Рішення

від 16.08.2021 по справі 910/19011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2021Справа № 910/19011/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоекономія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд"

про стягнення 150000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоекономія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд" про повернення авансових грошових коштів в розмірі 150000 грн. за договором про надання послуг № 19/10-17 від 19.10.2017 за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного,15-а.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 19/10-17, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за завданням (додаток № 1) замовника надавати останньому послуги з демонтажу споруди будівельною технікою, машинами та механізмами, разом з екіпажем на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Послуги, не передбачені договором, що виникли в процесі провадження послуг, оформлюються додатковими угодами сторін у письмовій формі (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору замовник сплачує виконавцю авансовий платіж у розмірі 70 % від запланованого об`єму робіт згідно рахунку-фактури. Кінцевий розрахунок наданих послуг замовник здійснює протягом трьох календарних днів з моменту підписання сторонами належно оформлених актів приймання-передачі наданих послуг та документів, що до них додаються.

Згідно пункту 5.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до моменту виконання сторонами обов`язків за цим договором. У випадку, якщо сторони не заявили про бажання розірвати даний договір за 30 днів до закінчення строку його дії, даний договір вважається пролонгованим на умовах, які в ньому закріплені на кожний наступний рік щорічно.

Також, сторонами підписано технічне завдання до договору (додаток № 1).

24.05.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, за якою сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 188000 грн. та виконати додаткові роботи: демонтувати споруди на об`єкті замовника до відмітки нульового рівня (фундаменти споруд не зносяться, підземні інженерні комунікації не демонтуються); вивезти демонтовані залізобетонні матеріали та конструкції (приблизно об`ємом 90 метрів куб.) з території об`єкта замовника; розробка ґрунту екскаватором та переміщення на відстань до 1 км самоскидами (приблизним об`ємом 800 метрів куб.).

Як вбачається з виписки з банківського рахунку позивача останнім перераховано відповідачу 30.05.2018, 08.06.2018 та 02.07.2018 по 50000 грн. із призначенням платежу роботи по демонтажу споруди згідно договору від 19.10.2017 № 19/10-17 додаткова угода № 2 від 24.05.2018 .

З огляду на те, що відповідач не виконав обумовлені додатковою угодою від 24.05.2018 № 2 роботи, позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою від 27.10.2020 № 321/10-20 про повернення авансових коштів у розмірі 150000 грн. Разом із цим, відповідач грошові кошти не повернув та відповіді на претензію не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Як зазначив позивач, додаткова угода від 24.05.2018 № 2 до договору відповідачем не повернута підписаною належним чином, однак перерахування позивачем грошових коштів у сумі 150000 грн. здійснено саме в межах вказаної угоди.

Разом із цим, позивачем долучено до матеріалів справи копію додаткової угоди від 24.05.2018 № 2 з відбитком печатки відповідача та підписом директора Мігай Є.І. Однак, у будь-якому випадку за фактом перерахування позивачем грошових коштів у сумі 150000 грн. між сторонами укладений договір підряду в спрощений спосіб, за яким позивач здійснив передоплату, а відповідач мав виконати обумовлені сторонами роботи.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 837 ЦК України передбачає, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу 30.05.2018, 08.06.2018 та 02.07.2018 по 50000 грн. із призначенням платежу роботи по демонтажу споруди згідно договору від 19.10.2017 № 19/10-17 додаткова угода № 2 від 24.05.2018 , однак доказів виконання відповідачем робіт на вказану суму матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою від 27.10.2020 № 321/10-20 про повернення авансових коштів у розмірі 150000 грн.

Матеріали справи не містять доказів освоєння відповідачем вказаної суми авансових коштів та виконання будь-яких послуг за договором на вказану суму, у зв`язку з чим відповідні кошти підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоекономія" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного,15-а; ідентифікаційний код 34423976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоекономія" (01001, м. Київ, пров. Михайлівський, 8, кв.4-а; ідентифікаційний код 32212775) 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. авансу, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова