Ухвала

від 16.08.2021 по справі 160/9399/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9399/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/9399/20 за позовом Фермерського господарства "Фотіна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/9399/20 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, 22.01.2021 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу повернуто заявнику, у зв`язку з неусуненням недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

15.07.2021 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно звернулось апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/9399/20, при цьому надав платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6306 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/9399/20 залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

На виконання вищенаведеної ухвали до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заяви відповідачем зазначено, що апеляційну скаргу було подано в найкоротший строк з моменту сплати судового збору. Вказує, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущено з поважної причини, і з обставин, які не залежали від волі скаржника, а саме, на неналежне фінансування податкового органу на сплату судового збору.

Разом з тим, наведені скаржником у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків

Посилання відповідача на вжиття ним заходів для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та повернення його апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору, колегія суддів не розцінює як такі, що свідчать про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Верховний Суд в ухвалах від 13.05.2019 по справах №804/15952/15 та №810/1776/17, зазначив, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку оскарження.

Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Посилання відповідача на те, що можливість сплати судового збору не залежить від волевиявлення відповідача, оскільки останній є бюджетною установою і повністю фінансується за рахунок державного бюджету, не є підставою вважати поважними причини пропуску цього строку оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 01.09.2020 року у справі №160/8398/18 Верховний Суд зазначив, що відсутність коштів для сплати судового збору, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.

Крім того колегія суддів зазначає, що на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Отже, зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 4 ст. 299 КАС України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/9399/20 за позовом Фермерського господарства "Фотіна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва