ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.08.2021Справа № 910/6518/21
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/6518/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОМОЛ" (проспект Героїв, буд. 33, кімн. 5, м. Дніпро, 49106)
До Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (просп. Перемоги, буд.121 В, м. Київ 115, 03115)
Про стягнення 25 389, 00 грн
Без виклику представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОМОЛ" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 26 443, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором поставки № 106 Г від 28.05.2020, в частині оплати поставленого за договором товару. У зв`язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача 25 389, 00 грн основного боргу, 504, 24 грн пені, 431, 61 грн інфляційних втрат та 118, 95 грн 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Суд залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
18.05.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків поданої позовної заяви, позивачем усунуто недоліки, визначені ухвалою від 29.04.2021 про залишення позовної заяви без руху.
25.05.2021 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/6518/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.06.2021 відповідач подав відзив на позов, просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача, оскільки позивач не надав відповідачу рахунок-фактуру, а відтак у відповідача не настав строк для оплати отриманого товару.
15.07.2021 позивач направив суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що фактично товар поставив, а відповідач за нього не розрахувався, що порушує права позивача та умови укладеного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
28.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОМОЛ" та Приватною науково-виробничою компанію "Інтербізнес" було укладено Договір поставки №106Г, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, в порядку, визначеному умовами даного договору. Товаром за цим договором є: вапняк, мінеральний порошок.
Відповідно до п. 1.3 договору поставка товару за договором здійснюється окремими партіями у відповідності до письмового замовлення Покупця, переданого будь-яким засобом зв`язку або кур`єром. Кількість, номенклатурне найменування, асортимент та якісні характеристики Товару погоджуються Сторонами у Специфікаціях чи видаткових накладних до даного Договору, які повинні укладатися Сторонами на кожну партію Товару і є невід`ємною частиною цього Договору від дати їх підписання Сторонами.
За приписами п.п. 1.4, 1.5 договору на замовлений товар Постачальник виписує рахунок-фактуру, який є підставою для оплати замовленого товару, в якому зазначений граничний строк оплати, протягом якого діють ціни, зазначені в рахунку. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору поставка товару здійснюється впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не зазначено в Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Відпуск Товару здійснюється за товаро-супровідними документами, а саме товаро-транспортними або залізничними накладними. Товар вважається переданим Покупцеві з дати підписання відповідних товаро - транспортних накладних або підписання видаткових накладних.
Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що загальна вартість договору не обмежена та складається із вартості всіх партій товару, за всіма рахунками та видатковими накладними до даного Договору, наданих Постачальником Покупцю протягом строку дії Договору та у відповідності до його умов. Оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати, на підставі виставленого рахунку-фактури впродовж 3 банківських днів з моменту виставлення такого рахунку-фактури.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 25 389,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 422 від 17.02.2021 та товарно-транспортною накладною №00006124 від 17.02.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що поставив відповідачу товар на загальну суму 25389,00 грн, проте відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання перед позивачем не виконав, оплату поставленого товару не здійснив, внаслідок чого позивач завернувся до суду за захистом свого порушеного права. У зв`язку з несплатою відповідачем отриманого товару, тобто не виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, зокрема, пеню в розмірі 504,24 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 431,61 грн та 3% річних в розмірі 118,95 грн. відповідно до статті 625 ЦК України.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за несплату отриманого товару в розмірі 25 389,00 грн, пеню в розмірі 504,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 431,61 грн та 3% річних в розмірі 118,95 грн. за договором поставки № 106Г від 28.05.2020.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:
1) спірним договором сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач, на підставі умов договору, зобов`язався оплатити позивачу поставлений та прийнятий ним товар.
2) позивач вчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, поставивши товар відповідачу, жодних зауважень чи претензій щодо належності виконання умов договору позивачем від відповідача не надходило.
3) обов`язок відповідача сплатити вартість отриманого товару підтверджується видатковою накладною в загальному розмірі 25 389,00 грн. та виникла як на підставі договору, так і на підставі ст. 692 ЦК України, проте відповідач отриманий товар не оплатив;
4) позивач надіслав відповідачу лист-вимогу, якою просив останнього погасити заборгованість, сплативши вартість отриманого товару в розмірі 25 389,00 грн до 26.03.2021, яка залишена відповідачем без виконання.
5) господарські відносини між сторонами тривали довгий час, у зв`язку з чим позивач не мав сумнівів стосовно доброчесності свого контрагента, а тому поставив йому товар без попередньої оплати, як визначено умовами договору, що не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений та прийнятий товар.
IV. Заперечення відповідача у справі.
1. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач мав поставити товар відповідачу після виставленого останнім рахунку-фактуру, однак рахунок-фактуру виставлено позивачу не було, а тому відповідач вважає, що у нього, поки не буде виставлений рахунок-фактура відсутній обов`язок сплачувати кошти за отриманий товар.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов`язку здійснити сплату вартості поставленого йому товару в розмірі 25 389,00 грн, а також штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 504,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 431,61 грн та 3% річних в розмірі 118,95 грн.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи було поставлено позивачем відповідачу товар на загальну суму 25 389,00 грн;
- коли у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий ним товару та чи відбулась затримка оплати відповідачем товару за спірним договором;
- у разі встановлення факту порушення відповідачем строків сплати товару, чи є підстави для нарахування штрафних санкцій (пені) та спеціального виду відшкодування втрат позивача (інфляційних втрат та 3% річних), визначених статтею 625 ЦК України.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 25389,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 422 від 17.02.2021 та товарно-транспортною накладною №00006124 від 17.02.2021. Крім того, у матеріалах справи наявна зареєстрована податкова накладна на суму 25 389,00 грн.
Як встановлено судом, у п. 3.3 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати, на підставі виставленого рахунку-фактури впродовж 3 банківських днів з моменту виставлення такого рахунку-фактури.
Отже, з урахуванням того, що рахунок-фактура в матеріалах справи відсутній - як наслідок сторони позбавлені можливості застосовувати положення п. 3.3 договору.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.
Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи містять докази фактично поставленого товару відповідачу, сторони довий час були контрагентами, а також наявні конклюдентні дії сторонін, суд дійшов висновку, що відповідні господарські правовідносини мають регулюватися ч. 1 ст. 692 ЦК України, а тому відповідач мав сплатити основний борг в розмірі 25 389,00 грн на наступний день після поставки товару (17.02.2021) - 18.02.2021, тобто з 19.02.2021 позивач мав право, за умови неоплати поставленого товару відповідачем, нараховувати штрафні санкції. Станом на дату ухвалення судового рішення (12.08.2021) відповідач доказів погашення заборгованості за отриманий товар в розмірі 25 389,00 грн суду не надав, доказів іншого також не представлено.
Доводи відповідача, стосовно того, що строк для сплати заборгованості не настав у зв`язку з не виставленням рахунком-фактурою суд вважаєбезпідставними, оскільки фактично товар відповідач отримав, а відтак, має за нього розраховуватися.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії сторін щодо підписання видаткової накладної та прийняття відповідачем поставленого позивачем товару засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого та неоплаченого товару, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 25 389,00 грн.
Крім того, позивач заявив пеню в розмірі 504,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 431,61 грн та 3% річних в розмірі 118,95 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)
У п. 6.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов`язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу, від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати.
Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань, на підставі вказаного договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період прострочення з 17.02.2021 по 14.04.2021 пеню у розмірі 504,24 грн., суд, здійснивши власний розрахунок пені, дійшов висновку, що період нарахування пені позивачем визначений невірно.
Як встановлено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець має оплатити товар після його прийняття. Після означає, що у покупця є один день після поставки товару на правомірне виконання обов`язку оплати поставленого товару.
За накладною № 422 відповідачем товар було прийнято 17.02.2021, тобто строк для його оплати настав 18.02.2021, а відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з оплати поставленого товару з 19.02.2021, а не з 17.02.2021, як невірно визначено позивачем у справі.
Суд здійснив перерахунок пені по накладній № 422 з 19.02.2021 по 14.04.2021 (дата визначена позивачем) та відповідно складає 487,61 грн пені, а не 504,24 грн. як визначено позивачем.
Також предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 118,95 грн. 3 % річних та 431,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати у встановлений строк вартості товару.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Таким чином, суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивач у періоді до стягнення вказав 17.02.2021, а не 19.02.2021. Здійснивши перерахунок суд встановив, що стягненню 3% річних за період з 19.02.2021 по 14.04.2021 складає 114,77 грн, а не 118,95 грн.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 431,61 грн інфляційних втрат.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача та наявні докази, суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що відповідач безпідставно не сплатив вартість отриманого майна.
Оскільки доводи позивача щодо того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором не сплативши вартість отриманого товару в розмірі 25 389,00 грн матеріалами справи підтверджено, відповідачем на спростування доводів позивача доказів не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 26 414,10 грн, з яких: 25 389,00 грн основний борг, 487,61 грн пені, 114,77 грн 3% річних та 431,61 грн інфляційних втрат.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОМОЛ" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 26 443,80 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (просп. Перемоги, буд.121 В, м. Київ 115, 03115, ідентифікаційний код 01200244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОМОЛ" (проспект Героїв, буд. 33, кімн. 5, м. Дніпро, 49106, ідентифікаційний код 42685784) 25389 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 00 коп основного боргу, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 61 коп пені, 114 (сто чотирнадцять) грн 77 коп 3% річних, 431 (чотириста тридцять одна) грн 61 коп інфляційних втрат та 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн 45 коп судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення 16,63 грн. пені, 4,18 грн. 3% річних відмовити
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких
Дата ухвалення рішення | 13.08.2021 |
Оприлюднено | 16.08.2021 |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бондаренко-Легких Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні