Постанова

від 10.08.2021 по справі 391/73/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

10 серпня 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/73/21

провадження № 22-ц/4809/1134/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2021 року у складі судді Червонописького В.С.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним державного акту на право постійного користування землею та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 10 червня 1995 року йому був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії КР 0000040, зареєстрований Компаніївською районною радою в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею з №40. Вказав, що станом на день подання позову акт чинний та не скасований. Протягом двадцяти чотирьох років позивач належним чином користувався землею. Весною 2020 йому стало відомо, що право власності на зазначену земельну ділянку оформлено на ОСОБА_2 , відповідач використовує земельну ділянку до теперішнього часу. Посилаючись на незаконне використання відповідачем земельної ділянки з 2020 року просив суд визнати дійсним державний акт на право постійного користування землею, виданий 10.06.1995 року ОСОБА_1 , серія КР 0000040, зареєстрований Компаніївською районною Радою народних депутатів в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3522882300:02:000:7045 (площею 45,7034 га), 3522882300:02:000:9070 (площею 25,2114га), 3522882300:02:000:9069 (площею 9,767 га) та 3522882300:02:000:5137 (площею 8 га). Також просив усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3522882300:02:000:5137, площею 8 га, у постійне користування.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2021 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

ОСОБА_2 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Представник відповідача адвокатка Поліщук Ю.Р. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №021029, виданого на підставі рішення Компаніївської районної ради Компаніївського району Кіровоградської області від 10 червня 1995 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за від 11 січня 2000 року №40, земельна ділянка площею 92,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, належить позивачу на праві постійного користування.(а.с.8).

Позивачем до суду надано заяви, з якими він звертався до Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, відділу у Компаніївському району Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3522882300:02:000:9070 та 3522882300:02:000:9069 (а.с.12-16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3522882300:02:000:5137 площею 8 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.11).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час видачі державного акту земельним ділянкам не було присвоєно кадастрові номери, позивачем не замовлялася та не виготовлялася технічна документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а тому встановити, які саме земельні ділянки належать позивачеві, суд не має можливості. Крім того, позивачем не надано доказів на обґрунтування позовної вимоги про усунення перешкоди у користуванні земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Статті 125, 126 Земельного Кодексу України передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно зі статтями 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з частиною першою ст. 79 Земельного кодексу України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пунктів г та е частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок повинні дотримуватися правил добросусідства та не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Встановлено, що у державному акті на право постійного користування землею, на який посилається позивач, як на підставу виникнення свого права користування земельною ділянкою, зазначено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Компаніївської районної Ради народних депутатів від 10 червня 1995 року, надається у постійне користування земельна ділянка площею 92,5 га, що знаходиться на території Лозуватської сільської ради народних депутатів. Проте на час видачі державного акту земельним ділянкам кадастрові номери присвоєно не було.

Крім того, як встановлено судом, позивачем не замовлялася та не виготовлялася технічна документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лозуватської сільської ради Компаіївського району Кіровоградської області, а також не надано суду акти прийому-передачі межових знаків на зберігання та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини унеможливлюють встановлення судом, які саме земельні ділянки належать позивачу. Крім того, дійсно, належних та допустимих доказів на обґрунтування позовної вимоги про усунення перешкоди у користуванні земельної ділянки позивачем не надано.

Слід зазначити, що вимога про визнання дійсним державного акту на право постійного користування землею, виданий 10.06.1995 року ОСОБА_1 , серія КР 0000040, зареєстрований Компаніївською районною Радою народних депутатів в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40, на земельну ділянку площею 92,5 га не підлягає задоволенню і з тих підстав, що дійсність вказаного державного акту не заперечується, вимоги про визнання його недійсним не заявлялося, тому вимога про визнання дійсним державного акту у судовому порядку не підлягає задоволенню з огляду на її безпідставність.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивної заяви, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року .

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

В.В. Черненко