Рішення

від 13.08.2021 по справі 420/6912/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6912/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Південна Житниця до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південна Житниця до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним податкове повідомлення-рішення форми "В4" ГУ ДПС в Одеській області від 17.12.2020 р. №3249/15-32-07-01-22 в частині зменшення ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 гривень;

скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" ГУ ДПС в Одеській області від 17.12.2020 р. №3249/15-32-07-01-22 в частині зменшення ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено , що у період з 27.10.2020 року по 16.11.2020 року ГУ ДПС в Одеській області на підставі направлення від 22.10.2020 №1965/07-01, від 05.11.2020 № 106/07-01, № 107/07-01, виданого ГУ ДПС в Одеській області та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.10.2020 року № 5127-п, виданого на підставі п. п. 19 1 .1.6 п. 19 1 .1 ст. 19 1 , п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за серпень 2020 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 23.11.2020 № 1528/15-32-07- 01/42779594.

Не погодившись з висновками Акту, товариством подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення від 07.12.2020 №1207/1 (вх. від 07.12.2020 №46402/10/15-32).

На підставі акта перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення від 15.12.2020 №726/КПР/15-32-07-01-10 ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 17.12.2020 р. № 3249/15-32-07-01-22, яким із посиланням на п.п. 14.1.181. и.14.1 ст.14, п. 198.1. п.198.2, п. 198.3, 198.6, ст. 198.2 ПК зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 грн.

Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою № 20/01/21-1 від 20.01.2021 року.

Рішенням № 6111/499-00-06-01-01-06 від 17.03.2021 року про результати розгляду скарги вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішення ДПС України отримано товариством 24 березня 2021 року.

Як вбачається з Акту перевірки та відповіді на заперечення від 15.12.2020 №726/КПР/15-32-07-01-10, основними підставами для висновку щодо вищезазначених порушень податкового законодавства з боку ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ стали господарські взаємовідносини Товариства з ТОВ "Агротіртранс".

За твердженням відповідача встановлено не підтвердження первинними документи ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ фактичного отримання послуг по перевезенню отриманих від ТОВ Агротіртранс у вересні 2019 та січні 2020 року на загальну суму ПДВ 564390 грн. у зв`язку з наступним:

До актів надання послуг по перевезенню врожаю 2019 у року, від 30.09.2020 року №225, №226, №229, №230 в підтвердження здійснення перевезення надано ТТН які виписувались на протязі серпня 2019, що наведено в Додатку №4 до акту перевірки.

Відповідно наданих до заперечення копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вантажний бортовий DAF XF 105410 реєстр. номер НОМЕР_1 відсутній в переліку ТТН які зазначено в додатку 4 до акту перевірки від 23.11.2020 №1528/15-32-07-01/42779594.

Відповідно до наданих до перевірки ТТН у графі автоперевізник значиться ТОВ Агротіртранс , однак відповідно до поданої звітності до ГУ ДПС в Одеській області у ТОВ Агротіртранс відсутні автотранспортні засоби вказані в ТТН.

Згідно з поданими до ГУ ДПС в Одеській області звітів 1ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2019 року та за перший квартал 2020 року ТОВ Агротіртранс не сплачував податки за ознакою доходу 101 - заробітна плата нарахована (виплачена) та не сплачувались податки за ознакою доходу 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі, за осіб які значаться водіями у вищевказаних ТТН, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_6 , що свідчить про те що дані водії не є співробітниками ТОВ Агротіртранс та не є самозайнятими особами які надавали послуги перевезення вантажів.

Відповідно до наданих копії документів до заперечення ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ , ТОВ Агротіртранс залучало для надання послуг по перевезенню вантажів ТОВ Транс Трейд Компані .

Однак, в наданих до перевірки ТТН перелік яких зазначено в додатку 4 до акту перевірки від 23.11.2020 № 1528/15-32-07-01/ НОМЕР_2 ТОВ Транс Трейд Компані , код ЄДРПОУ 41585467 не значиться фактичним автоперевізником.

Тобто, документально не підтверджено та фактично не доведено надання Послуг з автоперевезення вантажів ТОВ Транс Трейд Компані замовнику ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ .

Також, до заперечень та під час проведення перевірки не надавались первинні, бухгалтерські та інші документи, які б підтверджували здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт вантажу який перевозився.

На думку Відповідача, вищевказане свідчить про дефектність оформлених документів від ТОВ Агротіртранс на адресу покупця ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ .

На думку Позивача, зазначений висновок упереджений, безпідставний, зроблений без надання належної оцінки первинним документам, наданим до перевірки та ке ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки господарські відносини між ТОВ Південна житниця та його контрагентом мали реальний характер, - послуги надані у повному обсязі та оплачені позивачем, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Тому, позивач вважає, що твердження перевіряючих не можуть бути підставою для відмови у праві на віднесення сум до податкового кредиту та з цих підстав ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ вважає, податкове повідомлення - рішення від 17.12.2020 р. №3249/15-32-07-01-22 в частині зменшення ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, в загальному розмірі 564 390 гривень протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 27.04.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

20.05.2021 року за вх. № 25808/21 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що перевіркою встановлено не підтвердження вищевказаними первинними документи ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ фактичного отримання послуг по перевезенню отриманих від ТОВ "Агротіртранс" у вересні 2019 та січні 2020 року на загальну суму ПДВ 564390 грн.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарської операції з ними, якщо встановлені у справі обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Оскаржувані господарські операції ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ з контрагентом-постачальником ТОВ "Агротіртранс" щодо здійснення перевезень вантажним транспортом не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами які відображають реальність таких операцій, та не спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, та вважаються такими, що не були фактично здійсненними.

Відповідно до п.п.14.1.181., п. 14.1. ст.14: податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ;

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755- УІ, із змінами і доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та поснув;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України: Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пункту 198.2 статті 198 ПК України відповідно до якого: Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше :

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у редакції наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094Y24626, а також цим же порядком у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.09.14 №966 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, та цим же порядком у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.01.16 №21 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім, фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Отже, для визначення податкового кредиту вищевказані господарські Операції ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ з контрагентом-постачальником ТОВ "Агротіртранс" щодо здійснення перевезень вантажним транспортом не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами які відображають реальність таких операцій, та не спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, та вважаються такими, що не були фактично здійсненними.

В порушення п.п.14.1.181, п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним без документального підтвердження фактичного придбання послуг, що призвело до завищення значення рядку 17 Декларації Усього податкового кредит на загальну суму 564390 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

05.08.2021 року за вхід. № 42774/21 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 05.08.2021 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі направлення від 22.10.2020 № 1965/07-01, від 05.11.2020 № 106/07-01, №107/07-01, виданого ГУ ДПС в Одеській області та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.10.2020 року № 5127-п, виданого на підставі п. п. 19 1 .1.6 п. 19 1 .1 ст. 19 1 , п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за серпень 2020 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 23.11.2020 № 1528/15-32-07- 01/42779594.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з задекларованого у попередніх звітних періодах (серпень 2019 - серпень 2020) встановлено порушення платником податків:

- п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України що призвело до завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) серпень 2020 року на суму ПДВ 564 390 грн.

Не погодившись з висновками Акту, товариством подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення від 07.12.2020 №1207/1 (вх. від 07.12.2020 №46402/10/15-32).

На підставі акта перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення від 15.12.2020 № 726/КПР/15-32-07-01-10 ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 17.12.2020 р. № 3249/15-32-07-01-22, яким із посиланням на п.п. 14.1.181. и.14.1 ст.14, п. 198.1. п.198.2, п. 198.3, 198.6, ст. 198.2 ПК зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 грн.

Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою № 20/01/21-1 від 20.01.2021 року.

Рішенням № 6111/499-00-06-01-01-06 від 17.03.2021 року про результати розгляду скарги вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішення ДПС України отримано товариством 24 березня 2021 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункти 200.1, 200.2 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За вимогами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо підтвердження первинними документами ТОВ ПІВДЕННА. ЖИТНИЦЯ фактичного отримання послуг по перевезенню отриманих від ТОВ Агротіртранс (ЄДРПОУ 32503284) у вересні 2019 та січні 2020 року на загальну суму ПДВ 564390 грн.

Так, між ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ та ТОВ АГРОТІРТРАНС укладено договір перевезення вантажу від 01.07.2019 №61, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі (одержувачеві вантажу), а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

На виконання умов даного договору, сторонами було складено наступні акти наданих послуг та податкові накладні відповідно до яких суми відносились до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних періодах:

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 271 (послуги перевезення гороху врожаю 2019 р. - ПН № 49 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 15.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 276 (послуги перевезення соняшника врожаю 2019 р. - ПН № 50 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 15.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 273 (послуги перевезення пшениці врожаю 2019 р. - ПН № 47 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 15.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 228 (послуги перевезення ріпаку врожаю 2019 р. - ПН № 3 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 11.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 229 (послуги перевезення ячміню врожаю 2019 р. - ПН № 4 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 11.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 275 (послуги перевезення соняшника врожаю 2019 р. - ПН № 49 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 15.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 226 (послуги перевезення соняшника врожаю 2019 р. - ПН № 2 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 11.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 230 (послуги перевезення пшениці врожаю 2019 р. - ПН № 5 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 11.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 30.09.2019 р. № 225 (послуги перевезення соняшника врожаю 2019 р. - ПН № 1 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 11.10.2019 р.);

Акт наданих послуг від 24.01.2020 р. № 9 (послуги перевезення підстилкового коров`ячого гнію - ПН № 3 від 30.09.2019 р. (дата реєстрації 05.02.2020 р.).

До актів надання послуг, по перевезенню врожаю 2019 року, від 30.09.2020 року №225, №226, №229, №230 в підтвердження здійснення перевезення надано ТТН які виписувались на протязі серпня 2019 (Додатку № 4).

Згідно пункту 5.4. Договору № 61 остаточний розрахунок проводиться Замовником на підставі рахунка - фактури Перевізника й Акта про надання послуг з перевезення вантажів.

В ході здійснення перевезень вантажу у Сторін по Договору виникли розбіжності між даними реєстру відвантаженої продукції в пункті завантаження та даними реєстрів пункту розвантаження, а саме Товариством було виявлено втрати вантажу в процесі здійснення перевезень. Таким чином, Товариство мало претензію до якості, кількості та ціни наданих послуг.

Не погодившись з обсягом та добросовісністю наданих послуг перевезення, ТОВ "ПІВДЕНННА ЖИТНИЦЯ", склало претензію №31/08-ПР від 31.08.2019 року, де вимагало переглянути вартість наданих послуг, або відшкодувати завдані збитки та направила її контрагенту.

30.09.2019 за вих. №27 Товариство отримало відповідь на претензію де ТОВ "Агротіртранс", посилаючись на норми природного убутку продукції, відмовило в задоволенні вимог Товариства, а також наполягало на оплаті наданих послуг.

Погодившись з деякими доводами контрагента та бажаючи зберегти в подальшому партнерські відносини, Товариство погодилось підписати акти наданих послуг, що були додані до листа - відповіді, а саме акти №225, №226, №229, №230 та реєстри до них та оплатити вартість цих послуг у повному обсязі.

У зв`язку з вищезазначеним, датою складання актів №225, №226, №229, №230 є 30 вересня 2019 року.

При цьому, вказані обставини не свідчать про відсутність фактичного надання послуг перевезення за Договором між ТОВ ПІВДЕНННА ЖИТНИЦЯ та ТОВ Агротіртранс .

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Обставина порушення платником податків обов`язку, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи при прийнятті рішення.

Постанова КАС/ВС від 08.08.19 р. №802/1069/13-а

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.08.19 р. справа №823/1358/13-а зазначив, що надання документів платником податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом, не зобов`язує платника надавати документи тільки до письмових заперечень.

Щодо відсутності транспортного засобу автомобіль вантажний бортовий DAF XF 165.410 реєстр. номер НОМЕР_3 в переліку ТТН.

На телефонний запит Товариства, ТОВ Агротіртранс надано копії свідоцтв транспортних засобів, що використовувались для перевезення.

Автомобіль вантажний бортовий DAF XF 105.410 реєстр, номер НОМЕР_3 знаходився серед наданих копій, але до перевезень фактично не залучався.

З цих же причин цей транспортний засіб відсутній і в переліку ТТН, які зазначено в додатку 4 до акту перевірки від 23.11.2020 №1528/15-32-07-01/42779594.

Стосовно зауважень щодо аналізу податкової звітності ТОВ Агротіртранс , висновків щодо відсутності у ТОВ Агротіртранс автотранспортних засобів та залучення сторонніх осіб до здійснення перевезень :

при укладенні Договору № 61 TOB ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ спиралась на дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за даними якого основним видом діяльності ТОВ Агротіртранс є КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), який включає в себе всі види діяльності пов`язані з вантажними перевезеннями автомобільним транспортом.

Відповідно до умов Договору № 61, а також виходячи з правової природи договору перевезень ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ , як Замовник не зобов`язана перевіряти підстави використання Перевізником (ТОВ "Агротіртранс") автотранспортних засобів для надання послуг.

Відповідно до пункту 4.4. Договору № 61, Перевізник вправі залучати третіх осіб для виконання зобов`язань за цим договором.

Товариством разом з запереченнями на акт перевірки листом від 07.12.2020 № 1207/1 (вх. до ДПС від 14.12.2020 року № 47412/10/15-32) надано додаткові документи на підтвердження залучення ТОВ Транс Трейд Компані (код ЄДРПОУ 41585467), до надання послуг по перевезенню вантажів (які, не були враховані відповідачем), а саме:

копію договору між ТОВ Агротіртранс та ТОВ Транс Трейд Компані ;

копії податкових накладних між постачальником ТОВ Транс Трейд Компані та отримувачем ТОВ Агротіртранс , від 30.09.2019 № 136, від 24.01.2020 № 57, від 02.09.2019 № 42, від 30.09.2019 № 149, від 30.09.2019 № 139.

Відповідно до п. 3.2.4. Договору № 61 ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" (Замовник) зобов`язаний надати ТОВ "Агротіртранс" (Перевізнику) супровідні документи встановленої форми (ТТН), за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу.

ТОВ ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ (Замовник) складало товаро -транспортні накладні на підставі даних, наданих Перевізником (ТОВ "Агротіртранс"), який є стороною Договору № 61 та несе повну відповідальність за надання послуг перевезення вантажів.

Як випливає з наданих документів, ТОВ Агротіртранс використовувало не тільки власні транспортні засоби, а й залучало третіх осіб до здійснення перевезень за Договором № 61.

При цьому, умовами договору та чинним законодавством не заборонено залучати третіх осіб до здійснення перевезень.

Стосовно тверджень податкового органу, що водії, які керували транспортними засобами не є співробітниками ТОВ Агротіртранс та не є самозайнятими особами які надавали послуги перевезення вантажів.

ТОВ "Агротіртранс" вибірково надало дані щодо документального оформлення деяких співробітників, а саме: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 .

Так, було надано копію наказу про прийняття на роботу, копію трудової книжки, копія повідомлення працівника про прийняття на роботу та копію звіту за формою 1 ДФ з квитанцією.

Чинним законодавством та умовами договору не передбачено обов`язку Товариства запитувати дані щодо взаємовідносин контрагента з його працівниками та третіми особами, так само як і у контрагента відсутній обов`язок надавати такі дані на запит Товариства.

Щодо відсутності повної інформації в товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018 р. у справі № 804/4940/14).

Разом з тим, відсутність в товарно-транспортних накладних певної інформації за наявності первинних документів (актів виконаних робіт, видаткових накладних та ін.), які повністю підтверджують факт транспортування товарів, не вказує, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а відсутність печатки вантажоодержувачів на деяких екземплярах товарно-транспортних накладних позивача, який виступав у відповідних правовідносинах замовником, нівелює значення таких як первинних документів. (Постанова ВС/КАС від 17.01.2018 р. справа № 802/537/13-а, ЄДРСРУ № 71692518).

Щодо податкової інформації про контрагентів

Податкова інформація є недопустимим доказом

Пунктом 63.12 ст. 63 Податкового кодексу України встановлено, що інформація, яка збирається, використовується та формується органами доходів і зборів у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про інформацію податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Жодний закон не містить прямого дозволу на використання контролюючими органами податкової інформації про контрагентів для обґрунтування нереальності господарських операцій між платниками податків без письмової згоди контрагента.

Відповідно до ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Інспектори зазначають, що використовують узагальнену податкову інформацію керуючись пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України. Проте, той факт, що податкова інформація може бути підставою для висновків під час перевірок, не надає податківцям право використовувати її без письмової згоди контрагентів.

Постанова Верховного Суду від 21.06.2019 року у справі № 803/817/14 суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача надану іншим контролюючим органом, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Постанова Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 815/3276/15 дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Відсутність трудових і виробничих ресурсів

Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17:

…Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності)… .

Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15:

…Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.. .

Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 825/2387/18:

…відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу)… .

Також слід зазначити, що добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/доставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 р. № 649-р Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення починаючи з 05 жовтня 2018 року Державна фіскальна служба України, Державна служба України з питань праці, а також інші центральні органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування повинні проводити комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.

Комплексним заходом у даному випадку є перевірка, яка повинна проводитись спільно ДФС та Держпраці.

Така перевірка може стати аргументом про відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів, а не проведення такої перевірки буде доказом на користь добросовісного платника податків, якого притягають до відповідальності через припущення контролюючого органу про відсутність у його контрагентів трудових ресурсів .

Відсутність у контрагента достатньої кількості персоналу

Всім відомі позиції Верховного Суду про те, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.04.2018 року у справі № 805/4710/16-а), а відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).(Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 825/2387/18).

Контролюючий орган робить висновок про відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів виключно на підставі аналізу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4).

Якщо у цих видах звітності відображається від 1 до 3 осіб, які працюють у контрагента, то контролюючий орган робить висновок, що такої кількості осіб недостатньо для здійснення господарської операції, що перевіряється.

В свою чергу, аналізу звітності недостатньо для доведення неможливості вчинення контрагентами дій, які становлять зміст оскаржуваної господарської операції: в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ (Ухвала Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 28.01.2019 у справі № 805/3169/18-а).

Акт перевірки не містять розрахунків, висновків експертів, інших доказів, які б підтверджували, що водії у певній кількості не зареєстровані та їх кількості недостатньо для здійснення господарської операції.

Отже, податковий орган, пропускає етап доведення і одразу переходять до висновків про неможливість контрагента поставити товари/надати послугу з огляду на місце розташування майна, оперативність, відсутність технічного персоналу тощо, гарний юрист не втратить шансу скористатись цим.

Добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/доставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників (ст. 62 Конституції України).

Крім того, суд зазначає, що із набранням чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16.01.2020 р. № 466-IX запроваджується нова концепція відповідальності. Вона стосується як відповідальності платників податків, так і контролюючих органів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу, податковим правопорушенням, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Кодекс не містить визначення поняття вина , однак умови за яких особа вважається винною наведені у ст. 112 Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є вчинення особою діяння умисно. Податкове законодавство не містить визначення умислу, умисності діяння , однак так само як і поняття вини , розкриває його зміст та суть.

Згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 Кодексу.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.

Податковим органом не доведено вини позивача, оскільки позивачем подано пояснення та первинні документи, а відповідачем не спростовано невідповідність таких документів.

У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб`єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб`єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв`язку з дефектом у юридичній визначеності.

Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 року по справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 року по справі №824/1276/18-а.

Отже, зі сторони контролюючого органу не було вчинено всіх необхідних дій для доведення факту відсутності у контрагентів трудових ресурсів, а висновки про нереальність господарських операціях базуються лише на припущеннях.

У праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку.

Щодо самостійної відповідальність за ведення податкового обліку

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Супорт Центре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Центре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" ГУ ДПС в Одеській області від 17.12.2020 р. № 3249/15-32-07-01-22 в частині зменшення ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A , п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Південна Житниця до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення форми "В4" ГУ ДПС в Одеській області від 17.12.2020 р. №3249/15-32-07-01-22 в частині зменшення ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" ГУ ДПС в Одеській області від 17.12.2020 р. №3249/15-32-07-01-22 в частині зменшення ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 564 390 гривень.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Південна Житниця суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням № 40 від 23.04.2020 року у сумі 8 465, 85 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 85 коп.)

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Південна Житниця - адреса: 66511, Одеська область, Любашівський район, село Познанка Перша, пров. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 42779594, телефон: (097) 22 066 11

Головне управління ДПС в Одеській області - адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Н.В. Потоцька