Постанова

від 11.08.2021 по справі 621/2139/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 621/2139/17-ц

провадження № 61-4227св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство комунальний заклад Слобожанський селищний Палац культури ,

треті особи: директор комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури Афанасенко Валерій Павлович, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація профспілки працівників культури,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури на постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури (далі - КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури ), треті особи: директор комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури Афанасенко В. П., Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація профспілки працівників культури, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він з 01 вересня 1988 року працював в Палаці культури (на цей час - КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури ).

Наказом від 31 серпня 2017 року № 95 його було звільнено з роботи з посади керівника музичного гурту Естер у зв`язку зі скороченням штатних одиниць (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Вважав, що звільнення його з роботи відбулось з грубим порушенням чинного законодавства України, є незаконним.

Статутом КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури не передбачено жодних повноважень керівника КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури самостійно вирішувати питання штатного розпису і чисельності працівників. Це питання належить до компетенції Комсомольської селищної ради, що підтверджується й тим, що саме рішенням ради затверджуються, а не погоджуються штатні розписи КПКЗ Слобожанський селищний Палац культуру . На думку позивача, директор КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури не мав жодних повноважень щодо прийняття рішення про скорочення його посади та подальшого звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Крім того, позивач вказував, що в порушення вимог статті 43 КЗпП України відповідачем не було отримано згоду профспілкової організації на його звільнення. Також 24 лютого 2016 року на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури безстроковий трудовий договір між ним та відповідачем є припиненим. Відповідач мав до 24 лютого 2017 року укласти з ним контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, чого виконано не було. Натомість законодавець, визначаючи обов`язок укладання контракту без проведення конкурсу, забезпечив гарантію на звільнення з роботи на строк щонайменше 1 рік - до 24 лютого 2018 року. Крім того з 17 серпня 2017 року відповідачу було відомо, що посада концертмейстера вокального ансамблю Казка буде вільною на час його звільнення, але в порушення частини третьої статті 40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, йому не була запропонована вільна посада (том 2 а. с. 128-132). ОСОБА_1 вважав, що фактично скорочення займаної ним посади відбулось без належних на то підстав, а рішення про скорочення прийнято не уповноваженою на то особою, а саме в КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури були відсутні будь-які зміни в організації виробництва і праці, що є умовою для проведення скорочення численності штату працівників, в тому числі для скорочення посади, яку він займав, а у директора Палацу культури були відсутні повноваження на його звільнення.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати його звільнення з роботи з посади керівника музичного гурту Естер КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури згідно з наказом від 31 серпня 2017 № 95 незаконним; поновити його на роботі на посаді керівника музичного гурту Естер КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури ; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до винесення судом рішення у справі з урахуванням середньоденного заробітку в розмірі 148,83 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 було прийнято на підставі наказу про скорочення саме посади, яку він займав, тому відсутні підстави для застосування положень статті 42 КЗпП України, згідно з якою при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таким чином, звільнення позивача з роботи здійснене з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі не вбачається.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади керівника музичного гурту Естер КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури згідно з наказом від 31 серпня 2017 року №95.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі до КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури на посаді керівника музичного гурту Естер з 01 вересня 2017 року.

Стягнуто з КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19 200 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури на користь держави судовий збір у розмірі 4 800 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача, визначений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади, які були наявні у КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури , що стало підставою для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі. Вирішуючи питання щодо суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважав, що з КП Слобожанський селищний Палац культури на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу не більш, ніж за один рік на підставі частини другої статті 235 КЗпП України, оскільки заява про поновлення позивача на роботі розглядалася судом тривалий час саме через зволікання позивача та внаслідок недобросовісного використання своїх прав та обов`язків, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2020 рокуКП КЗ Слобожанський селищний Палац культури подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом до спірних правовідносин неправильно застосовано вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки за вимогами даної норми роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику посади наявні у нього на день попередження про майбутнє звільнення, а в Палаці культури ні станом на 29 червня 2017 року (день попередження про звільнення), ні станом на день звільнення тобто на 31 серпня 2017 року наявних вакантних посад не було, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У березня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути замість 19200,00 грн суму в розмірі 48 298,58 грн за період з 01 вересня 2017 року по 04 лютого 2020 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 531/1230/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 826/808/16 щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вважає, що Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Доводи інших учасників справи

У травні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури залишити без задоволення .

У травні 2020 року КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, його касаційну скаргу задовольнити та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зміївського районного суду Харківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури .

У травні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає . Касаційна скарга КП КЗ Слобожанський селищний Палац культури підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді керівника музичного гурту Естер Комунального підприємства Слобожанський селищний Палац культури на 0,5 ставки (а.с.6-8 т.1).

Відповідно до листа Комсомольського селищного голови Діхтяр Д. М. від 16 червня 2017 року Комсомольська селищна рада запропонувала директору КПКЗ Слобожанський селищний палац культури оптимізувати видатки Палацу культури, у тому числі переглянути штатний розпис та скоротити штатні одиниці (а.с.49 т.1).

Згідно зі штатним розписом станом на 01 липня 2017 року в КПКЗ Слобожанський селищний палац культури налічувалось 33 штатні одиниці, у тому числі посада керівника музичного гурту Естер .

19 червня 2017 року КПКЗ Слобожанський селищний палац культури направлений на адресу голови профспілкового комітету Слобожанського селищного Палацу культури лист № 57 щодо узгодження скорочення посад керівника та концертмейстера музичного гурту Естер та керівника вокального ансамблю Райдуга .

Згідно з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету Слобожанського селищного Палацу культури від 19 червня 2017 року членами профспілки проведено голосування щодо скорочення у зв`язку з недостатньою субвенцією на заробітну плату, в тому числі і посаду керівника музичного гурту Естер ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Комсомольської селищної ради від 20 червня 2017 року № 171 погоджено штатний розпис КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури з 01 липня 2017 року у кількості 31,5 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 116 563,28 грн. Посада керівника музичного гурту Естер в новому штатному розписі відсутня (а.с.100-101 т.1).

Відповідно до наказу КПКЗ Слобожанський селищний палац культури від 29 червня 2017 року, у зв`язку із недостатньою субвенцією на заробітну плату на друге півріччя 2017 року, на виконання рішення Виконавчого комітету Комсомольської селищної ради з 01 вересня 2017 року проведено скорочення штатних одиниць, у тому числі й керівника музичного гурту Естер ОСОБА_1 . З указаним наказом позивач ознайомлений, про що свідчить його підпис (а.с.105 т.1).

Листом КПКЗ Слобожанський селищний палац культури від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що 01 вересня 2017 року його буде звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вказаний лист позивач отримав, про що свідчить його підпис на примірнику вказаного листа (а.с.106 т.1).

31 серпня 2017 року відповідно до наказу № 95 КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ОСОБА_1 звільнено з посади керівника музичного гурту Естер у зв`язку зі скороченням штатних одиниць (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 , частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України , суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з довідкою КП КЗ Комсомольський селищний Палац культури від 23 жовтня 2017 року № 96 станом на 01 липня 2017 року та 01 вересня 2017 року незаповнені вакансії в Слобожанському Палаці культури відсутні.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до наказу про припинення трудового договору від 31 серпня 2017 року № 95, позивача було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, ураховуючи, що ОСОБА_1 був своєчасно повідомлений про наступне вивільнення і йому не було запропоновано вакантні посади в установі відповідача, оскільки ні на момент попередження про наступне звільнення, ні на момент звільнення з посади будь-яких вакансій, які б відповідали його рівню освіти та кваліфікації, не було.

Тобто при проведенні звільнення відповідачем було дотримано норми трудового законодавства.

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження того, що існувала можливість його переведення на іншу посаду, посилався на наказ від 31 серпня 2017 року №98 про звільнення з посади концертмейстера вокального ансамблю Казка ОСОБА_2 , на підставі його заяви від 17 серпня 2017 року, за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України ).

Відхиляючи доводи про те, що звільнення позивача відбулось у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки 31 серпня 2017 року була вакантна посада концертмейстера вокального ансамблю Казка , яка могла б бути йому запропонована, суд першої інстанції правильно виходив із того, що подання заяви ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням від 17 серпня 2017 року не давало керівнику Палацу культури підстав вважати, що посада обов`язково вивільниться 31 серпня 2017 року, оскільки до закінчення робочого дня ОСОБА_2 мав право відкликати свою заяву, що виключало б можливість його звільнення.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун