Справа № 950/1846/20
2/950/313/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2021 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
за участю секретаря - Гладкової С.В., позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський Райагробуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Лебединський Райагробуд" просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 70809 грн. 67 коп., а також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку із розрахунку 312 грн. 53 коп. за кожен день затримки по день ухвалення рішення суду. Мотивує свої вимоги тим, що 1 жовтня 2010 року, згідно наказу № 61-к від 01 жовтня 2010 року, її було прийнято па посаду головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю Лебединський Райагробуд . 31 грудня 2018 року її було звільнено із займаної посади. На день звільнення відповідачем нарахована, проте не виплачена заборгованість із заробітної плати. Відмову виплати заборгованості відповідач не обґрунтував. Затримка розрахунку становить 441 робочий день.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 9 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Лебединського районного суду від 1 грудня 2020 року позовні вимоги задоволені в парному обсязі.
Ухвалою Лебединського районного суду від 19 березня 2021 року Заочне рішення від 1 грудня 2020 року скасоване, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивачка ствердила позовні вимоги у повному обсязі, пояснила, що вона працювала на підприємстві головним бухгалтером, усі книги повинні бути у наявності, надана на огляд суду книга, це інша книга де вівся облік заробітної плати працівників, які працювали сезонно. Заборгованість по заробітній платі доводиться фотокопіями, що додані до позовної заяви та у яких сальдо на її користь. Заробітну плату на підприємстві виплачували готівкою. Розрахунки, на пропозицію суду не надала.
Представник відповідача проти позову заперечив, з тих підстав, що відсутні відомості про заборгованість по заробітній платі при звільненні перед позивачкою, надав відзив на позовну заяву відповідно до якого у позовній заяві Позивач стверджує, що заборгованість із невиплаченої заробітної плати становить 70 809.67 гри. Але ніякого підтвердження розрахунку даної суми, періоду виникнення заборгованості Позивачем до заяви не додано. Встановлення періоду виникнення заборгованості по заробітній платі та її розрахунок мають суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі, оскільки за даними підприємства заборгованість ТОВ Лебединський Райагробуд перед ОСОБА_1 не обліковується.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
1 жовтня 2010 року, згідно наказу № 61-К від 01 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю Лебединський Райагробуд , що підтверджується записом № 22 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 31.05.1985 року (а.с. 5,6) та наказом № 61-к від 01 жовтня 2010 року (а.с. 7). 31 грудня 2018 року відповідно до п. 1 КЗпП ст. 36 КЗпП України наказом № 48-к від 31.12.2018 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади про що зроблено відповідний запис за № 23 у трудовій книжці та видано наказ № 48-к від 31.12.2018 року (а.с. 8). Зазначеними доказами стверджується перебування позивачки ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з відповідачем.
В якості доказу позивачкою були надані Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с.9) яка відображає суму заробітної плати позивачки з січня 2017 року по грудень 2018 року, яка склала 145 509 грн. 30 коп., а також те, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Крім того позивачкою надана завірена копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.10-12) в зазначених відомостях, зокрема, зазначена сума заробітку для нарахування пенсії та кількість днів трудових відносин. Зазначені докази не можуть бути прийняті судом, як докази наявності заборгованості відповідача перед позивачкою, на момент звільнення, натомість свідчать про своєчасне відрахування страхових внесків ТОВ "Лебединський Райагробуд".
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах І, 2, 4 статті 1.4 нього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплата заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь- яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством, або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань. За таких обставин сплата страхових внесків до Пенсійного фонду здійснюється роботодавцем одночасно з виплатою заробітної плати. Тому суд доходить висновку, що зазначені документи не можуть бути доказом заборгованості по виплаті заробітної плати при звільненні.
Також в обґрунтування позовних вимог позивачкою були надані незавірені фотокопії відомостей нарахування заробітної плати (а.с. 14-17) за період з січня 2018 року по грудень 2018 року)? оцінюючи зазначені докази суд виходить з того, що основними нормативними актами, які встановлюють вимоги до форми та змісту первинних документів в бухобліку є: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 відповідно до яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, відповідно до вказаних норм первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме повинні містити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За таких обставин надані незавірені фотокопії не містять жодного реквізиту передбачених вказаними вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а за таких обставин зазначені фотокопії відомостей нарахування заробітної плати, не є належними доказами відповідно до ст. 77 ЦПК України.
За таких обставин суд приймає заперечення відповідача, щодо недостовірності зазначених доказів, оскільки дійсно відповідно до копії виписки Форми ОК-5 ПФУ, зарплата ОСОБА_1 за жовтень 2018 р. склала 17606,55 гри., за грудеиь 2018 р. - 7146,20 грн., а відповідно до вищевказаної виписки сума щомісячного заробітку в 2018 р. становила 5980 грн.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, звертаючись до суду з позовом про стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивачка не надала належних і достатніх доказів існування заборгованості по заробітній платі при її звільненні.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський Райагробуд" на її користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 70809 грн. 67 коп. та середнього заробітку в розмірі 137825 гривень, всього 208634 гривні 67 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний зміст виготовлений 13.08.2021
Суддя Бакланов Р. В.
Суд | Лебединський районний суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 09.08.2021 |
Оприлюднено | 17.08.2021 |
Номер документу | 99014182 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Лебединський районний суд Сумської області
Бакланов Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні