Рішення

від 10.08.2021 по справі 276/846/20

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/846/20

Провадження по справі №2/276/484/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка площею 2,8514 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1821181300:05:001:0290, що розташована на території Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої входитьземельна ділянка площею 2,8514 га з кадастровим номером 1821181300:05:001:0290, що розташовані на території Дашинської сільської ради Хорошівського району. Позивач є спадкоємцем за законом. Звернувшись до приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу для оформлення права на спадщину, йому було надано письмову відповідь № 516 від 18.06.2019 року про відсутність можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке лишилося після смерті матері, оскільки він не звернувся до нотаріуса протягом 6-ти місяців з дня смерті ОСОБА_2 . Вважає, що відсутні правові підстави для звернення до суду щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому, єдиним способом захисту свого права на спадкове майно є звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

10.03.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Від Хорошівської селищної ради надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності представника, позовні вимоги визнають.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2009 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області (а.сп.10).

Встановлено, що ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №732351, виданого на підставі розпорядження Володарсько-Волинської районної державної адміністрації від 23.08.2005 року №302, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010620600103, належала земельна ділянка площею 2,8514 га, що розташована на території Дашинської сільської ради Хорошівського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1821181300:05:001:0290.

ОСОБА_2 , на день її смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті та протягом шести місяців після смерті з нею ніхто не був зареєстрований, однак проживав позивач, відповідно до довідок Хорошівської селищної ради №635 та №636 від 21.11.2018 року (а.сп.24,26).

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.сп.9).

Згідно з листом приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. № 516 від 18.06.2019, на усне звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом йому було роз`яснено, що так як він протягом 6-ти місяців з дня смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори не було подано заяви про прийняття спадщини, тому свідоцтво про право на спадщину не може бути видане. Одночасно нотаріус роз`яснив, що ОСОБА_1 потрібно звернутись до суду за встановленням факту постійного спільного проживання без реєстрації разом із спадкодавцем (а.сп.27).

Згідно наданої державною нотаріальною конторою інформації, спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд виходить із наступного.

Предметом спору у цій справі є визнання за позивачем права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно положень ч.1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини може бути здійснено двома способами: шляхом подачі заяви до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) та шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 (шляхом подачі у встановлений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини або ж шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини).

До того ж, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", згідно якого, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна, позивач не врахував, що указана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачеві нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, чого фактично не відбулося.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Позивачем не надано доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Лист приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. № 516 від 18.06.2019, на усне звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не є постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вказаним листом нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 необхідність звернення до суду за встановленням факту постійного спільного проживання разом із спадкодавцем.

Разом з цим, позивач не врахував вказані роз`яснення та звернувся до суду одразу за визнанням права власності на спадкове майно, при цьому не вирішив питання щодо прийняття спадщини.

Аналіз наведених норм права та встановлених при судовому розгляді обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_2 , а відтак заявлені позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на спадкове майно є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги визнання відповідачем позовних вимог, оскільки у випадку задоволення позову - це суперечитиме вимогам закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76 - 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : адреса проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місцязнаходження: смт. Хорошів, вул. Героїв України, 13, Хорошівський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 04344587.

Повний текст рішення складено 16.08.2021.

Суддя А.М. Збаражський