Рішення

від 11.12.2020 по справі 405/3957/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/3957/20

2/405/550/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 грудня 2020 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді Драного В.В.

при секретарі Дятел О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 9 Міської ради м. Кропивницького до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП ЖЕК № 9 звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 3097,84 грн. В обґрунтування позову вказало, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , який передано на баланс позивача. Вказує, що між сторонами існують фактичні зобов`язальні правовідносини, що підтверджуються фактом споживання житлово-комунальних послуг, відкриттям особового рахунку та видачею розрахункової книжки по оплаті за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території. Претензій від відповідача щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг не надходило. Однак у період з 01.01.2017 року по 01.12.2019 року за відповідачем виникла заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 3097,84 грн., яка складається з 2162,48 грн. основного зобов`язання, 295,99 грн. - 3% річних від простроченої суми, 257,91 грн. - суми інфляційних нарахувань, 381,46 грн. - пені. За таких обставин, просив стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати у вигляді судового збору і витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.07.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

11.12.2020 року представник позивача подав до суду заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити та провести розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Відповідач копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, копію позовної заяви з додатками отримав 22.09.2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання поштового відправлення (а.с. 233).

Станом на 11.12.2020 року відзиву на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 до суду не надійшло.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Кіровоградської міської ради від 06.06.2014 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , переданий на баланс КП ЖЕК № 9 Міської ради міста Кропивницького (а.с. 19-21).

Шляхом взяття на баланс житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 , видачі абонентської книжки сторони вступили у фактичні договірні відносини, відповідно до яких позивач надає послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , а споживач ОСОБА_2 зобов`язаний їх оплачувати. Заяв про відмову від користування послугами від відповідача на адресу позивача не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують взаємні права та зобов`язання, які регулюються, зокрема, Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII.

Як передбачено п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року. Цей Закон набрав чинності 10.12.2017 року.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що Закон України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року № 1875-IV втратить чинність з дня введення в дію Закону від 09.11.2017 року № 2189-VIII, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 1 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII визначає, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 12 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII та п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року № 1875-IV споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. На підтвердження того факту, що відповідач не споживав надані позивачем послуги належних та допустимих доказів суду не надано. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року в справі № 6-2951цс15.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Також, управителем багатоквартирного будинку (далі - управитель) є фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Також, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Також, згідно ч. 1 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Рішеннями Кіровоградської міської ради від 29.07.2014 року № 3272 та виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 16.06.2015 року № 341 та від 28.03.2017 року № 178 встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема, і для будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 24-27).

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позивачем надані достатні докази того, що позивач, будучи житлово-експлуатаційною організацією (управителем), яка обслуговує будинок АДРЕСА_2 , надавав житлово-комунальні послуги, а саме послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій жителям квартир зазначеного будинку за період з 01.01.2017 року по 01.12.2019 року, в тому числі і відповідачу ОСОБА_2 (індивідуальному споживачу).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, тобто, боржник сплачує борг з урахуванням рівня інфляції та три відсотки річних за прострочення зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі № 6-40цс11, від 20.06.2012 року у справі № 6-68цс12 та від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13.

Згідно з п. 10. ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобовязання за кожен день простроченого виконання. Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, внаслідок несплати відповідачем за надані житлово-комунальні послуги, а саме послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.01.2017 року по 01.12.2019 року його борг перед позивачем з урахуванням 3% річних, інфляційних збитків та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання становить 3097,84 грн., яка складається з 2162,48 грн. основного зобов`язання, 295,99 грн. - 3% річних від простроченої суми, 257,91 грн. - суми інфляційних нарахувань, 381,46 грн. - пені, що підтверджується розрахунками заборгованості, наданими позивачем (а.с. 15-18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, представник позивача не подав до суду жодних доказів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому судові витрати в цій частині з відповідача стягненню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 9 Міської ради м. Кропивницького до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 9 Міської ради міста Кропивницького (25019, м. Кропивницький, вул. Лінія 10, буд. 61, ЄДРПОУ 39550021) борг в розмірі 3097,84 грн., який складається із: заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги - 2162,48 грн.; 3% річних від простроченої суми - 295,99 грн.; суми інфляційних нарахувань - 257,91 грн.; пені - 381,46 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В порядку статті 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний