Рішення

від 16.08.2021 по справі 826/10651/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року м. Київ № 826/10651/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Детекс Плюс доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2018 №00007721402, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Детекс Плюс (код ЄДР 40197830, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42, оф. 315) (далі - ТОВ Детекс Плюс , позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДР 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2018 №00007721402.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у перевіряємий період у позивача були фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Смартторг ЛТД (далі ТОВ Смартторг ЛТД ), Товариством з обмеженою відповідальністю Самміт-Агро-Трейд (далі - ТОВ Самміт-Агро-Трейд ), Товариством з обмеженою відповідальністю Івамар Трейд (далі - ТОВ Івамар Трейд ), реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами та рухом активів та фінансовим результатом (подальшою реалізацією придбаного товару).

Позивач відхиляє посилання відповідача на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме, про наявність кримінальних проваджень від 09.10.2017 №32017100100000090, від 27.07.2017 №3201711000800000055, від 14.07.2017 №42017040000000866, від 22.06.2017 №32017270000000035, згідно яких нібито контрагенти позивача господарською діяльністю не займались.

За доводами позивача господарські операції зі спірними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Позивач стверджує, що вказане свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що у перевіряємий період у ТОВ Детекс Плюс були взаємовідносини з ТОВ Смартторг ЛТД , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Івамар Трейд на підставі договорів поставок.

За доводами відповідача, позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, та сертифікатів якості.

Також відповідач стверджує, що під час перевірки контролюючим органом зібрано наступну інформацію по контрагентам позивача:

- головним бухгалтером, керівником та засновником ТОВ Смартторг ЛТД є ОСОБА_1 , який відповідно до заяви від 16.01.2018 надав пояснення: Про підприємство ТОВ Смартторг ЛТД я дізнався від батька, дане підприємство я не реєстрував, господарських операцій від імені підприємства не здійснював і взагалі жодного відношення до підприємства ТОВ Смартторг ЛТД я не маю, директором, бухгалтером та засновником даного підприємства не являюсь ;

- СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслало відповідачу протокол допиту директора ТОВ Самміт-Агро-Трейд ОСОБА_2 , який зазначив наступне: Де знаходяться статутні документи та печатка ТОВ Самміт-Агро-Трейд мені не відомо. Дане підприємство зареєстрував на своє ім`я без мети ведення будь-якої діяльності, а з метою отримання грошової винагороди. Жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Самміт-Агро-Трейд я не маю. Хто здійснював діяльність даного підприємства від мого імені мені не відомо. ;

- відповідно до кримінальних проваджень від 09.10.2017 №32017100100000090 та від 22.06.2017 №32017270000000035, СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві допитано гр. ОСОБА_3 , який повідомив, що за грошову винагороду від невстановлених осіб зареєстрував ТОВ Івамар Трейд . Господарську діяльність не проводив та документи ведення діяльності не підписував.

З урахуванням викладеного в акті перевірки, відповідач вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Відповідь позивача на відзив.

Позивач наголошує на тому, що на балансі ТОВ Детекс Плюс обліковується транспортний засіб, яким здійснюються поставки товару. Факт переміщення товару до позивача підтверджується звітом по основних засобах, актами приймання-передачі основних засобів, подорожніми листами.

За доводами позивача, продукція яка постачалась позивачу не підлягала сертифікації, а тому сертифікати - відсутні.

Позивач стверджує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. У зазначених кримінальних провадженнях відсутній вирок суду, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача, а ні щодо контрагентів.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою суду від 12.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 14.05.2019 №491 та відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 дану справу розподілено та передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 15.05.2019 справу прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою суду від 01.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального провадження та про виклик свідків.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Детекс Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Смартторг ЛТД за червень 2017 року, ТОВ Самміт-Агро-Трейд за липень 2017 року, ТОВ Івамар Трейд за серпень - вересень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.06.2018 №38/26-15-14-02-03/40197830 (далі - акт перевірки).

В ході проведення перевірки ТОВ Детекс Плюс встановлені порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 87 115,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2018 №00007721402, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 144,00 грн., за податковими зобов`язаннями у розмірі 84 115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 029,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості товарів, придбаних у ТОВ Смартторг ЛТД , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Івамар Трейд , у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами, а ТОВ Детекс Плюс дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ Смартторг ЛТД , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Івамар Трейд ; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ Детекс Плюс (покупець) та ТОВ Смартторг ЛТД (постачальник) укладено договір поставки від 05.06.2017 №369-Т/17, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар в повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (Т.2, а.с. 114 - 116).

На підтвердження виконання договору надано: сальдову відомість по рахункам 631 за червень 2017 року, видаткові накладні, податкові накладні, платіжне доручення, докази подальшої реалізації товару.

Між ТОВ Детекс Плюс (покупець) та ТОВ Самміт-Агро-Трейд (постачальник) укладено договір поставки від 03.07.2017 №САТ/17-208, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар в повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (Т.2, а.с. 2 - 4).

На підтвердження виконання договору надано: сальдову відомість по рахункам 631 за липень 2017 року, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, докази подальшої реалізації товару.

Між ТОВ Детекс Плюс (покупець) та ТОВ Івамар Трейд (постачальник) укладено договір поставки від 01.08.2017 №13т/17, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар в повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (Т.1, а.с. 52 - 54).

На підтвердження виконання договору надано: сальдову відомість по рахункам 631 за серпень-вересень 2017 року, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, докази подальшої реалізації товару.

Згідно з підпунктом 14.1.181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено (Т.1 а.с. 90, Т.2 а.с. 28, 125), зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Смартторг ЛТД , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Івамар Трейд , у зв`язку із придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ Детекс Плюс здійснює діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі КВЕД 46.90 (та інші види торгівлі за КВЕД 46.49, 46.69, 47.19, 68.20).

Матеріали справи підтверджують, що на балансі ТОВ Детекс Плюс є автомобіль Skoda Oktavia A7 (Т.1 а.с. 44 - 45).

За доводами позивача транспортування товару придбаного в спірних контрагентів здійснювалося власними силами, що підтверджується подорожніми листами (Т.1 а.с. 47 - 50).

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Висновки акту перевірки про непричетність до фінансово-господарської діяльності засновників контрагентів позивача не підтверджуються належними доказами, оскільки протокол допиту є одним із доказів у відповідному кримінальному процесі.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Смартторг ЛТД , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Івамар Трейд , тому, висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими.

Таким чином, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2018 №00007721402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене та положення статті 139 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (пл. дор. від 05.07.2018 №378).

Також позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500,0 грн.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев`ятий частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням Домінус Літіс укладено договір про надання правової допомоги від 03.07.2018 №03/07/18.

В позовній заяві наведений розрахунок вартості правової допомоги:

- аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосується взаємовідносин сторін - 1100 грн.;

- огляд судової практики, збір доказів, надання роз`яснень та консультацій зі спірних правовідносин - 2000 грн.;

- підготовка та складання позову - 3000 грн.;

- участь у судовому засіданнях (1 засідання - 800 грн.), очікувана кількість не більше 3 засідань - 2400 грн.

Згідно додатку до договору від 03.07.2018 №03/07/18 вартість послуг адвокатів становить 8500 грн.

Платіжним дорученням від 03.07.2018 №364 підтверджується факт оплати позивачем суми у розмірі 8500 грн. за вказаним вище договором.

Відповідачем обґрунтованих заперечень щодо стягнення за його рахунок на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 грн. не надано.

Суд звертає увагу, що ухвалою судді Кармазіна О.А. від 15.05.2019 справу прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Враховуючи зазначене, заявлена до компенсації сума на правничу допомогу 8500 грн. зменшується на суму 2400 грн., яка передбачена за участь адвоката у судових засіданнях.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6100 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Детекс Плюс (код ЄДРПОУ 40197830, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42, оф. 315) - задовольнити у повному обсязі .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) від 25.06.2018 №00007721402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Детекс Плюс (код ЄДРПОУ 40197830, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42, оф. 315) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн.) на відшкодування судового збору, сплаченого за пл. дор. від 05.07.2018 №378.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Детекс Плюс (код ЄДРПОУ 40197830, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42, оф. 315) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6100 грн. (шість тисяч сто грн.), сплачених за пл. дор. від 03.07.2018 №364.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Суддя О.А. Кармазін