Ухвала

від 13.08.2021 по справі 520/6444/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/6444/2020

адміністративне провадження № К/9901/28533/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Харківської області № 802-к від 22.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Харківської області та з органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 в органах Харківської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 24.04.2020 - прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Харківської обласної прокуратури;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

12 листопада 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Харківської області № 802-к від 22.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Харківської області та з органів прокуратури.

Поновлено ОСОБА_1 в органах Харківської обласної прокуратури на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 24.04.2020 - прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Харківської обласної прокуратури.

Стягнуто з Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 170087 (сто сімдесят тисяч вісімдесят сім) грн 35 коп.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Харківською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 03 серпня 2021 року.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційній скарзі Харківською обласною прокуратурою зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/3587/15-а та від 11 лютого 2021 року у справі № 814/197/15 стосовно того, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його звільнено незаконно.

Крім того, Судом установлено, що Харківська обласна прокуратура уже подавала касаційні скарги з визначенням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, які ухвалами Верховного Суду від 05 липня 2021 року (К/9901/21797/21) та від 05 липня 2021 року (К/9901/13689/21) повернуті особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстави, передбаченою пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Подаючи касаційну скаргу втретє, скаржником так і не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, а саме в касаційній скарзі відповідачем не наведено, які саме конкретні норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду.

Крім того, у касаційній скарзі позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, акцентуючи увагу на витягах з цієї постанови, зокрема релевантних джерелах права, які застосовано судом касаційної інстанції у конкретній справі за конкретних обставин, без посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підстави для касаційного оскарження судового рішення, та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах №640/18679/18, №804/958/16, №813/7911/14, №826/18134/14, №826/14554/18, №811/952/15, №9901/226/19, №826/5596/17, №816/584/17, №821/3736/15-а, №П/811/1672/15, №П/9901/101/18 є подібними.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням позивачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме в касаційній скарзі відповідачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також покликаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова