розглянути на сесії ради та прийняти рішення згідно діючого законодавства та з урахуванням ст. 31, 32, 121 Земельного кодексу України, статтей 12, 13 Закону України Про фермерське господарство клопотання про розпаювання земельної ділянки кадастровий номер 2323383300:06:001:0034 для ведення фермерського господарства площею 14,2781 га між членами фермерського господарства ФГ Влад-2016 у розмірі земельної частки паю, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств для ведення фермерського господарства КВЦПЗ-01.02., в рівних долях орієнтовною площею 4,7594 га ОСОБА_1 .

Стягнути з Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області (вул. 40 років Перемоги, буд. 49, с. Роздол, Михайлівський район, Запорізька область, 72012, код ЄДРПОУ 04352492) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізькій області (вул. 40 років Перемоги, буд. 49, с. Роздол, Михайлівський район, Запорізька область, 72012, код ЄДРПОУ 04352492) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 12.08.2021.

Суддя Р.В. Сацький