Постанова

від 13.08.2021 по справі 640/2848/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2848/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту 27.01.2021) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року № 0035691412, яке було прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області та яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" застосовано зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2018 року на суму 109 310, 00 грн.;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року № 0035701412, яке було прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області та яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" застосовано збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 16 690, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 172, 50 грн, а всього у загальному розмірі - 20 862, 50 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка"задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати спірне рішення першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі не дав належної оцінки господарським взаємовідносинам, що мали місце між позивачем та ТОВ "ВВП Холдинг", не досліджено первинну документацію та не надано оцінку доводам податкового органу викладеним в акті перевірки щодо відсутності у вказаного суб`єкта господарювання можливості виконати свої зобов`язання за правочинами укладеними з позивачем.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ "ВВП Холдинг" за період з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року. За результатами перевірки складено акт від 14.11.2018 року № 993/10-36-14-12/30082606 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. п. 198.1 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ за період з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року на суму 109 310,00 грн. та заниження ПДВ, що підлягає оплаті (період з 01.06. 2018 року по 30.06.2018 року) на суму 16 690, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.11.2018 року, а саме:

- № 0035691412 від 28.11.2018 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 109 310, 00 грн;

- № 0035701412 від 28.11.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 20 862, 50 грн, в тому числі 16 690,00 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 172, 50 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів/послуг та його подальшого використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту обґрунтовано безпідставним формування такого за рахунок взаємовідносин з TOB "ВВП Холдинг".

Відповідно до наданих доказів 16.05.2018 року між позивачем та TOB "ВВП Холдинг" укладено договір поставки № 16/05/18, відповідно до умов якого TOB "ВВП Холдинг" зобов`язувалось поставити позивачу товар, за кількістю та вартістю, що зазначено у специфікації.

Відповідно до наданих до матеріалів справи копій специфікацій, TOB "ВВП Холдинг" зобов`язувалось поставити позивачу прожектори GBR-H7000.

Відповідно до п. 3.2. договору № 16/05/18 від 16.05.2018 року оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника.

Також умовами догвору встановлено, що поставка товару здійснюється з усією відповідною документацією за умовами поставки DDP-м. Бровари.

В підтвердження настання реальних наслідків позивачем до матерлыв справи додано копії специфікацій, копії рахунків-фактури №135 від 11.06.2018 року, № 136 від 18.06.2018 року, копії видаткових накладних №135 від 11.06.2018 року, № 136 від 18.06.2018 року, а також копії звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача (25.06.2018 року, 02.07.2018 року, 31.07.2018 року, 16.10.2018 року).

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що іншої, окрім переліченої документації складеної на виконання договору укладених між позивачем та TOB "ВВП Холдинг" матеріали справи не містять, а надані частково продубльовано у томі 3 даної справи.

Щодо взаємовідносин між позивачем та колегія суддів окремо вважає за необхідне зауважити, що умовами договорів передбачено, що поставка здійснюється на умовах DDP-м. Бровари відповідно до Інкотермс.

Згідно базисних умов поставки DDP Інкотермс 2010 Delivered Duty Paid ) продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару, включаючи будь-які збори для експорту та імпорту в країні призначення.

Умовами договору укладеного між позивачем та TOB "ВВП Холдинг" таким місцем визначено м. Бровари, однак встановити коли та куди саме повинна була здійснюватись така поставка встановити неможливо, оскільки місцем знаходження.

Також, позивачем як до суду так і до перевірки не надано доказів отримання уповноваженими працівниками товариства товару працівниками позивача.

Слід зауважити, що в матеріалах справи також відсутні доказу обліку у поставленого від згідно базисних умов поставки товару, відсутні складські квитанції, картки складського обліку товару, дозволи, свідоцтва, що підтверджують походження та/або якість товару, та будь-які інші документи щодо походження товару.

Також податковим органом встановлено, а позивачем не заперечується, що згідно базисних умов поставки не являються виробниками придбаного за договором поставки товару, поряд із цим встановити походження такого товару не виявилось можливим.

Позивачем до матерів справи надано докази реалізації у наступних періодах прожектори, які розцінено судом першої інстанції як доказ придбання такої продукції у TOB "ВВП Холдинг", однак такі не підтверджують, що реалізований товар отримано позивачем саме від вказаних суб`єктів господарювання.

З огляду на викладене, зокрема, надані позивачем докази, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що договір поставки укладений позивачем з TOB "ВВП Холдинг" не мав реальних наслідків

Колегія суддів зазначає, що за результатом дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаним контрагентом, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарська операція реально відбулась і тягне настання реальних правових наслідків.

Також слід зауважити, що за наслідками опрацювання податкової інформації, яка відповідно до статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, встановлено відсутність факту (джерела) законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання товару TOB "ВВП Холдинг" для реалізації позивачу.

При цьому колегія суддів враховує, що сам по собі факт порушення контрагентами позивача податкового законодавства не може свідчити про нікчемність правочинів укладених з позивачем, однак в сукупності з аналізом наданої документації, існуючими розбіжностями та неточностями є додатковим доказом в підтвердження укладення правочину без мети настання реальних наслідків.

Факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

Відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, які свідчили б про рух товару, доказів його транспортування та отримання від контрагента по ланцюгу постачання свідчить про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.

При цьому, встановлені за результатами перевірок контрагента даних про недоведеність товарності операцій по ланцюгу постачання та факту придбання безпосередніми контрагентами позивача, його транспортування, складського зберігання, має оцінюватись як доказ безтоварності поставки між позивачем та постачальником, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №814/1932/17, адміністративне провадження №К/9901/15857/19.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що формально оформлені документи щодо поставки позивачу товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою) не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від постачальника, а відсутність придбання товару по ланцюгу постачання свідчить про нереальність здійснення поставки (продажу) товару на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2018 року задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Світлотехніка" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 13.08.2021року)