Ухвала

від 17.08.2021 по справі 520/14075/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/14075/19

адміністративне провадження № К/9901/30327/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 520/14075/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНИТЗАПЧАСТЬ до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНИТЗАПЧАСТЬ звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення:

- № 00000210501 від 26 вересня 2019 року на суму 249585,00 грн., у тому числі, 199668,00 грн. сума основного зобов`язання та 49917,00 грн. сума штрафу;

- № 00000230501 від 26 вересня 2019 року в частині сплати штрафу на суму 77451,50 грн.;

- № 00000460501 від 18 жовтня 2019 року в частині сплати штрафу на суму 77451,50 грн.

- № 00001380501 від 20 грудня 2019 року на суму 237669,75 грн., у тому числі, 190136,00 грн. сума основного зобов`язання та 47533,75 грн. сума штрафу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалами Верховного Суду від 16 листопада 2020 року, від 18 січня 2021 року, від 18 березня 2021 року, від 07 червня 2021 року, від 26 липня 2021 року повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла повторно касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 520/14075/19.

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, зазначає пункт 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, а висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах (не включення до складу Інших доходів суми товарно-матеріальних цінностей, що опинилися у лишку, отримання товарно-матеріальних цінностей особами, які у певні періоди перебували у відрядженні) відсутній.

Верховним Судом встановлено, що за змістом касаційна скарга є ідентичною раніше поданим. Податковим органом не враховано роз`яснення щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах Верховного Суду по даній справі. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.

Суд повторно звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 520/14075/19 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко