Рішення

від 12.08.2021 по справі 826/17637/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Київ № 826/17637/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Східгазбуд доДержавної фіскальної служби України Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Східгазбуд (адреса у позові - 01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 30, оф. 12; адреса згідно ЄДР - 01004, Київ, вул. Антоновича, 23-А;; код ЄДР: 32727885) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДР: 39292197), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 07.09.2018 № 908666/41113070 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН;

зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, виписану ТОВ Інвестиційна компанія Східгазбуд № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням пояснень від 18.06.2019 (том 1 а.с. 118-119), клопотання від 19.06.2019 (том 1 а.с. 223-224) та пояснень (том 1 а.с. 225-226) представник позивача наголосив на протиправності оскаржуваного рішення ДФС України, оскільки останнім при відмові у реєстрації ПН № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН не взято до уваги специфіку діяльності ТОВ Інвестиційна компанія Східгазбуд

При цьому, позивач наголошує, що ним податковому органу було надано усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній № 1 від 01.08.2018.

Додає, що відповідачі не надали суду матеріали на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2019, що бралися до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача - ДФС України.

Представник ДФС України надіслав суду відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 93-97), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач просить суд скасувати рішення саме комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 07.09.2018 № 908666/41113070 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН, оскільки оскаржуване рішення прийнято саме комісією регіонального рівня - ГУ ДФС у м. Києві.

Позиція відповідача - ГУ ДФС у м. Києві.

ГУ ДФС у м. Києві відзиву на позовну заяву суду не надало.

Процесуальні дій, вчинені у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДФС України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Копія вказаної ухвали була надіслана на адресу ГУ ДФС у м. Києві та отримана останнім 21.05.2018, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105102342050 (том 1 а.с. 91).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

26.06.2018 між ПАТ ДТЕК Київські електромережі (Замовник) та ТОВ Інвестиційна компанія Східгазбуд (Підрядник) укладено договір № 486/02-18 про виконання робіт з реконструкції електричних мереж 10 кВ живлення РП-4 (будівельні роботи з поставкою обладнання), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) Підрядник зобов`язується за завданням Замовника виконати на свій ризик і своїми силами роботи зазначені п. 1.2 Договору, поставити та змонтувати обладнання, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи та змонтоване обладнання.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування робіт Реконструкція електричних мереж 10 кВ живлення РП-4 (будівельні роботи з поставкою обладнання) .

Як зазначив позивач у позовній заяві 01.07.2018 із Замовником по договору від 26.06.2018 № 486/02-18 було підписано акти виконаних робіт Форми КБ-2в, Форма КБ-3 на суму 1 848 072,91 грн. з ПДВ, до сплати за вирахуванням авансу 1 275 176,73 грн. з ПДВ. Згідно з умовами договору підрядна організація має зареєструвати податкову накладну на суму до сплати.

01.08.2018 у зв`язку з чим за правилом першої події товариством виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну № 1 від 01.08.2018 на загальну суму 1 275 176,73 грн., у т.ч. ПДВ 212519,45 грн.

Після направлення п/н на реєстрацію в ЄРПН 31.08.2018 була отримана квитанція про зупинення реєстрації.

Зазначено, що п/н відповідають п. 1.6. Критеріїв.

Запропоновано надати пояснення/документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію .

Позивач зазначає, що 01.08.2018 разом з п/н в електронному вигляді та відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16 с. 201 ПК України Товариством було направлено в електронному вигляді до ДФС усі необхідні документи, які безпосередньо підтверджують реальність здійснення операції по п/н від 01.08.2018 № 1.

Однак, оскаржуваним рішенням від 07.09.2018 № 908666/41113070 відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 1 від 01.08.2018.

При цьому, як видно з матеріалів справи, таке рішення прийнято Головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації ОСОБА_1 .

Підстава: ненадання копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). Розрахункові документи, банківські виписки з особистих рахунків.

Надалі позивачем, в порядку адміністративного оскарження, було подано до ДФС України скаргу від на спірне рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної.

Рішеннями комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 26.09.2018 № 32669/41113070/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення без змін.

Разом з тим, позивач, вважаючи, що порушено його право, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою , поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог .

Як вже було зазначено судом, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 07.09.2018 № 908666/41113070 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН та зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, виписану ТОВ Інвестиційна компанія Східгазбуд № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН.

Розглядаючи адміністративну справу виключно в межах заявлених позовних вимог, що є вимогою ч. 2 ст. 9 КАС України, щодо визнання протиправним рішення комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п/п.п/п. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд зазначає, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Підтвердження прийняття такої ПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

Разом з тим, якщо реєстрацію надісланої ПН зупинено, то протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Зі змісту квитанції по податковій накладній від 01.08.2018 № 1 видно, що підставою для зупинення такої податкової накладної слугувало те, що така накладна відповідає вимогам п/п 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

При цьому, відповідно до п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п. 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Відтак, у разі зупинення податковим органом реєстрації в ЄРПН податкової накладної, платник податків для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має право подати письмові пояснення та копії документів, передбачені п. 14 Порядку № 117.

В той же час, п. 18 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (п. 19 Порядку № 117).

Відповідно до п. 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі .

Згідно з п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі (п. 22 Порядку № 117).

Отже, саме комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної і лише після отримання такого рішення, комісія центрального рівня набуває повноважень щодо прийняття зі свого боку іншого рішення.

Більш того, як видно із самого оскаржуваного рішення, воно прийнято Головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ОСОБА_1 .

В той же час, представником ДФС України до матеріалів справи надано склад комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затверджену наказом ГУ ДФС у м. Києві від 14.03.2018 № 3924 (у редакції наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.08.2018 № 12763) (том 1 а.с. 83-86), з якої вбачається, що ОСОБА_1 , відповідно до вказаного складу, входив до Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, як начальник відділу щодо прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації управління ризикових суб`єктів господарювання та операцій.

Тобто, як викладені вище норми права, так і встановлені судом обставини свідчать про те, документи, які надані позивачем разом з п/н № 1 від 01.08.2018 були розглянуті комісією ГУ ДФС у м. Києві , що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та, як наслідок за результатами розгляду даних документів комісією ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 07.09.2018 № 908666/41113070.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у прохальній частині позивач просить суд саме визнати протиправним та скасувати рішення від 07.09.2018 № 908666/41113070 комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, що свідчить про те, що позивач оскаржує рішення, яке центральним фіскальним органом не приймалося.

Тобто, Державна фіскальна служба України не приймала оскаржуване рішення та, відповідно, не може відповідати за такою вимогою позивача, а відтак, оскільки ДФС України не приймала спірне рішення, позовна вимога щодо цього не може бути задоволена.

Вказані висновки відповідають правовим висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у постановах від 17.07.2019 у справі № 320/5552/18, від 08.10.2020 у справі № 826/12828/18.

У той же час, вимоги про скасування рішення від 07.09.2018 № 908666/41113070 про відмову у реєстрації ПН № 1 від 01.08.2018 до ГУ ДФС у м. Київ не були заявлені .

Після залучення ГУ ДФС у м. Києві в якості другого відповідача (т. 1, а.с. 71) сформовані позивачем вимоги до ДФС України залишені без змін (т. 1, а.с. 111), не дивлячись на те, що ДФС України надало вищезгаданий список членів комісії ГУ ДФС, яка приймала рішення, який дозволяє ідентифікувати особу, яка прийняла спірне рішення (т.1, а.с. 82 -86).

Водночас, як вже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою , поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог . При цьому, можливість виходу за межі позовних вимог для цілей ефективного захисту є правом суду та за умови, крім іншого, формування позивачем складу відповідачів та вимог до них.

Слід додати, що закріплений у ст. 9 КАС України принцип диспозитивності слід розуміти як можливість зацікавлених осіб, що беруть участь в адміністративній справі вільно розпоряджатися процесуальними способами доказування, всіма матеріальними і процесуальними правами, а суд повинен сприяти їм в реалізації цих прав і здійснювати контроль за законністю їх розпорядчих дій. Отже, сторони адміністративного провадження мають можливість самі вирішувати питання про об`єм і характер своїх прав і обов`язків, тобто чинити вибір із кількох варіантів, передбачених законом, самостійно регулювати свої стосунки, діяти на власний розсуд, вибирати оптимальну міру поведінки, виходячи з власних інтересів, спрямованих на порушення, розвиток і припинення справи з метою захисту суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Принцип диспозитивності характеризується такими положеннями : - хто хоче здійснити своє право, повинен про це сам потурбуватися; - особа, якій належить право, може від нього відмовитись; - нікого не можна примушувати пред`явити заяву проти своєї волі; - адміністративний суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками, встановленими законом; - правом розпоряджатися об`єктом процесу.

Таким чином, саме позивач у позові визначає , хто має відповідати за позовом та суд не може виходити за межі позовних вимог.

При цьому, беручи до уваги те, що ухвалою суду від 15.05.2019 до участі у справі в якості другого відповідача було залучено ГУ ДФС України у м. Києві, а у відзиві на позовну заяву ДФС України було зазначено про те, що оскаржуване рішення прийнято саме комісією ГУ ДФС у м. Києві, позовні вимоги позивачем так і не були уточнені , зокрема, не були звернуті до ГУ ДФС у м. Києві .

Слід наголосити, що суд не вправі перебирати на себе права позивача щодо зміни позовних вимог (предмету позову), зокрема, звернувши позовну вимогу щодо оскарження рішення саме до ГУ ДФС у м. Києві, враховуючи наполегливість позивача відносно визначення особи - ДФС України, відносно якої звернуті позовні вимоги (а.с. 118, 223, 225).

Відтак, зважаючи на те, що ГУ ДФС у м. Києві є відповідачем у даній справі, однак до якого позивачем не звернуто вимог про скасування спірного рішення, у суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог щодо надання оцінки правомірності прийняття комісією ГУ ДФС у м. Києві рішення від 07.09.2018 № 908666/41113070 про відмову у реєстрації ПН № 1 від 01.08.2018.

При цьому, суд враховує, що позивач міг знати про те, що спірне рішення було прийнято саме комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскільки, по-перше , чинним на час прийняття оскаржуваних рішень був Порядок № 117, пункт 19 якого передбачав, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС), по-друге , позивач не позбавлений був можливості самостійно перевірити у відкритих інформаційних ресурсах службове становище особи за прізвищем ( ОСОБА_1 ), яка виступала Головою такої комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації при прийняті оскаржуваних рішень.

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 07.09.2018 № 908666/41113070 про відмову у реєстрації ПН № 1 від 01.08.2018, позовні вимоги в частині зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від № 1 від 01.08.2017 не підлягають задоволенню, як похідні, з огляду на чинність рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві від 07.09.2018 № 908666/41113070.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову , суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а також не доведено обставин прийняття оскаржуваного рішення саме ДФС України.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Східгазбуд (01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 30, кв. 12, код ЄДР: 32727885) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 292, 293, 295, 296 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України та п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін