Рішення від 17.08.2021 по справі 905/1159/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.2021 Справа № 905/1159/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. , при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «Таскомбанк» , м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства Рума , м.Слов`янськ, Донецька область

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 30757,20грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явися

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство «Таскомбанк» м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства Рума , м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 30757,20грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 19348,41грн., заборгованість по відсоткам - 9650,29грн., пеня -1758,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за заявкою-договором №ID6251206 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок» ) від 12.04.2019.

Ухвалою від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.07.2021.

Ухвалою від 28.07.2021 судове засідання відкладено на 17.08.2021.

У засідання суду 17.08.2021 представники сторін не з`явилися. При цьому судом враховано, що у позовній заяві позивач просить суд судовий розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не наданий. Заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків, в тому числі на подання відзиву, до суду не надходило.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Ухвала суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його юридичну адресу вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу зазначену у заяві-договорі. Однак поштові відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі, ухвала про відкладення розгляду справи), надіслані на юридичну адресу та адресу зазначену у заяві-договорі, було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також, суд зазначає, що ПП Рума не внесено змін щодо своїх відомостей про реєстрацію (місцезнаходження).

Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним зареєстрованим місцезнаходженням) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх копій до суду з відповідними відмітками є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил частини 9 статті 165, статті 202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (далі - банк, позивач) та Приватним підприємством Рума (далі - позичальник, відповідач) підписано заяву-договір №ID6251206 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок") (далі - кредитний договір).

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

За умовами пункту 1.2 кредитного договору кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування (далі - ліміт).

Розділом 2 кредитного договору визначені умови надання кредиту, а саме:

- розмір кредиту - 20 000,00грн. (пункт 2.1);

- валюта кредиту - гривня (пункт 2.2.);

- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 27,00% річних (підпункт 2.3.1 пункту 2.3);

- розмір комісійної винагороди - 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць (підпункт 2.3.2. пункту 2.3.);

- тип процентної ставки - фіксована (пункт 2.4);

- період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця (пункт 2.5);

- період сплати комісії: з 01 по 10 число кожного місяця (пункт 2.6);

- термін повернення кредиту: 11.04.2020.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати процентів та комісії у період сплати визначений у підпунктах 2.5. та 2.6.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.7 цього договору.

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (пункт 3.3 кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу, в зв`язку з чим:

- умови цього договору визначаються банком та доводяться загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (підпункт 4.2.1);

- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов (підпункт 4.2.2);

- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір, має право відмовитись від його укладення (підпункт 4.2.3);

- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України (підпункт 4.2.4).

Відповідно до пункту 4.3. підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання договору.

Згідно із пунктом 4.4. кредитного договору, строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ Таскомбанк .

Отже, договір №ID6251206, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт Кредитний ліміт на поточний рахунок ) є кредитним договором. Цей договір №ID6251206 є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку www.taskombank.com.ua та укладаються лише шляхом приєднання до договору в цілому. Підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення договору.

Згідно з пунктом 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт - кредитний ліміт на поточний рахунок) - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/ інтернет клієнт-банк "ТАС24/Бізнес", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через веріфікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідач в особі директора Мамницького В.О. скористався своїм правом та, на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис", вчинив правочин, підписавши заяву-договір №ID6251206 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок") електронно-цифровим підписом.

Відповідно до пункту 18.1.14 Правил, при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредиту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які платіжні картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки Банку), а також на погашення будь-яких інших кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок Кредиту перерахувань стягується комісійна винагорода від суми перерахувань згідно діючих Тарифних пакетів на розрахунково - касове обслуговування в Банку. Клієнт доручає Банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати Банку, зі свого поточного рахунку.

Згідно з пунктами 18.1.15, 18.1.15.1 Правил Банк зобов`язується: Обслуговує Кредит Клієнта в порядку, передбаченому цим розділом Правил.

Згідно з пунктами 18.1.16, 18.1.16.1 Правил Клієнт зобов`язується: Використовувати Кредит на цілі, зазначені у п.18.1.2. цього розділу Правил.

Пунктом 18.1.16.2 Правил передбачено, сплатити проценти та інші види винагороди Банку за весь час фактичного користування Кредитом згідно з п.18.1.20.

Пунктом 18.1.20 визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, встановленому Ціновими параметрами, зазначеними на Сайті Банку. Розрахунок процентів за користування кредитом проводиться щодня на фактичну заборгованість за кредитом, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається. Списання нарахованих процентів виконується з 1-го по 10-те число кожного місяця, за попередній місяць.

Відповідно до пункту 18.2.1.5 Правил, у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 18.2.1.2., клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

За твердженнями позивача Банк свої зобов`язання за кредитним договором № ID6251206 виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 20 000,00грн., що підтверджується відповідною випискою.

Проте, як вказує позивач, умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, станом на 26.05.2021 заборгованість позичальника за кредитним договором становить: заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена) в сумі 19348,41грн. , заборгованість по відсоткам (у т.ч. прострочена) в сумі 9650,29грн., заборгованість за пенею за період з 25.11.2020 по 24.05.2021 в загальній сумі 1758,50грн.

Таким чином, посилаючись на неналежне виконання позивачальником своїх зобовязань за кредитним договором, АТ Таскомбанк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з позичальника вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.7 кредитного договору термін повернення кредиту - 11.04.2020.

За умовами пункту 2.3.1. договору позичальник сплачує банку проценти річних за користування кредитом, розмір процентної ставки - 27,0%.

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (пункт 3.3 кредитного договору).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, відповідній до умов кредитного договору, шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в пункті 1.2. кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані умови договору строк виконання відповідачем свого обов`язку з повернення отриманих кредитних коштів є таким що настав.

Водночас, із змісту виписок вбачається, що позичальником було порушено Графік погашення кредиту.

Отже, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №ID6251206 від 12.04.2019, у зв`язку з чим у останнього станом на 26.05.2021 виникла заборгованість у розмірі 30757,20грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 19348,41грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 9650,29грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та відповідними виписками.

На час розгляду спору доказів сплати заборгованості по кредитному договору не надано, відповідні докази в матеріалах справи відсутні. Обставин наведених позивачем у позовній заяві належними та допустимими доказами не спростовано.

Розмір відсотків погоджений сторонами у кредитному договорі.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування статті 1048 ЦК України, які наведені у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12: "Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

Враховуючи, що пунктом 18.1.20 Правил визначено, що розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України за період 18.04.2019-25.05.2021 (згідно з розрахунком) є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по тілу кредиту в сумі 19348,41грн., відсотках в сумі 9650,29грн., враховуючи відсутність спростувань з боку відповідачів, суд вважає його обґрунтованим.

З підстав наведеного та враховуючи зазначені вище положення законодавства і погоджені в кредитному договорі строки та порядок розрахунків, беручи до уваги встановлений судом факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту та здійснення кредитних платежів (сплати відсотків) підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №ID6251206 від 12.04.2019 з повернення кредиту в сумі 19348,41грн., відсотків за користування кредитом в сумі 9650,29грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає, про наступне:

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин 4, 6 статті 231 ЦК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, викладена у постановах від 28.11.2018 у справі №903/962/17 та 09.03.2021 у справі №924/441/20).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1758,50грн. за період з 25.11.2020 по 24.05.2021. Як встановлено судом та зазначено вище за умовами пункту 2.7 кредитного договору термін повернення кредиту - 11.04.2020. Таким чином перебіг строку нарахування пені починається з 12.04.2020, тобто з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Отже нарахування пені за період з 25.11.2020 по 24.05.2021 здійснено позивачем без дотриманням положень частини 6 статті 232 ГК України оскільки позивач змінив початок перебігу строку нарахування пені, що є недопустимим.

Крім того, положеннями пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12.03.2020 по 22.05.2020 встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 карантин продовжено до 31.08.2021.

Отже у період дії карантину відповідач був звільнений від обов`язків сплачувати пеню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Банку у частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом четвертим частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з приписів наведених вище норм чинного законодавства та здійснивши аналіз умов кредитного договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача понесені судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У тексті позовної заяви позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого він планує понести орієнтовні витрати в розмірі 2500,00 грн. за надання правової допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз положень даної норми дозволяє дійти висновку, що судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

У даному випадку матеріали справи не містять жодного документального підтвердження (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказів на підтвердження факту надання таких послуг ) понесення відповідачем будь-яких судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В матеріалах справи наявна лише копія договору №3 від 19.02.2021 про надання правової допомоги.

Про свій намір надати суду докази витрат на професійну правничу допомогу у порядку, встановленому частиною восьмою статті 129 ГПК України, представник позивача суду не заявляв.

За таких обставин правові підстави для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» , м.Київ до відповідача Приватного підприємства Рума , м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 30757,20грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 19348,41грн., заборгованість по відсоткам - 9650,29грн., пеня - 1758,50грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Рума (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вул.Світлодарська, будинок 12, квартира 72; код ЄДРПОУ 23341784) на користь Акціонерного товариства Таскомбанк (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість по тілу кредиту в сумі 19348,41грн., заборгованість по відсоткам в сумі 9650,29грн., та судовий збір в сумі 2140,21грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 17.08.2021.

Суддя М.О. Лейба