Рішення

від 10.06.2021 по справі 556/1796/20

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/1796/20

Номер провадження 2/556/82/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2021 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

секретарів судового засідання Кньовець Н., Подерні О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Яременко В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Карпач О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 , про відновлення меж земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову вказала, що після виділення ОСОБА_2 земельної ділянки по сусідству з належною ій земельною ділянкою, відповідач самовільно захопив частину її землі, користується нею без дозволу власника та всупереч її правам та інтересам. Крім того, орієнтовно в липні-серпні 2020 року ОСОБА_3 разом з іншими членами своєї сім`ї зруйнував належну ОСОБА_4 теплицю, знищив плівку, пошкодив топку, труби для опалювання теплиці, чим завдали позивачці матеріальної шкоди близько 60000 гривень. Внаслідок неправомірних дій з боку ОСОБА_2 , позивачці завдано також моральну шкоду яку ОСОБА_1 , оцінює в розмірі 20000 гривень. Моральна шкода завдана позивачці полягає в тому, що у зв`язку з ушкодженням її здоров`я, вона та її сім`я вимушені були приймати додаткові зусилля для організації свого життя, з часу спричинення порушення її прав володіння особистим майном потребувала додаткового лікування і догляду, у неї погіршився загальний стан здоров`я. Крім цього, ОСОБА_1 , є інвалідом дитинства 3 групи. Оскільки звернення до сільської ради виявились безрезультатними, змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Вказаний позов ОСОБА_1 надійшов до Володимирецького районного суду 16.11.2020 року.

20.11.2020 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.

08.12.2020 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 , у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позовну заяву позивачки не визнає в повному обсязі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 недоведені. Також вказував, що йому передано у власність земельну ділянку за рахунок земель запасу, при цьому спільної межі його ділянка та ділянка ОСОБА_4 не мають, оскільки їх розділяє дорога.

04.03.2021 року було подано письмове клопотання адвоката Карпач О.М., про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04 березня 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, а також задоволено клопотання адвоката Карпач О.М., про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник заперечили проти позову з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання та показання свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Судом встановлено, що згідно відомостей про державну реєстрацію земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5620881200:06:053:0767, площею 0.25 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд є ОСОБА_1 , що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 253821.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5620881200:06:053:0808, площею 0.2500 га., яка розташована по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства перебуває у власності ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.05.2020 року №208653997, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №№3-5607447352020 від 13.02.2020 року, рішенням Більськовільекої сільської ради від 18.02.2020 року №1599, проектом землеустрою на вказану земельну ділянку.

Вказані земельні ділянки не мають спільної межі, оскільки кожна з них межує із землями загального користування - дорогою, що підтверджується не тільки письмовими доказами - Державним актом, матеріалами проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , в яких відображена дорога між двома земельними ділянками, довжиною 119,93 м, матеріалами кадастрової зйомки, але й показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які в своїх показаннях підтвердили, що між присадибною ділянкою ОСОБА_4 та земельною ділянкою, яка виділена у власність ОСОБА_2 , проходить дорога загального користування.

З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_1 про те, що вона не погоджувала проектної документації при розробці проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , і внаслідок цього порушена спільна для їх ділянок межа, спростовуються, оскільки погодження меж земельних ділянок здійснюється їх власниками або користувачами. Оскільки для ділянки ОСОБА_2 таким суміжним власником є сільська рада, її представник погодив межі ділянки ОСОБА_8 при її відведенні, що підтверджується відповідними актами, які містяться в матеріалах проекту відведення.

Як вбачається зі ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім передбачених законом випадків звільнення від доказування.

В той же час, ОСОБА_1 не надала суду доказів жодної із обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку за рахунок вільних земель запасу Більськовільської сільської ради, при цьому виділена відповідачу земельна ділянка не межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_9 виділялась земля за рахунок земельної ділянки позивачки, або що мало місце самовільне захоплення її земель, суду не надано.

Крім того, суд приймає до уваги, що межа земельної ділянки ОСОБА_1 , про відновлення якої вона просить суд, неодноразово встановлювалась і закріплювалась на місцевості межовими знаками, що підтверджується письмовими доказами - листом Більськовільської сільської ради №204 від 20.05.2020 року, а також показаннями свідка

ОСОБА_10 заявила позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди в сумі 60000 грн, яка спричинена їй пошкодженням теплиці. Разом з тим, суду не надано жодних доказів, які б свідчили, що в її власності перебувала теплиця, а також доказів місця її розташування, розміру, технічних характеристик, вартості. Також жодним чином ні в позові, ні під час судового розгляду позивачем не обґрунтовано і не доведено розмір матеріальної шкоди, про стягнення якої просить ОСОБА_1 .

Як вбачається зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, ОСОБА_1 не підтвердила факту руйнування її теплиці ОСОБА_2 або будь-якими іншими особами, і її доводи в цій частині нічим не підтверджені.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 пояснили, що на земельній ділянці ОСОБА_4 знаходилась теплиця, збудована її братом, в якій він вирощував городину. Після смерті брата теплиця декілька років не використовувалась за цільовим призначенням.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснили, що на земельній ділянці ОСОБА_4 знаходився дерев`яний каркас теплиці, споруда перебувала в занедбаному стані, не використовувалась за цільовим призначенням. Декілька років тому, можливо в 2018 році, восени, коли вони копали картоплю на городах, каркас впав під вітром, ніхто його не руйнував і не зносив.

Названі пояснення, на думку суду, не можуть бути доказом заподіяння ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 60000 грн, а будь-яких інших доказів позивач суду не надала.

Аналогічно, в жодний спосіб не обґрунтовано і не доведено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.

Так, у відповідності до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З ч.2 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, в даному спорі відсутні підстави для застосування ч.2 ст.1167 ЦК України, і при вирішення питання про відшкодування моральної шкоди підлягають доведенню як факт протиправних дій (рішення, бездіяльності), яким заподіяно шкоду, так і вина особи, яка таку шкоду заподіяла.

Разом з тим, позивач вказує у своїй позовній заяві про наявність факту завдання моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача, пошкодженням майна. Однак, ні факт пошкодження майна, ні вина ОСОБА_8 в таких діях, ні сам розмір завданої моральної шкоди не підтверджено, і будь-яких доказів по жодній із описаних обставин суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджуються жодними доказами, у зв`язку з чим підстави для задоволення її позову відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Повний текст рішення буде проголошено 18 червня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Головуюча:

Повний текст рішення проголошено 18 червня 2021 року о 18 год. 05 хв.

Учасники провадження:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_3