Постанова

від 13.09.2007 по справі 6/219а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/219а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "13" вересня 2007 р.          10 год. 40 хв. , м. Чернігів                    Справа № 6/219а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Кузьміні М.М.,

за участю представників:

позивача                                 Доліщука І.О. (директор,  наказ №15 від 11.11.2004р.),

                                                Нагайченко В.С., довіреність від 10.09.2007р.,

відповідача                            Філіппової О.Г., довіреність №550/10/10-002 від 02.01.07р.,         

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                       товариства з обмеженою відповідальністю “Галакс”,                                   

                                                м. Прилуки, вул. Земська, 76 А

до відповідача                      Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції,

                                                м. Прилуки, вул.. Київська, 214

про                                          визнання недійсним  рішення,

                                                    ВСТАНОВИВ:                                                           

Товариством з обмеженою відповідальністю “Галакс” подано позов про  визнання недійсним рішення Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції  №001232320 від 31.01.2007р. про застосування  штрафних (фінансових) санкцій в сумі 144969 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Представник відповідача позовних вимог не визнає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що рішення про застосування фінансових санкцій, яке є предметом спору, не відповідає вимогам чинного законодавства, чим порушує права позивача. Так, представник позивача зазначає, що  порушення, викладене у акті перевірки стосовно не проведення розрахункових операції через РРО, не мало місце оскільки операції з реалізації основних засобів за готівкові кошти через касу підприємства не належать до  сфери торгівлі в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. ТОВ „Галакс” не здійснює діяльності у сфері роздрібної торгівлі, не має торгових точок для реалізації будь-яких товарів кінцевому споживачу та протягом періоду, що перевірявся, не придбавало жодних товарів з метою їх подальшої реалізації у сфері роздрібної торгівлі. Представник зазначає, що продаж обєктів основних засобів за готівку не регулюється Законом про РРО, тому що такі обєкти не є товаром.

Представник  відповідача проти позову заперечує, просить у позові відмовити, оскільки перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу позивача проведена правомірно, за результатами перевірки складено акт від  31.01.2007р., в якому викладено встановлене порушення.  На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Прилуцькою ОДПІ прийнято обґрунтоване рішення про застосування фінансових санкцій.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Прилуцькою обєднаною державною податковою інспекцією була проведена виїзна планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Галакс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт від 31.01.2007р. №91/23/32368380.

Як вбачається з акту від 31.01.2007р., перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.95р. ( далі –Закон №265), в результаті чого встановлено реалізацію за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 28993,80 грн.

Згідно акту перевірки ( розділ 3.3.1 акту) ТОВ „Галакс” здійснювало за готівку реалізацію основних засобів, а саме:

20.09.2004р. громадянці Вакуленко В.І. реалізовано токарний станок вартістю 600 грн.;

23.01.2004р. громадянину Миколаєнко В.ВА. реалізовано автомобіль УАЗ 452 ДМ вартістю 545 грн.;

28.12.2004р. громадянину Даниленку В.І. реалізовано автомобіль ГАЗ 3307 вартістю 1500 грн.  відповідно до договору №13 від 25.12.2004р., громадянину Більченко В.М. реалізовано автомобіль УАЗ 469Б вартістю 1568 грн. відповідно до договору №14 від 25.12.2004р.;

29.11.2004р. громадянину Назім В.І. реалізовано трактор МТЗ-50Л вартістю 500 грн. відповідно до договору №15 від 29.12.2004р. та причіп ПСЕ 12. 5 вартістю 330 грн.;

30.12.2004р. громадянину Назім В.І. реалізовано автомобіль КАМАЗ 5320 вартістю 3500 грн. відповідно договору №17 від 30.12.2004р., причіп ГКБ 8320 вартістю 1700 грн. відповідно договору №18 від 30.12.2004р.;

11.02.2005р. реалізовано автомат затяжки носочно - пучкової частини вартістю 6700 грн.;

14.02.2005р. приватному підприємцю Якуніну Г.В. реалізовано автомат затяжки носочно-пучкової частини вартістю 9390,80 грн.;

14.03.2005р., 29.11.2004р. громадянину Ушенко О.Г. реалізовано причіп тракторний 2ПТС-4 вартістю 500 грн.

Всього реалізовано основних засобів за готівку на загальну суму 28993,80 грн.

Виручена готівка оприбутковувалась в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів та записів в касовій книзі,  після чого або здавалась до установи банку за відповідними квитанціями, або використовувалась підприємством на власні потреби, або використовувалась для видачі заробітної плати.

Дані факти не заперечуються відповідачем і підтверджуються наданими ним первинними документами бухгалтерського обліку.

Посилаючись на приписи норм Закону №265, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 198 Господарського кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, пункт 1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, податковий орган дійшов висновку про те, що „Оскільки ТОВ „Галакс”  реалізувало основні засоби то цим самим здійснювало діяльність в сфері торгівлі. Основні засоби являються товаром, та не являються продукцією власного виробництва ТОВ „Галакс”, то їх  реалізацію необхідно проводити із застосуванням реєстратора розрахункових операцій у встановленому законом порядку. Всього реалізовано основних засобів ТОВ „Галакс” на загальну суму 28993,80 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій”.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято рішення №001232320 від 31.01.2007р., яким до позивача застосовано  штрафні (фінансових) санкцій в сумі 144969 грн.  на підставі п.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Рішенням  про результати розгляду скарги  №590/10/25-020 від 20.03.2007р., прийнятим Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області, залишено без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Прилуцької ОДПІ від 31.01.2007рю. №001232320, а скарга директора ТОВ „Галакс” без задоволення.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Закон №265 визначає  правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського  харчування та послуг.

Згідно статті  1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у   випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У відповідності, зокрема, до пунктів 1, 12 ст. 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при  здійсненні  торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами,  установами і організаціями усіх форм  власності,  крім  підприємств   торгівлі   та   громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і  організацій  з  оформленням  прибуткових  і  видаткових касових  ордерів  та  видачею відповідних квитанцій,  підписаних і завірених  печаткою  у встановленому порядку;

якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з  розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Отже, у Закону №265 під сферою торгівлі розуміється саме роздрібна торгівля, оскільки саме в цій сфері розрахунки здійснюються в готівковій формі або за платіжними картками і в межах пунктів з продажу товарів.

Таким чином реєстратори розрахункових операцій застосовуються субєктами підприємницької діяльності у випадку здійснення розрахункової операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг), але не в будь-якому випадку, а тільки тоді, коли продаж товару (надання послуг) здійснюється у сфері роздрібної торгівлі, у сфері громадського харчування та послуг.

Так, позивач здійснював продаж фізичним особам за готівку через касу підприємства основні засоби, виручена готівка оприбутковувалась в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів та записів в касовій книзі.

На думку відповідача операції з продажу основних фондів  за готівку є операціями в сфері торгівлі, які повинні були проводитись через реєстратор розрахункових операцій відповідно до Закон №265.

Проте, такі твердження відповідача суперечать фактичним обставинам та приписам чинного законодавства.

Статтею 8   Закону   України   "Про   оподаткування  прибутку підприємств" визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Отже, основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі в розумінні Закону №265.

Безпідставним є  посилання відповідача на те, що поняття „товар”, визначене п.1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме що товар - це матеріальні та нематеріальні  активи,  а  також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, має застосовуватись і до терміну „товар”, що вживається в Законі №265, отже, основні засоби є товаром і в розумінні Закону №265.

Поза увагою відповідача лишився той факт, що вищевказане визначення поняття „товар”  вживається у наведеному значенні саме у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”, про що прямо зазначено у ст. 1 цього Закону, отже, його значення не розповсюджується  на поняття „товар”, що вживається у Законі №265.

Таким чином дія Закону №265 на операції з продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

Згідно ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної  купівлі-продажу  продавець,  який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з визначенням, наведеним у наказі Держкомстату України "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства" від 24.10.2005 р. N 327, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності суб'єктів господарювання з продажу (без перероблення) населенню нових та вживаних товарів, призначених переважно для споживання громадянами (приватними особами) або домашніми господарствами, у магазинах, універсальних магазинах, лавках і кіосках, посилкових торгових фірмах, торговими посередниками тощо (коди згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД - 50.10.2, 50.30.2, , 50.40.2, 50.50.0, 52.1, 52.2, 52.3, 52.4, 52.5, 52.6), що узгоджується з визначенням роздрібної торгівлі,  наведеним у  ст. 698 ЦКУ.

Таким чином договір купівлі –продажу у сфері роздрібної торгівлі укладається між продавцем, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару та покупцем, при цьому роздрібна торгівля здійснюється у магазинах, універсальних магазинах, лавках і кіосках, посилкових торгових фірмах, торговими посередниками тощо.

Як вбачається з акту перевірки від 31.01.2007р. та наданих позивачем статуту ТОВ „Галакс” і Довідки є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, товариство зареєстроване виконавчим комітетом Прилуцької міської ради 19.03.2003р.; структурних підрозділів, у т.ч. філій, відділень та інших відокремлених підрозділів не має; здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 19.30.1. Виробництво взуття, 51.42.3. Оптова торгівля взуттям, 52.43.1. Роздрібна торгівля взуттям.

Перевіркою не встановлено факту здійснення ТОВ „Галакс” діяльності у сфері роздрібної торгівлі, факту того, що  позивач має торгові точки для реалізації будь-яких товарів кінцевому споживачу та протягом періоду, що перевірявся,  придбавав товари з метою їх подальшої реалізації у сфері роздрібної торгівлі.

Оскільки сферою застосування  Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є саме сфера торгівлі, громадського харчування та послуг, ознакою яких є їх споживання отримувачем цих послуг в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, операції з продажу основних фондів, які не є товаром в розумінні Закону №265 і вчинені не в сфері торгівлі, не підпадають під дію цього Закону.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, порушення Закону №265, яке мало місце на думку податкового органу, виявлено відповідачем при перевірці  ТОВ „Галас” стосовно правильності ведення касових операцій та дотримання вимог Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, тобто, фактично перевірялась касова дисципліна, про що прямо зазначено в акті перевірки (розділ 3.3.1 акту), і відсутнє викладення фактів стосовно перевірки будь-якої торгової точки позивача, в якій  би він здійснював торговельну діяльність, з приводу дотримання вимог Закону №265.

За наведених обставин оприбуткування позивачем готівки в касу підприємства в сумі 28993,80 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, проте в порядку, передбаченому Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, є правомірним і не призводить до порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Приймаючи судове рішення, суд також враховує наступне.

        Згідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин  у  сфері  господарювання  є  суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У статті 261 ГК України  визначено поняття господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, а саме: учасники   господарських        відносин        несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 217 ГК України господарськими  санкціями  визнаються  заходи  впливу   на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

       У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

       При цьому, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 238 ГК України за  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статті 239 ГК України встановлює види адміністративно-господарських санкцій. Так, в даній статті передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання певні адміністративно-господарські санкції, зокрема,  адміністративно-господарський штраф.

У відповідності до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума,  що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

При цьому у статті 250 ГК України зазначено, що адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином враховуючи, що Прилуцька ОДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону №265, а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій при реалізації основних засобів  20.09.2004р., 23.10.2004р., 28.12.2004р., 29.11.2004р., 30.12.2004р., 11.02.2005р., 11.02.2005р., 14.02.2005р.,14.03.2005р., 29.11.2004р. а рішення про застосування адміністративно-господарської санкції було прийнято 31.01.2007р. ,тобто, через 2 роки з дня вчинення товариством останнього порушення, то вбачається порушення відповідачем чинного законодавства стосовно строків застосування адміністративно-господарських санкцій а саме ст. 250 ГК України.

Відтак, відповідачем неправомірно застосовано до позивача  штрафні (фінансові) санкції в сумі 144969 грн. рішенням №001232320 від 31.01.2007р.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку”.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення №001232320 від 31.01.2007р.  про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача .

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення, яке є предметом спору, діяв не відповідно до законодавства України,  необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  недобросовісно, а тому таке рішення  має бути визнано недійсним.

       За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню  повністю.

       Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

       П О С Т А Н О В И В:    

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю недійним рішення Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції  №001232320 від 31.01.2007р. про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю “Галакс”   штрафних (фінансових) санкцій в сумі 144969 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Галакс” ( м. Прилуки, вул.. Земська, 76 А, ідентифікаційний код 32368380, рахунок 260077333 в Чернігівському відділенні ВАТ „Райффазенбанк „Аваль”) 3,40 грн. судових витрат.

4.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                       Ж.В. Блохіна