Ухвала

від 16.08.2021 по справі 420/468/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 420/468/20

адміністративне провадження № К/9901/29587/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі №420/468/20 за позовом Приватного підприємства "АО РАЙЗИНГ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство АО РАЙЗИНГ звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2019 року:

№ 0007791414 (форма Р ), яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, на суму 4 476 971,00 грн;

- № 0007751414 (форма Р ), яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 624 933,00 грн;

- № 0007761414 (форма П ), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, на суму 4 399 704,00 грн;

- № 0007801414 (форма В4 ), яким зменшено розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 року, на суму 4 868,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 10 серпня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалами Верховного Суду від 23 квітня 2021 року, від 24 червня 2021 року як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Під час перевірки втретє зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом установлено, що вона є ідентичною (підтверджується інформацією, що міститься в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду") тій касаційній скарзі, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року, скаржник лише добавив декілька абзаців, які на його думку, обґрунтовують наявність підстав, визначених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, змістовно обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.

Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій втретє касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Водночас Верховний Суд в своїй ухвалі про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Також, скаржник посилається на ті самі постанови Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 823/6518/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 2а-576/12/0970, від 12 березня 2019 року у справі № 725/254/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 26 червня 2018 року у справі № 826/24815/15.

посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, в тому числі які викладені у цій постанові.

Приведена скаржником практика Верховного Суду не свідчить про застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у зазначених скаржником постановах, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. Наведене ж скаржником обґрунтування подібності правовідносин є незмістовним, оскільки різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Правова позиція Верховного Суду, яка висловлена в постановах, на які в касаційній скарзі посилається відповідач, ґрунтується на фактичних обставинах кожної справи та наявних в матеріалах справи доказах. Отже доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі від 24 червня 2021 року касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалами Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі №420/468/20 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко