Ухвала

від 16.08.2021 по справі 640/25883/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/25883/19

адміністративне провадження № К/9901/29823/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 640/25883/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оксет Глобал до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Оксет Глобал з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 11 червня 2019 року № 1189789/41385133; від 11 червня 2019 року № 1189788/41385133; від 11 червня 2019 року № 1189786/41385133; від 11 червня 2019 року № 1189789/41385133;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в ЄРПН: податкової накладної від 17 квітня 2019 року № 11 виписаної постачальником ТОВ Оксет Глобал покупцю ТОВ Управління будівлями та спорудами , днем її фактичного подання - 15 травня 2019 року; податкової накладної від 24 квітня 2019 року № 15 виписаної постачальником ТОВ Оксет Глобал покупцю ТОВ Управління будівлями та спорудами , днем її фактичного подання - 15 травня 2019 року; податкової накладної від 24 квітня 2019 року № 16 виписаної постачальником ТОВ Оксет Глобал покупцю ТОВ Управління будівлями та спорудами , днем її фактичного подання - 15 травня 2019 року; податкової накладної від 24 квітня 2019 року № 17, виписаної постачальником ТОВ Оксет Глобал покупцю ТОВ Управління будівлями та спорудами , днем її фактичного подання - 15 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати протокол Комісії ГУ ДФС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 15 квітня 2018 року № 60 в частині визнання ТОВ Оксет Глобал як підприємства, що відповідає критеріям ризиковості п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків , затверджених ДФС України 05 листопада 2018 року за № 4065/99-99-07-005-04, та введення відповідної інформації до Журналу ризикових платників АІС Податковий блок ;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити ТОВ Оксет Глобал з переліку ризикових суб`єктів господарювання в Журналі ризикових платників АІС Податковий блок .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управління ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання до суду апеляційної інстанції уточненої апеляційної скарги або заяви про уточнення вимог апеляційної скарги із зазначенням судового рішення, що оскаржується; звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору.

Копію вказаного рішення вручено скаржнику 11 лютого 2021 року.

На виконання вимог ухвали суду скаржником подано уточнену апеляційну скаргу, за змістом якої скаржник зазначає, що оскаржує рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі № 640/25883/19, заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вмотивоване тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції отримано скаржником 18 грудня 2020 року, відтак, останній просить поновити строк на апеляційне оскарження на підставі положень статті 295 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року задоволено. Поновлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі № 640/25883/19 повернуто скаржнику.

Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поданого клопотання скаржник посилається на своє право повторного подання скарги після її повернення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та пропуском строку апеляційного оскарження та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

Вказану ухвалу отримано скаржником 22 червня 2021 року, однак станом на час прийняття цього судового рішення, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання не сплачено.

У межах встановленого законом десятиденного строку, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому зазначив причини пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. А також, заявлено клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження, продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року повернути особі, яка її подала.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що в обґрунтування поданого клопотання скаржник посилається на своє право повторного подання скарги після її повернення. Проте, саме лише таке посилання не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку та не є підставою для його поновлення.

Стверджуючи про неможливість сплати судового збору при поданні першої апеляційної скарги як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, скаржник при цьому не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції. Не надано відповідних доказів сплати судового збору і протягом встановленого судом строку усунення недоліків повторної скарги.

Посилаючись на запроваджений на території карантин, скаржник не наводить жодного пояснення тому, яким чином карантин вплинув на неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Інших поважних та об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалося оцінки, у поданій заяві скаржником наведено не було, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

При цьому, скаржнику було встановлено максимально дозволений законом строк усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання ухвали. На переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції у такому випадку позбавлений можливості продовжити цей строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом, який суд, як зазначалося, не вправі продовжувати.

12 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 640/25883/19, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений КАС України. При цьому, ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. При цьому скаржник посилається на введення на всій території України карантину, що спричинило виникнення складнощів у сплаті судового збору.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Також, слід зазначити, що повернення первинної апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в обґрунтування поданого клопотання скаржник посилається на своє право повторного подання скарги після її повернення. Проте, саме лише таке посилання не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку та не є підставою для його поновлення. Стверджуючи про неможливість сплати судового збору при поданні першої апеляційної скарги як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, скаржник при цьому не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції. Не надано відповідних доказів сплати судового збору і протягом встановленого судом строку усунення недоліків повторної скарги. Посилаючись на запроваджений на території карантин, скаржник не наводить жодного пояснення тому, яким чином карантин вплинув на неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законом строк. Інших поважних та об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалося оцінки, у поданій заяві скаржником наведено не було, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 карантинні заходи у вигляді припинення діяльності (роботи) не поширювалися на державні органи. Введення карантину не позбавляло скаржника вчасно звернутися з апеляційною скаргою або усунути її недоліки, оскільки зазначене ніяким чином не впливає на діяльність податкового органу.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 640/25883/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов