Рішення

від 12.08.2021 по справі 236/3083/21

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/3083/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Шаньшиної М.В.,

за участю секретаря Коломацького О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2021 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить справу розглянути без його участі, про що надав відповідну заяву.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим розглянути справу без особистої участі позивача та представника відповідача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 577.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:001:0011, площею 4,6100 га,земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:001:0327, площею 0,3000 га,земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:002:0080, площею 0,4100 га,земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:002:0368, площею 0,1200 га,призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Лиманської міської ради(колишня Краснолиманська міська рада), Донецької області. Вказані земельні ділянки належали померлій на підставі державного акту серії ДН №043753, виданого Краснолиманською міською радою 27.05.2005 року.

В установленому законом порядку позивачка прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, тобто па час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою про осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 , виданою відділом надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області під №1781 15.06.2021 року.

Інших спадкоємців, які реалізували свої спадкові права, немає, що підтверджується повідомленням державного нотаріуса Лиманської державої нотаріальної контори від 06.08.2021 року.

Однак 15.06.2021 року постановою державного нотаріусу Лиманської державної нотаріальної контори Алексєсвої B.C. позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_2 , було відмовлено з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, крім того, не підтверджується факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч .1. ч.4 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежнії, виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови ВСУ №7 від 30.05.2008 року "Про судову практик) у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права її обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Від встановлення факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 безпосередньо залежить вирішення питання щодо оформлення спадкових прав.

Так в актовому записі про смерть прізвище помрелої зазначене " ОСОБА_2 ", а в свідоцтві про шлюб дівоче прізвище позивача значиться як " ОСОБА_2 ".

При зверненні спадкоємця відповідно до п.1.2 Глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Відповідно до п.4.1 Глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Тобто факт родинних відносин перевіряється вже при видачі свідоцтва, а не раніше. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Позивач ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Темрюк, Краснодарського краю Російської Федерації у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Прізвище батьків зазначено ідентично в свідоцтві про народження російською мовою.

15.03.2001 року позивач отримала на ім"я " ОСОБА_1 " паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 у Краснолиманеькому MB УМВС України в Донецькій області. При видачі паспорту па підставі російського свідоцтва про народження було зроблено переклад прізвища на українську і як наслідок новий паспорт громадянина України було видано на прізвище " ОСОБА_2 ". Даний факт підтверджується інформацією, наданою Лиманським MB ГУ ДМС України в Донецькій області від 25.06.2021 року. 10.10.2003 року вже з новим паспортом між позивачем та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів громадянського стану Краснолиманського управління юстиції Донецької області, де відповідно зазначено прізвище " ОСОБА_2 " на підставі дійсного тоді паспорту громадянина України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: "Кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання...".

Стаття 16 ЦК України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На сьогоднішній день правовстановлюючий документ на зазначене майно(державний акт) не зберігся.

На підставі адвокатського запиту архівний відділ виконкому Лимапської міської ради Донецькій області 18.06.2021 року надав позивачу посвідчену належним чином фотокопію рішення №464 від 29.10.2003 року Красполиманської міської ради "Про передачу земельних ділянок в натурі власникам сертифікатів земельних часток (паїв) із земель КСП ім. Леніна та видачу державних актів па право власності па землю", а також архівний витяг з додатку №1 до вказаного рішення у вигляді списку громадян, яким надаються державні акти на право приватної власності на землю, де під №3 зазначено ОСОБА_2 .

Пунктом 5.1. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах N 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647 (втратив чинність 23.08.2013 року) зазначалося, що при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

До 01.01.2013 основним документом, який посвідчував права на землю був державний акт на право власності на земельну ділянку. З 01.01.2013 нова редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що право власності, серед іншого, на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, головним завданням якого є підтвердження виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Також з 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про державний земельний кадастр", відповідно до якого видання державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється. Натомість документом, що посвідчує право власності, стало свідоїи во на право власності. У разі погреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можна буде й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

Згідно із ст. ст., 41,55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захитаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і па умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного нрава. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка. відповідно до вимог ч.іст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2.4.7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, то кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право несправедливий і відкритий розгляд упродовж розумною строк) незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. У Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі "Девелопмептс ЛІД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентпій практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантуе кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обовязків цивільною характеру (п.36 рішення ССПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право па ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Будченко проти України", "найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним".

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про витання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс 15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу. Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199ге14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоуетановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України, є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вказані роз`яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищою Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютою 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином встановлені судом обставини вказують на можливість застосування до спірних відносин положень ст. 392 ЦК України, а тому позов ОСОБА_1 , ґрунтується на законі, її вимоги щодо визнання права власності підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 25, 316, 328 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, визнавши ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно за законом, яке залишилося після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з:

земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:001:0011, площею 4,6100 га,

земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:001:0327, площею 0,3000 га,

земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:002:0080, площею 0,4100 га,

земельної ділянки, кадастровий № 1413300000:07:002:0368, площею 0,1200 га,

призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Лиманської міської ради(колишня Краснолиманська міська рада), Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 13.08.2021 року.

Головуюча суддя -