Рішення

від 17.08.2021 по справі 340/1156/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1156/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить: 1) визнати протиправними дії відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність) від 28.10.2020 відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений законом (Земельним Кодексом - пункт 9 статті 118); 2) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача у формі наказу від 16.10.2020 № 11-14569/14-20-СГ; 3) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача у формі наказу від 03.03.2021 №11-885/14-21-СГ; 4) зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,7500 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:0357.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що за принципом "мовчазної згоди" розробила та погодила у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Після чого подала даний проект до відповідача для його затвердження, однак відповідач у строк, встановлений Земельним кодексом України, не прийняв рішення про затвердження проекту землеустрою, тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Щодо спірного рішення (у формі наказу) також зазначила, що норми Земельного кодексу України не передбачають іншого варіанту дій для відповідача в разі отримання ним погодженого проекту землеустрою, ніж як його затвердження.

Ухвалою від 21.04.2021 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.162).

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами розгляду заяви позивача Управлінням прийнято наказ від 07.04.2020 № 11-5734/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", а тому позивачем не дотримано норм законодавства, які б надавали можливість виготовити проект землеустрою за принципом "мовчазної згоди". Разом із тим, відповідач визнав, що рішення щодо затвердження проекту землеустрою не прийнято в строк згідно чинного законодавства, однак з причин, які не залежать від відповідача. Зокрема, враховуючи, що в Україні склалася пандемічна ситуація та введено карантинні обмеження, які вплинули на роботу працівників Головного управління, необхідний додатковий час для здійснення Головним управлінням покладених на нього завдань. При цьому, Головне управління не відмовляється від здійснення перевірки та затвердження проектів землеустрою, а лише повідомляє про тимчасові незручності (а.с.167-171).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 06.03.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га (за межами Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області) за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (земельна ділянка розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 3525286900:02:000:5173) (а.с.172-173).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.04.2020 № 11-5734/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.174).

Отримавши наказ позивач повторно звернулася до відповідача із заявою від 01.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га (за межами Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області) за рахунок вільних земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (земельна ділянка розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 3525286900:02:000:5173) (а.с.175-176).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09.09.2020 № 11-12505/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою (а.с.177).

Крім того, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №340/1810/20 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.04.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 10.03.2020, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 10.03.2020, з урахуванням висновку суду (а.с.188-192).

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №340/1810/20 набрало законної сили 21.12.2020.

Однак, як зазначила позивач та вбачається з матеріалів справи, користуючись принципом "мовчазної згоди", нею замовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ: 01.03) на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, площею 1,7500 га (а.с.72-145).

Проект землеустрою було погоджено експертом держаної експертизи (а.с.136), а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3525286900:02:000:0357 (а.с.180).

06.08.2020 позивач, через Департамент надання адміністративних послуг, звернулася до відповідача із заявою від 06.08.2020 про затвердження проекту землеустрою (а.с.49-зв.).

Заява зареєстрована 14.08.2020 за вх.№Ш-15110/0/16-20 (а.с.178).

Питання щодо строку розгляду такої заяви не є предметом розгляду у справі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 16.10.2020 № 11-14569/14-20-СГ позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку із тим, що межі земельної ділянки не погоджені з усіма суміжними власниками та землекористувачам. Також зазначено, що перелік обмежень у використанні земельної ділянки слід оформити у відповідності до додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (зі змінами), зазначити обмеження в частині охоронних зон ЛЕП (а.с.182).

28.10.2020 позивач, через Департамент надання адміністративних послуг, звернулася до відповідача із заявою від 28.10.2020, в якій просила затвердити проект землеустрою. Також, проінформувала, що всі межі погоджено, в переліку обмежень зазначено наявність охоронної зони та площа дії обмеження (а.с.51-зв.).

Така заява зареєстрована 04.11.2020 за вх.№Ш-21464/0/16-20 (а.с.183).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 03.03.2021 № 11-885/14-21-СГ позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з недотриманням принципу "мовчазної згоди" (а.с.186-187).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно до вимог ч.ч.10, 11 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частина 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначає, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Кодексу).

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Кодексу).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу відведення земельних ділянок державної або комунальної власності, а саме:1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки; 2) отримання ним відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або вмотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування), який передає земельні ділянки державної (комунальної) власності у власність (користування), про що, в свою чергу, цей орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (користування) або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність (користування).

В силу положень Земельного кодексу України передача земельної ділянки без її формування шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

За правилами ч.ч.2-3 ст.50 цього Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають також і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки.

Дослідженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність встановлено, що він відповідає вищевказаним вимогам стосовно змісту та складу, а також погоджений експертом державної експертизи, про що видано відповідний висновок (а.с.136-137).

Таким чином на цій стадії не було встановлено невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а тому наказ від 16.10.2020 № 11-14569/14-20-СГ є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, як встановлено, наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09.09.2020 № 11-12505/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою (а.с.177).

При цьому, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №340/1810/20 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.04.2020 №11-5734/14-20-СГ"Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18), частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв`язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оскільки станом на день винесення відповідачем наказу від 03.03.2021 № 11-885/14-21-СГ було наявне позитивне рішення належного суб`єкта владних повноважень про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, проект землеустрою було погоджено експертом держаної експертизи, отже такий відповідає вимогам чинного законодавства, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, наказ від 03.03.2021 №11-885/14-21-СГ також є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, з матеріалів справи встановлено й те, що відповідачем пропущений встановлений законом двотижневий строк розгляд заяви позивача про затвердження проекту землеустрою від 28.10.2020(вх.№Ш-21464/0/16-20 від 04.11.2020), тим самим допущено бездіяльність щодо своєчасного розгляду такої заяви.

При цьому, наведені відповідачем у відзиві пояснення з приводу тривалості розгляду заяви позивача суд не приймає, оскільки відповідачем не було зазначено, які саме обмеження, пов`язані з запровадженням карантинних заходів спричинили неможливість своєчасного розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою. Разом з тим, суд звертає увагу, що органи місцевої виконавчої влади, інші державні органи, поштові відділення, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, продовжували свою роботу.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою суд зазначає таке.

Як зазначалось, ст.118 Земельного кодексу України прямо передбачено обов`язок органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення у випадку надання погодженого проекту землеустрою. Крім того, ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України також передбачено право особи на оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або у випадку залишення клопотання без розгляду.

Судом встановлено, що станом на день винесення спірних у справі наказів було наявне позитивне рішення належного суб`єкта владних повноважень про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, проект землеустрою було погоджено експертом держаної експертизи, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом прийняття відповідного наказу. Тобто, відповідач вирішив зазначене питання у порядку, що відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, як встановлено, такий наказ є необґрунтованим, оскільки не містить жодної визначеної ст.ст.118, 186-1 ЗК України правової підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Таким чином, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

При цьому, оцінка поданих особами і самостійно зібраних судом доказів в адміністративних справах здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи вказане суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

У Рішенні від 30.06.2009№16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, з огляду на вказані положення КАС України вбачається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений таким правом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15 було зазначено, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду.

Поряд з цим, позивач не навів причин і не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відтак, підстави зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Фактично, предметом позову є дві вимоги немайнового характеру, які хоч і задоволені частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи саме з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 р. по справі №620/1116/20.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (а.с.65, 161), а тому ці витрати слід присудити на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.10.2020 № 11-14569/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 28.10.2020(вх.№Ш-21464/0/16-20від 04.11.2020) з порушенням двотижневого строку, встановленого ст.118 Земельного кодексу України.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.03.2021 № 11-885/14-21-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ: 01.03) на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту)Світловодського району Кіровоградської області, площею 1,7500 га, кадастровий номер 3525286900:02:000:0357.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39767636) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділПерехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько