Рішення

від 16.08.2021 по справі 120/5952/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 серпня 2021 р. Справа № 120/5952/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанов Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25.05.2021 року №227658, №22659 та №227660, у зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2021 року автомобілі марки MAN з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс", на виконання договірних зобов`язань, згідно товарно-транспортних накладних № №2761, 2771, 2750 здійснювали перевезення вантажу, а саме суміш С-5. Посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі А/Д М-12 320 км. Хмельницька область, 12.04.2021 року було проведено габаритно-ваговий контроль вантажних автомобілів марки MAN з реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

За результатом здійснення габаритно-вагового контролю були складені відповідні довідки №028774 та №028788 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.04.2021 року та акти №09330 та №039340 про перевищення транспортними засобом нормативних вагових параметрів від 12.04.2021 року.

Також, 12.04.2021 року посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було зупинено автомобіль MAN з реєстраційним номером НОМЕР_3 та здійснено перевірку документів на підставі яких здійснюється вантажне перевезення. За результатами перевірки було встановлено відсутність протоколу перевірки тахографа.

25.05.2021 року в.о. заступника начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Килимником В.А. з посиланням на акти №272187, №272188 та №272192 від 12.04.2021 року, прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №227658, №227659, якими на підставі абз.16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" штрафи відповідно у сумі 34000 грн. та 34000 грн. та №227660, якою на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" штраф у сумі 1700 грн.

Позивач з вказаними рішеннями не погоджується та вважає, що вони винесені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.07.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну в якому він зазначив, що жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин). Відповідач також вказує про дотримання Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 р. № 1567, а саме стверджує, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками). На переконання представника відповідача, при проведенні габаритно-вагового контролю працівники управління Укртрансбезпеки діяли у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Правом подачі відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статтей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ-ТРАНСБУДСЕРВІС" здійснює господарську діяльність з використанням вантажного автомобільного транспорту

12.04.2021 року автомобілі марки MAN з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс", на виконання договірних зобов`язань, згідно ТТН № №2761, 2771, 2750 здійснювали перевезення вантажу, а саме суміш С-5.

Посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі А/Д М-12 320 км. Хмельницька область, 12.04.2021 року було проведено габаритно-ваговий контроль вантажних автомобілів марки MAN з реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

За результатом здійснення габаритно-вагового контролю були складені відповідні довідки №028774 та №028788 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.04.2021 року та акти №09330 та №039340 про перевищення транспортними засобом нормативних вагових параметрів від 12.04.2021 року.

Відповідно до довідки №028788 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акту №039340 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.04.2021 року встановлено, що автомобіль MAN НОМЕР_2 мав навантаження на подвоєну вісь 17,3 т. при допустимих 16,0 т. та 23,55 т. при допустимих 16,0 т. Загальна маса 40,85 т. при допустимих 40,0 т.

Відповідно до довідки №028774 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акту №039330 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 12.04.2021 року встановлено, що автомобіль MAN НОМЕР_1 мав навантаження на подвоєну вісь 15,85 т. при допустимих 16,0 т. та 22,05 т. при допустимих 16,0 т. Загальна маса 37,9 т. при допустимих 40,0 т.

12.04.2021 року посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було зупинено автомобіль MAN з реєстраційним номером НОМЕР_3 та здійснено перевірку документів на підставі яких здійснюється вантажне перевезення. За результатами перевірки було встановлено відсутність протоколу перевірки тахографа.

25.05.2021 року в.о. заступника начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Килимником В.А. з посиланням на акти №272187, №272188 та №272192 від 12.04.2021 року, прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №227658, №227659, якими на підставі абз.16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" штрафи відповідно у сумі 34000 грн. та 34000 грн. та №227660, якою на підставі абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" штраф у сумі 1700 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про автомобільний транспорт , зі змінами та доповненнями, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України Про транспорт , Законів України Про дорожній рух , чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог частини 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами статті 33 Закону України Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до пункту 16 цієї Постанови перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Згідно з пунктом 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку №403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робі т із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до підпункту 2 та 3 пункту І Порядку №879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видасться довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а па запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 21 у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У відповідності до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати осьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.

Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджено.

У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).

Враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Також відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп`ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу II).

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).

Відсутність таких документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

Також слід зазначити, що відповідно до частин 1-4 статті 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

12.04.2021 року автомобілі марки MAN з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс", на виконання договірних зобов`язань, згідно ТТН № №2761, 2771, 2750 здійснювали перевезення вантажу, а саме суміш С-5.

В даному випадку слід зазначити, що, перевозився подільний вантаж (Суміш С5), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Суд вважає обґрунтованою необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Такі вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на час розгляду справи є чинним.

В свою чергу, існування такої методики і її використання відповідачем під час проведення контрольного зважування автомобіля позивача не доведено жодним чином.

А отже, оскільки транспортний засіб позивача перевозив подільний вантаж (Суміш С5), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості транспортного засобу та його маса не була сталою під час руху у різних точках автомобіля, все це не давало можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Суд зазначає, що результати вимірювання, здійснені посадовими особами Управління Укртрансбезпеки не можна вважати правильними та достовірними, зважаючи на відсутність спеціальної методики та на неможливість встановлення точного показника навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу з сипучим вантажем, відсутні підстави вважати, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищення габаритно-вагових обмежень щодо навантаження на осі транспортного засобу.

Крім того, відповідно до пункту 3,8 Розділу ІІ Вимог №255,пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; габаритно-вагового контролю автомобіля комп`ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію; вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Не зважаючи на викладене, в матеріалах справи відсутні належні докази, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що зважування транспортних засобів проводилось на ваговому комплексі № 449, який повірений та знаходиться в справному стані.

На підтвердження вказаного, представник відповідача долучив до матеріалів справи копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М00304921 від 22.01.2021 року, видане ДП КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ про повірку вищезазначеного вимірювального засобу.

З вказаного свідоцтва видно, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь загальні технічні вимоги та методи випробування .

У той же час сертифіката перевірки, декларації про відповідність, сертифіката відповідності чи будь-яких інших документів, що надають можливість здійснювати ваговий контроль суду не надано.

Суд також зазначає, що ні у довідках про результати здійснення габаритно-вагового контролю №028774 та №028788 від 12.04.2021 року, ні в актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №09330 та №039340 від 12.04.2021 року не вказаного, яким саме приладом проведене зважування транспортного засобу позивача.

Суд зазначає, що у вказаних документах зазначено лише про місце проведення габаритно-вагового контролю (місце розташування пункту).

Однак жодних відомостей про те, яким приладом зважування обладнано пункт габаритно-вагового контролю, що був розташований на автомобільній дорозі А/Д М-12 320 км. Хмельницька область, та яким приладом здійснено зважування транспортних засобів позивача, і чи відповідає такий прилад вимогам, зазначеним у пунктах 12, 13 Порядку № 879 вказані документи не містять.

З огляду на це, суд критично оцінює відповідні посилання відповідача, оскільки відсутність таких документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

Щодо позбавлення права позивача на участь у розгляді його справи.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, представником відповідача долучено до матеріалів справи повідомлення Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 29.04.2021 року №32281/3.1/24-21 в якому йдеться про розгляд справи щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 25.05.2021 року з 10 год. до 16 год.

Разом з тим, представником відповідача не долучено до матеріалів справи доказів відправки та вручення позивачу зазначеного повідомлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, розглядаючи справу 25.05.2021 року та виносячи спірні постанови, не мав інформації про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" повідомлено про розгляд справи у належний спосіб, передбачений пунктом 26 Порядку №1567, що є порушенням його права бути присутнім при розгляді справи та надавати пояснення.

При цьому, судом враховано, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення .

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від 22.05.2020 року справа №825/2328/16.

Неналежне повідомлення позивача про день та час розгляду справи позбавило можливості останнього надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Крім того, суд вараховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене суд вважає, що висновок посадових осіб Укртрансбезепеки щодо перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів є необґрунтованим, у зв`язку з чим підстави для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому постанови про накладення на TOB "ПОДІЛЛЯ-ТРАНСБУДСЕРВІС" адміністративно-господарського штрафу №227658, №227659 слід скасувати.

Щодо постанови №227660, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс", за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф у розмірі 1700 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, правовідносини щодо обсягу документів необхідних для здійснення внутрішніх перевезень вантажів врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік №207).

Згідно пункту 1 Переліку №207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах вимагається наявність таких документів: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В зазначеному переліку відсутній протокол перевірки тахографу. Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 5 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106, Державній службі України з безпеки на транспорті доручено забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Оскільки позивач здійснював внутрішні перевезення, для яких наявність тахографа є необов`язковою, то ведення та пред`явлення до перевірки протоколу перевірки тахографа транспортного засобу при здійсненні таких внутрішніх перевезень не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №227660 від 25.05.2021 року, на переконання суду, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач належними та допустимими доказами по справі не довів правомірності винесення постанов Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25.05.2021 року №227658, №22659 та №227660, якими на підставі абз. 16 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс"штрафи відповідно у сумі 34000 грн. та 34000 грн. та №227660, якою на підставі абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" штраф у сумі 1700 грн. Таким чином, оскаржувані по справі постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 6810,00 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25.05.2021 року №227658, №22659 та №227660 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" адміністративно-господарських штрафів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" (код ЄДРПОУ: 30804192, адреса: вул. Миколи Зерова, 1, м. Вінниця, Вінницька область, 21034);

Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39816845, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 16.08.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна