Постанова

від 11.08.2021 по справі 363/3686/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 363/3686/18

провадження № 61-3946св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо , державний реєстратор ОСОБА_5 комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо , яка підписана представником Поповою Мариною Віталіївною, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року в складі судді: Котлярової І. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Іванченка М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , державний реєстратор ОСОБА_5 КП Реєстрація нерухомості та бізнесу про визнання протиправним та скасування рішення, про скасування державної реєстрації, про визнання іпотечних правовідносин припиненими.

Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2018 року державним реєстратором ОСОБА_5 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо на будинок АДРЕСА_1 , за номером про право власності № НОМЕР_1 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою. Державна реєстрація була проведена на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_5. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року.

Позивач вказував, що будинок та земельна ділянка належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину 4-2307 від 09 червня 2011 року, якими він особисто володіє на законних підставах, нікому та ніяким чином добровільно та особисто не відчужував. Державний реєстратор, при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності, керувався іпотечним договором № 3342 від 22 серпня 2012 року, за яким будинок та земельна ділянка були передані в 2012 році в іпотеку. Державний реєстратор при прийнятті рішення про реєстрацію прав та проведення реєстраційних дій, щодо реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , підставою для виникнення права власності визначив лише два договори про відступлення права за договором іпотеки, іпотечний договір № 3342, від 22 серпня 2012 року, при цьому не врахувавши, що відповідно до законодавства, наявність лише цих документів, які надані реєстратору, недостатньо для прийняття ним рішення про державну реєстрацію права власності. Через порушення встановленого порядку реєстраційних дій, державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності за іншою особою без документів, що підтверджують виникнення права власності у ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , як наслідок, відповідачі в незаконний спосіб позбавили позивача власного майна.

ОСОБА_1 вважав, що державна реєстрація права власності була проведена без належних документів. Державний реєстратор зобов`язаний був відмовити в проведенні державної реєстрації, так як в період винесення рішень про державну реєстрацію права власності та внесення записів про право власності, а саме, з 30 липня 2018 року по 14 серпня 2018 року, була накладена заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, а тому, прийняті державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та проведені оспорювані реєстраційні дії мають бути скасовані.

Позивач зазначив, що 22 серпня 2012 року, ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0040/82/21 з ПАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є відповідач. Відповідно до укладеного договору, банк надав позичальнику споживчий кредит в розмірі 2 167 550,48 грн. Для забезпечення виконання умов кредитного договору, він уклав з банком іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року до кредитного договору, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання кредитного договору було передано в іпотеку будинок та земельну ділянку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн, звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості та ухвалене в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень, 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені до виконання. Виконавче провадження № 47449113 було закрито 16 листопада 2015 року, у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника. У зв`язку з перериванням строку подання виконавчого листа, строк повторного пред`явлення виконавчого листа був продовжений до 16 листопада 2016 року. У вказаний строк банк вказані виконавчі листи не пред`являв, таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів станом на 17 листопада 2016 року сплив та поновлений банком не був. Оскільки позовна давність за кредитом минула, то ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо втратило право вимагати від позичальника сплати будь-яких коштів у зв`язку зі спливом позовної давності за кредитом. З урахуванням спливом позовної за кредитом, відповідно до статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , кредитний договір № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, укладений з ОСОБА_4 є припиненим з 17 листопада 2016 року.

Оскільки іпотечний договір є похідним від кредитного договору, відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку , іпотечний договір від 22 серпня 2012 року, укладений для забезпечення виконання за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року є припиненим, на підставі припинення основного зобов`язання (кредитного договору). Таким чином, звертаючись вдруге з тією ж самою вимогою, але в інший спосіб, в позасудовому порядку, ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо зловживає своїм цивільним правом, що в свою чергу є порушенням статті 13 ЦК України, відповідно до якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. За наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки повторне звернення стягнення на те саме майно, яке є предметом іпотеки, суперечить умовам іпотечного договору.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , винесеного державним реєстратором ОСОБА_5, номер запису про право власності НОМЕР_1;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , винесеного державним реєстратором ОСОБА_5, номер запису про право власності 27498385;

скасувати державну реєстрацію права власності за № НОМЕР_1 від 30 липня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 278,2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м, за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , індексний номер - 42538274;

скасувати державну реєстрацію права власності за № 27498385 від 30 липня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , індексний номер - 42537747;

скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року;

скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року;

визнати припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року з 17 листопада 2016 року;

скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27486426 від 22 серпня 2012 року на будинок АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486473 від 22 серпня 2012 року;

скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27486077 від 22 серпня 2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486135 від 22 серпня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визнано протиправним та скасувати рішення по державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 278, 2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , винесеного державним реєстратором ОСОБА_5, номер запису про право власності НОМЕР_1.

Визнано протиправним та скасувати рішення по державну реєстрацію та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , винесеного державним реєстратором ОСОБА_5, номер запису про право власності 27498385.

Скасовано державну реєстрацію права власності за № НОМЕР_1 від 30 липня 2018 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 278, 2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , індексний номер - 42538274.

Скасовано державну реєстрацію права власності за № 27498385 від 30 липня 2018 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , індексний номер - 42537747.

Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05.09.2018 року.

Скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05.09.2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05.09.2018 року.

Визнано припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. з 17 листопада 2016 року.

Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486426 від 22 серпня 2012 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486473 від 22 серпня 2012 року.

Скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486077 від 22. серпня 2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27486135 від 22 серпня 2012 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

умовами іпотечного договору від 02 серпня 2012 року, зокрема, пунктом 6.4 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку . При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Згідно умов іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Доказів надіслання позивачу повідомлення про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідачем не надано. За відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17;

21 червня 2018 року, 05 липня 2018 року, 17 липня 2018 року та 30 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Футуйма В. Б. було зареєстровано заяви власника ОСОБА_1 про заборону вчинення реєстраційних дій. 30 липня 2018 року державним реєстратором ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за номером про право власності № НОМЕР_1 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером про право власності 27498385. Відповідно до статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, що діяла на момент вчинення реєстраційних дій) проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Таким чином, окрім того, що державна реєстрація права власності була проведена без належних документів, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити в проведенні державної реєстрації, так як в період винесення рішень про державну реєстрацію права власності та внесення записів про право власності, а саме, з 30 липня 2018 року по 14 серпня 2018 року, була накладена заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна;

Згідно листа Міністерства юстиції України від 08 липня 2019 року наданого на запит суду 12 січня 2018 року Міністерством юстиції України отримано лист Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу , у якому зазначено про призначення на посаду державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_5. 08 лютого 2018 року Київською обласною філією комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу подано заяву, якою повідомлено Міністерство юстиції України про інституційну готовність до здійснення повноважень у сферах державної реєстрації відокремленого підрозділу - Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4) та про переведення ОСОБА_5 на посаду державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу . Акредитація Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу скасована на підставі наказу Міністерства юстиції України прийнятого від 14 вересня 2018 року № 2958/5 Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу . Станом на 15 жовтня 2019 року Міністерство юстиції України не отримувало від Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу інформації щодо звільнення ОСОБА_5 з посади державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу . Також Міністерство юстиції України не отримувало від інших акредитованих суб`єктів державної реєстрації інформації про призначення ОСОБА_5 на посаду державного реєстратора. Проте згідно матеріалів справи 14 серпня 2018 року державним реєстратором ОСОБА_5 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та від 30 липня 2018 року було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , як реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу , тоді як з листа Міністерства юстиції України встановлено, що 08 лютого 2018 року Київською обласною філією комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу подано заяву, якою повідомлено Міністерство юстиції України про інституційну готовність до здійснення повноважень у сферах державної реєстрації відокремленого підрозділу - Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4) та про переведення ОСОБА_5 на посаду державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ;

на підставі судових рішень 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені, для подальшого виконання. Виконавчі листи щодо стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були пред`явлені до виконавчої служби 05 травня 2015 року, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № 47449113. 16 листопада 2015 року виконавче провадження № 47449113 було закрито у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника. У зв`язку з перериванням строку подання виконавчого листа, строк повторного пред`явлення виконавчого листа був продовжений до 16 листопада 2016 року. Судом встановлено, що у вказаний строк, банк вказані виконавчі листи не пред`являв, таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів станом на 17 листопада 2016 року сплив та поновлений банком не був. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області № 363/3196/13-ц від 06 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Київської області № 363/3196/13-ц від 21 лютого 2018 року встановлено, що виконавчий лист № 363/3196/13-ц від 24 січня 2014 року про звернення стягнення на іпотечне майно (будинку та земельної ділянки, в судовому порядку) не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що строк його виконання пройшов та суд дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для подання на виконання цього виконавчого листа. Враховуючи, що строк пред`явлення виконавчого листа по кредитній заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно закінчився вбачається, що станом на момент розгляду справи у суді, строк давності зі стягнення даного кредитного зобов`язання пройшов. При цьому судом встановлено, що стягувач на момент розгляду справи вже скористався правом звернення до суду та захистом своїх прав в судовому порядку. У пункті 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (що діяв на момент спірних відносин) передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, тобто дана правова норма допускає припинення зобов`язання за законом. При цьому, треба чітко розмежовувати поняття строку позовної давності від поняття строку давності. Позовна давність застосовується виключно в судовій площині, а строк давності використовується в більш загальному, в тому числі і в досудовому порядку. Судом встановлено, що відповідач раніше вже обрав для захисту своїх інтересів судовий порядок, за яким процесуально вичерпав усі можливості встановлені для нього договором та законодавством, застосувавши строки позовної давності та відповідно припинивши строки давності договорів як документів. Рішення суду та виконавчі листи є остаточними документами які зупиняють дію поняття строку позовної давності. Поняття давність застосовується в рамках досудового або позасудового врегулювання спорів, та припиняється фактично тоді, коли особа звертається до суду, тоді статус поняття давності закінчується та змінюється на статус позовної давності. В даному випадку, відповідач з передбачених варіантів договором, досудового та судового порядку, вибрав саме судовий, чим відповідно статус давності перевів в формат позовної. Але, хоч поняття і мають частково тотожних характер, але дія давності договорів закінчується тоді коли змінюється статус давності на позовну давність, так як після прийнятих рішень судом, необхідність в понятті давності договорів відпадає, тоді починають діяти строки давності не договорів, а строки давності документів процесуального характеру, які дають можливість виконувати ці рішення в подальшому. Так, в даному випадку строки виконання виконавчих листів, які є строками процесуального характеру, також мають давність виконання. Треба також розуміти, що змінити місцями строки давності не можливо, так як не можливо застосувати спочатку строки давності виконання виконавчих листів, а потім застосувати позовну давність. Тому як, загальне поняття давності все ж таки має періоди своєї дії. Спочатку діє період давності документу, який стає предметом позову, тоді давність документу припиняється і змінюється поняттям позовної давності, цей період давності закінчується винесенням рішення, в подальшому починається період давності виконання рішення. Тому, поняття давності документу припинено тоді коли відповідачем змінено статус давності документу на позовну, що відповідно дає підстави до застосування до нього положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , який має чітку заборону вимагати повернення кредиту, за яким минув строк давності;

оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів та вимоги ЦК України щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Таким чином, у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого листа та не пред`явлення його до виконання у встановлений строк, строк вимоги стягнення за даними рішеннями пройшов. Правом звернення до суду відповідач на момент розгляду справи вже скористався. Відтак, строк давності кредиту минув, тому кредитодавець в особі ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо втратив право вимагати від позичальника сплати будь-яких коштів у зв`язку зі спливом давності споживчого кредиту у зв`язку із закінчення строку давності кредиту, відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , кредитний договір № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, укладений з ОСОБА_2 є припиненим з 17 листопада 2016 року. У частині першій статті 17 Закону України Про іпотеку передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки іпотечний договір є похідним від кредитного договору, відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку , іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року, укладений в забезпечення виконання за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року є припиненим, на підставі припинення основного зобов`язання (кредитного договору).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 рокуапеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суд першої інстанції та зазначив, що посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності судового рішення про стягнення з боржника заборгованості не можуть бути прийняті судом, оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року у справі № 363/3196/13-ц частково задоволено позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль , в рахунок погашення заборгованості в зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн, звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів. Колегія суддів зазначила, що доводи апеляційної скарги про проведення державної реєстрації права власності за наявності усіх належних документів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Аргументи учасників справи

11 березня 2021 року ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо подало касаційну скаргу, яка підписана представником Поповою М. В., на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в якій просило: оскаржені рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди застосували пункт 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , статтю 599 ЦК України та статтю 17 Закону України Про іпотеку без врахування висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц. У ЦК України та Законі України Про іпотеку відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням.

суди застосували статтю 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 815/5539/17;

суди при застосуванні статті 16 ЦК України не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18;

суди не дослідили та не надали оцінки доказам надіслання позивачу повідомлення про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, яке було долучено разом із відзивом на позовну заяву;

спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 Припинення зобов`язання ЦК України не передбачають. Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку . Крім того пункт 7 абзацу другого частини одинадцятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів не передбачає заборони та не обмежує іпотекодержателя у праві в порядку та у спосіб, визначені Законом України Про іпотеку й іпотечним договором, задовольнити вимоги щодо невиконаного зобов`язання за рахунок предмета іпотеки (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916714-ц; висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17);

наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, а висновки судів обох інстанцій про відсутність підстав для задоволення своїх вимог шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, за наявності судового рішення 2014 року про стягнення з боржника заборгованості та звернення стягнення на нерухоме майно (яке фактично виконано не було) суперечать вищевказаним нормам права, умовам договору іпотеки та суті іпотеки;

приписами статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Термін дії заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій обмежується 10-ма робочими днями. Цей строк надається власнику для звернення до суду отримання рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій. Якщо після спливу цього терміну заявником додатково не подано на реєстрацію рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, наявність відомостей щодо реєстрації такої заяви в базі даних заяв не є перешкодою для вчинення реєстраційних дій з об`єктом нерухомого майна. При цьому, не здійснення державним реєстратором більше десяти днів реєстрації права власності особи на набуте нею майно без відповідного рішення суду, є порушенням прав нового набувача. Повторні заяви про заборону вчинення реєстраційних дій без відповідного рішення суду можуть свідчити про зловживанням правом, передбаченим частиною першою статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій має відповідати легітимній меті, а саме захисту права власності за наявності відповідних підстав (як, наприклад, судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій). Суб`єкт владних повноважень (державний реєстратор) повинен приймати рішення та діяти пропорційно і обґрунтувати таку пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, що набула майно за правочином та звернулась за його державною реєстрацією понесе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження подання позивачем як власником нерухомого майна, протягом десяти робочих днів після зупинення вчинення реєстраційних дій за його заявою від 30 липня 2018 рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо про зупинення виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду 27 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 753/19160/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 761/44698/16, від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18, від 30 березня 2020 року у справі № 643/15938/17, від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18, від 28 серпня 2018 року у справі № 815/5539/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 18 січня 2018 року у провадженні № 61-1627св17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, та постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16;

судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 22 серпня 2012 року ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0040/82/21 з ПАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо . Відповідно до укладеного договору, банк надав позичальнику споживчий кредит в розмірі 2 167 550,48 грн.

Для забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_1 укладено з банком іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року до кредитного договору, за яким ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору було передано в іпотеку будинок та земельну ділянку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року частково задоволено позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль , в рахунок погашення заборгованості в зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн, звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості та ухвалене в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22 серпня 2012 року в розмірі 2 374 153,79 грн. В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень 22 липня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчі листи № 363/3196/13-ц, які були пред`явлені, для подальшого виконання.

Виконавчі листи щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були пред`явлені до виконавчої служби 05 травня 2015 року, на підставі чого було відкрито виконавче провадження № 47449113.

Виконавче провадження № 47449113 закрито 16 листопада 2015 року, у зв`язку з неможливістю його виконання, через відсутність коштів у боржника.

У зв`язку з перериванням строку подання виконавчого листа, строк повторного пред`явлення виконавчого листа був продовжений до 16 листопада 2016 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні заяви представника ПАТ Райффайзен Банк Аваль про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа № 363/3196/13-ц до виконання відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2018 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року залишено без змін.

Між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ ОКСІ БАНК , 08 червня 2018 року укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

08 червня 2018 року між ПАТ ОКСІ БАНК та ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо на підставі договору про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором № 014/0040/82/21 від 22 серпня 2012 року, договором поруки від 22 серпня 2012 року б/н та іпотечним договором від 22 серпня 2012 року, які були укладені між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , набуло статусу нового кредитора.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ Райффайзен Банк Аваль у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі № 363/3196/13-ц, виданих Вишгородським районним судом Київської області на його правонаступника ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо .

Державним реєстратором ОСОБА_5 30 липня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо на будинок АДРЕСА_1 , за номером про право власності № НОМЕР_1 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101, за номером про право власності 27498385. Дана державна реєстрація була проведена на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_5. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Стосовно визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) .

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) використовувала/використовували право на зло ;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають ) ;

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 760/24222/19-ц (провадження № 61-14074св20) зазначено, що:

правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Судом установлено, що вищевказані вимоги закону ТОВ ЮК ПІК , як іпотекодержателем, були виконані, оскільки вимога про усунення порушень іпотекодавцю ОСОБА_1 надсилалась та була ним отримана.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі №815/5539/17 (провадження №К/9901/49194/18) вказано, що:

необґрунтованим є посилання суду апеляційної інстанції на ту обставину, що право власності на спірне нерухоме майно перейшло до Приватного акціонерного товариства ВТБ БАНК , а тому для зупинення державної реєстрації прав державний реєстратор повинен був отримати заяву від цього нового власника об`єкту нерухомого майна, а не від колишнього власника - позивача.

Так, суд апеляційної інстанції не врахував, що у відповідності до вимог Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав. Із правовідносин, які склались у цій справі, вбачається, що Приватне акціонерне товариство ВТБ БАНК , звертаючись до державного реєстратора прав із відповідною заявою, просило саме зареєструвати відповідне право власності на спірне нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, за наслідком чого відповідачем прийняті оспорювані рішення. Вважаючи ці рішення незаконними, Товариство з обмеженою відповідальністю РАФ ПЛЮС звернулось до суду із цим позовом.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про відновлення реєстраційних дій та реєстрацію права власності на нерухоме майно за новим набувачем - Приватним акціонерним товариством ВТБ Банк , які є предметом спору у цій справі, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філімонова Г.В. виходила з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю РАФ-ПЛЮС як власником нерухомого майна, після зупинення за його заявою реєстраційних дій - 22 вересня 2017 року, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Вказані дії відповідача узгоджуються з вимогами частини третьої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за змістом якої державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження подання позивачем як власником нерухомого майна, протягом десяти робочих днів після зупинення вчинення реєстраційних дій за його заявою від 22 вересня 2017 року, рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

При цьому, не здійснення нотаріусом більше десяти днів реєстрації права власності особи на набуте нею майно без відповідного рішення суду, є порушенням прав нового набувача.

Повторні заяви про заборону вчинення реєстраційних дій без відповідного рішення суду можуть свідчити про зловживанням правом, передбаченим частиною першою статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій має відповідати легітимній меті, а саме захисту права власності за наявності відповідних підстав (як, наприклад, судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій). Суб`єкт владних повноважень (державний реєстратор) повинен приймати рішення та діяти пропорційно і обґрунтувати таку пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, що набула майно за правочином та звернулась за його державною реєстрацією понесе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 760/24222/19-ц (провадження № 61-14074св20) зазначено, що:

Відповідно до частин першої, третьої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Судом установлено, що рішеннями про зупинення державної реєстрації прав № 45025462 та № 45025497 від 11 січня 2019 року на підставі заяв ОСОБА_1 приватним нотаріусом Черленюх Л. В., як державним реєстратором, на виконання вимог статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень була зупинена державна реєстрація прав.

24 квітня 2019 року позивач подавав дві заяви про заборону вчинення реєстраційних дій приватному нотаріусу Євгеньєвій О. М.

Разом з тим, доказів прийняття рішення за поданими ним заявами ОСОБА_1 суду не надав, а, звертаючись до суду, не спростовував, що рішення суду про зупинення реєстраційних дій державному реєстратору у встановлений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень строк ним подано не було.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що оспорювані позивачем реєстраційні дії були проведені 07 травня 2019 року, тобто в строк, який перевищує 10 днів з моменту подачі ним заяв державному реєстратору та неподання ним рішення суду про зупинення реєстраційних дій, тому висновок суду, що дії державного реєстратора при вчиненні реєстраційних дій не відповідали вимогам закону, є передчасним .

Згідно частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

21 червня 2018 року, 05 липня 2018 року, 17 липня 2018 року та 30 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Футуйма В. Б. було зареєстровано заяви ОСОБА_1 про заборону вчинення реєстраційних дій;

30 липня 2018 року державним реєстратором ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо на будинок та земельну ділянку;

до відзиву ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо додано засвідчені копії: вимоги про усунення порушення (Т. 1, а. с. 204, 205); опису вкладення та фіскального чеку листа (Т. 1, а. с. 206); рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (Т. 1, а. с. 207);

суд апеляційної інстанції: не перевірив чи було надано позивачем як власником нерухомого майна протягом десяти робочих днів після зупинення вчинення реєстраційних дій за його заявами рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; не врахував, що подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій має відповідати легітимній меті, а саме захисту права власності за наявності відповідних підстав, оскільки повторні заяви про заборону вчинення реєстраційних дій без відповідного рішення суду можуть свідчити про зловживанням правом, передбаченим частиною першою статті 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ; не надав будь-якої оцінки доказам, наданим відповідачем, на підтвердження направлення письмової вимоги про усунення порушень. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Стосовно скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року

Згідно пункту 3) частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 просив: скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784561 від 05 вересня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784023 від 05 вересня 2018 року; скасувати державну реєстрацію іпотеки за № 27784813 від 05 вересня 2018 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони) № 27784897 від 05 вересня 2018 року;

згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Т. 1, а. с. 12-19) іпотека та обтяження були зареєстровані 05 вересня 2018 року згідно договору іпотеки № 3326 від 05 вересня 2018 року, згідно якого іпотекодавець ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , іпотекодержатель ОСОБА_6 ;

при залишенні без змін рішення суду першої інстанції в зазначеній частині суд апеляційної інстанції не встановив на якій правовій підставі були зареєстровані 05 вересня 2012 року іпотека та обтяження (заборона) на будинок та земельну ділянку; не навів мотивів залишення без змін рішення суду першої інстанції в цій частині.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Стосовно припинення іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки від 22 серпня 2012 року

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) вказано, що:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору... ; Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений .

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку з наведеним постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню; рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині викладення мотивів відмови у задоволенні вказаної вимоги в редакції цієї постанови .

У справі, що переглядається, позивач просив визнати припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року з 17 листопада 2016 року. За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку із цим необхідно відмовити у задоволенні похідних вимог про скасування державної реєстрації іпотеки на будинок та земельну ділянку від 22 серпня 2012 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОСОБА_5. КП Реєстрація нерухомості та бізнесу

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20) зазначено: спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо . Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОСОБА_5. КП Реєстрація нерухомості та бізнесу про визнання протиправним та скасування рішення, про скасування державної реєстрації, про визнання іпотечних правовідносин припиненими необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 760/24222/19-ц (провадження № 61-14074св20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення частково без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про припинення іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки від 22 серпня 2012 року та позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОСОБА_5. КП Реєстрація нерухомості та бізнесу скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог; оскаржену постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку та позовних вимог про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року скасувати і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо , яка підписана представником Поповою Мариною Віталіївною, задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо , про припинення іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки від 22 серпня 2012 року та позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОСОБА_5 комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку; скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року, скасувати.

Передати справу № 363/3686/18 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку; скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05 вересня 2018 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов