Рішення

від 16.08.2021 по справі 910/9510/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2021Справа № 910/9510/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна

компанія ТБС-буд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне

підприємство Дніпросталь

про стягнення 143.370,29 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

11.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія ТБС-буд до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь про стягнення 143.370,29 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рахунку-фактури № ДС-0007241 від 29.09.2020 позивачем було перераховано відповідачу 1.000.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1418 від 29.09.2020. В свою чергу відповідачем 17.11.2020 поставлено позивачу передбачений рахунком-фактурою товар, проте не в повній кількості про що позивачем було складено акт, з якого вбачається, що сума недопоставленого товару становить 133.487,01 грн. Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 6 від 23.03.2021 про повернення коштів, на яку відповідачем відповіді не надано та кошти не повернуто. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 143.370,29 грн, з яких 133.487,01 грн основного боргу, 7.635,46 грн інфляційних втрат, 2.247,82 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9510/21 від 16.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.06.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9510/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.06.2021 було 30.06.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105477591627 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.06.2021 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 29.06.2021 (номер відправлення 0105477591627) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 03.07.2021 з позначкою не розшукано .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 29.06.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь (відповідач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія ТБС-буд (позивач) рахунок-фактуру № ДС-0007241 на оплату товару - профнастил Н-92 8,8 RAL 9002 у кількості 3500 кв. м (далі - товар) на суму 1.041.600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжного доручення № 1418 від 29.09.2020 перерахував відповідачу кошти в розмірі 1.000.000,00 грн; в призначенні платежу зазначено - сплата за профнастил згідно рахунку № 7241 від 29.09.2020.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань поставку товару не здійснив, в зв`язку з чим має повернути сплачені кошти в розмірі 225.400,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Здійснення позивачем оплати виставленого відповідачем рахунку-фактури № ДС-0007241 від 29.09.2020 в сумі 1.000.000,00 грн свідчить про прийняття пропозиції щодо придбання товару.

Таким чином, вищенаведеними обставинами підтверджується, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.

17.11.2020 за адресою - будівельний майданчик з будівництва Торгівельного центру Novus у с. Чайки, на перехресті вул. Зв`язківців та вул. Пушкіна, Киево-Святоииинського району Київської області, позивачем в особі директора Я.В. Трохимчука та виконроба Д.В. Лішинського (покупець), за участю незацікавленої особи - прораба Д.І. Сироїда генеральної підрядної організації TОB Спец Буд Моноліт (код ЄДРПОУ 37633636) було складено акт приймання товару, відповідно до якого оглянуто та прийнято поставлений ТОВ ВКП Дніпросталь (код ЄДРПОУ 42817110) на транспортному засобі марки VOLVO державний номерний знак НОМЕР_1 , товар, що був оплачений ТОВ Проектно-будівельна компанія ТБС-буд за рахунком-фактурою № ДС-0007241 від 29.09.2020 в сумі 1.000.000,00 грн на підставі платіжного доручення № 1418 від 29.09.2020.

У акті зазначено, що в результаті перевірки поставленого та відвантаженого товару виявилась недостачу товару, що був оплачений за рахунком-фактурою № ДС-0007241 від 29.09.2020 в кількості 448,55 кв. м на загальну суму 133.487,01 грн з ПДВ.

Також у акті відзначено, що водієм та особою, яка прибула разом з ним в транспортному засобі та називала себе представником компанії постачальника ТОВ ВКП Дніпросталь не було надано ніяких товаросупровідних первинних документів, дочекатись закінчення прийомки відвантаженого товару по кількості та якості, брати участь у прийомці товару, складанні та підписання цього акту вони не захотіли та поїхали одразу після розвантаження товару з транспортного засобу.

Судом встановлено, що з рахунку- фактури № ДС-0007241 від 29.09.2020 вбачається, що ціна за 1 кв. м профнастилу становить без ПДВ 248,00 грн, що разом з ПДВ становить 297,60 грн.

Оскільки позивачем сплачено кошти у розмірі 1.000.000,00 грн, то відповідач мав поставити товар у кількості 3360,22 кв. м (1.000.000,00 грн : 297,60 грн).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем останнім здійснено поставку товару у кількості 2911,67 кв. м.

Отже кількість оплаченого позивачем, проте не поставленого відповідачем товару складає 448,55 кв. м (3360,22 кв. м - 2.911,67 кв. м), вартість якого за розрахунками суду становить 133.488,48 грн (448,55 кв. м х 297,60 грн).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач досі товар у кількості 448,55 кв. м позивачу не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати товару не встановлено, позивач вправі вимагати його виконання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 6 від 23.03.2021, в якій позивач вимагав негайно повернути грошові кошти в сумі 133.487,01 грн, що становлять вартість непоставленого товару.

Дана претензія надіслана позивачем на адресу відповідача 24.03.2021, що підтверджується фіскальним чеком № 0082760 0064943 від 24.03.2021, накладною № 0829400124684 від 24.03.2021 та описом вкладення у цінний лист від 24.03.2021.

Згідно інформації з офіційного сайту АТ Укрпошта в мережі Інтернет вбачається, що поштове відправлення за трекінгом № 0829400124684 вручено відповідачу 24.04.2021 (субота).

Європейський суд з прав людини при розгляді справи Броуґан та інші проти Сполученого Королівства , зазначив, що негайно не означає що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі.

Суд вважає, що термін негайно означає, що сплата коштів має бути здійснена на наступний день після отримання вимоги.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже відповідач мав повернути попередню оплату у перший робочий день після 24.04.2021, тобто 26.04.2021, оскільки 25.04.2021 (неділя) є вихідним днем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 133.488,48 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром попередньої оплати - 133.487,01 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 133.487,01 грн основного боргу.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7.635,46 грн інфляційних втрат (за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року) та 2.247,82 грн - 3% річних (за період з 17.11.2020 по 09.06.2021).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду на суму 133.487,01 грн за період з 26.04.2021 по 09.06.2021 розмір 3% річних становить 482,75 грн та інфляційні втрати становлять 1.735,33 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 482,75 грн - 3% річних та 1.735,33 грн інфляційних втрат.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України, а саме початком періоду прострочення визначено 17.11.2020 (дата складання акту недопоставки товару), тоді як враховуючи надіслану вимогу про повернення коштів прострочення слід обраховувати з 27.04.2021.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія ТБС-буд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Дніпросталь (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, код ЄДРПОУ 42817110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія ТБС-буд (08292, Київська область, м. Буча, вул. Завадська, 3, код ЄДРПОУ 37563898) 133.487 (сто тридцять три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 01 коп. основного боргу, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн 75 коп. - 3% річних, 1.735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) грн 33 коп. інфляційних втрат, 2.148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова