Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/10284/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/10284/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Джарти В.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-Комфорт"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В"

про стягнення 118 546,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь-Комфорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" 118 546,85 грн заборгованості за Договором № 5-06/2019-К3 від 01.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем умов Договору № 5-06/2019-К3 від 01.06.2019 в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані позивачем роботи та надані послуги

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

12.08.2020 відповідач подав до суду відзив в якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідачем також поставлено запитання позивачу в порядку статті 90 ГПК України.

Розглянувши подане разом з відзив клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновки про відсутність підстав для його задоволення.

31.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивачем надано письмові відповіді на запитання відповідача.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, № 20796/06 від 19.04.2006, № 14347/07 від 20.03.2020, № 40760/07, від 08.08.2007).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБОЛОНЬ-КОМФОРТ" (далі - Позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-А" (далі - Відповідач) укладено договір № 5-06/2019-К3 від 01.06.2019 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.3. Договору Позивач приймає на себе зобов`язання забезпечити комплекс заходів (послуг та робіт) для ефективного обслуговування об`єкту Відповідача, відповідно до умов Договору, а Відповідач зобов`язаний прийняти та оплатити належним чином виконані роботи та надані послуги.

Перелік робіт та послуг передбачений додатками №1-8 до Договору від 01.06.2019 року.

Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до Додатку №1 вартість робіт та послуг, які підлягають оплаті за звітній місяць становить 47 848, 95 грн.

Згідно пункту 3.2.1. Договору Замовник сплачує вартість наданих послуг у відповідності до Акту наданих робіт та послуг на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Сторонами Акту наданих робіт та послуг, за винятком першого місяця терміну дії цього Договору.

Пунктом 3.3.1. Договору передбачено, у разі, якщо Акт приймання-передачі виконання робіт не буде підписаний Замовником протягом 3 днів (окрім випадків, коли Замовником не буде заявлено претензій чи/або зауваження до Виконавця), сума, зазначена в Акті приймання-передачі виконання робіт, вважається такою, що погоджена Сторонами, а надані роботи та послуги належним чином виконані.

На виконання договірних відносин, Позивач в 2020 році виконав передбачені Договором роботи та послуги та направив на адресу Відповідача акти наданих послуг:

№ 7 від 31.01.2020 на загальну суму 47 848,95 грн.;

№ 19 від 29.02.2020 на загальну суму 47 848,95 грн.;

№ 26 від 31.03.2020 на загальну суму 47 848,95 грн.

Водночас, за твердженням Позивача, 31.01.2020 року Відповідачем було сплачено лише 25 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що ним на виконання вимог Договору направлялися акти наданих послуг, відповідачем вони підписані не були, проте враховуючи умови Договору, не підписання зі сторони Відповідача протягом 3 днів актів наданих послуг та не направлення зауважень, суми, зазначені в актах наданих послуг, вважаються такими, що погоджені, а надані роботи та послуги належним чином виконані.

На підтвердження надання послуг по Договору позивач до матеріалів справи надає акти наданих послуг № 7 від 31.01.2020, № 19 від 29.02.2020 та № 26 від 31.03.2020.

За твердженням позивача, останній свої зобов`язання щодо обслуговування об`єкту Відповідача здійснював належним чином. Відповідач свої зобов`язання, які передбачені умовами Договору щодо сплати за надані послуги починаючи з січня 2020 року грубо порушував сплативши лише 25 000,00 грн від загальної суми 143 546, 85 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості Відповідача по Договору №5-06/2019-К3 від 01.06.2019 року становить 118 546, 85 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилаючись на неякісне виконання позивачем послуг по Договору, проте жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві, відповідачем не надано.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір від №5-06/2019-К3 від 01.06.2019 про надання послуг з обслуговування об`єкту, за умовами якого сторонами погоджено надання позивачем послуг з обслуговування, а також оплату відповідачем вказаних послуг.

Суд зауважує, часткова оплата відповідача за надані послуги за січень 2020 говорить про часткове визнання зобов`язання (договору) шляхом його виконання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надано послуги за Договором, що підтверджується наданими актами надання послуг.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі наданих №7 від 31.01.2020, №19 від 29.02.2020 та №26 від 31.03.2020, які підписані лише зі сторони виконавця.

Однак, згідно пункту 3.3.1. Договору передбачено, у разі, якщо Акт приймання-передачі виконання робіт не буде підписаний Замовником протягом 3 днів (окрім випадків, коли Замовником не буде заявлено претензій чи/або зауваження до Виконавця), сума, зазначена в Акті приймання-передачі виконання робіт, вважається такою, що погоджена Сторонами, а надані роботи та послуги належним чином виконані.

У матеріалах справи відсутні докази складання та надсилання претензій відповідачем, таким чином надані роботи та послуги належним чином виконані.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги в зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 118 546, 85 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет 16-В" (03035, місто Київ, вулиця Василя Липківського, будинок 16-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 4296705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-Комфорт" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 14, ідентифікаційний код 42714296) заборгованість у розмірі 118 546,85 грн (сто вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 85 копійок) та 2 102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.07.2021

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ