Рішення

від 25.09.2007 по справі 12/2110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/2110

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" вересня 2007 р.                                                     Справа № 12/2110

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорська Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Кошарський О.В. - дов. №307/96 від 08.08.07р. (брав участь у суд. засіданні 20.09.07р.); Коваль М.О. - дов. №07/81 від 23.05.07р. (25.09.07р.)

від відповідача Недашківський В.В. - дов. №158 від 09.07.07р. (брав участь у суд. засіданні 20.09.07р.)

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" (м. Київ)  

до Комунального підприємства "Малинтеплопостач" (м. Малин)

про стягнення 48118,81 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, справа розглядається убільш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 20.09.07р. оголошувалась перерва до 14:25 год. 25.09.07р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача                           48118,81 грн. заборгованості та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надано письмові пояснення по справі від 25.09.07р. №54/10-891-3357.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують. У відзивах на позовну заяву та поясненнях (а.с.42-44, 84-86, 102-103, 122-123) викладено обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.06р. між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплопостач" (відповідач) був укладений договір комісії №12/06-1026 (далі-Договір), відповідно до п.2.1 якого відповідач зобов'язався здійснювати діяльність по продажу теплової енергії відповідно до умов договору та укласти від  свого імені, але за рахунок комітента та відповідно до вказівок останнього правочини із споживачами (а.с. 11-15).

Під «правочином», згідно п.1.2. Договору сторони розуміють договір з тепло- та гарячого водопостачання або договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений комісіонером в інтересах комітента зі споживачами такої теплової енергії з урахуванням вказівок останнього.

За пунктом 4.3. Договору комісіонер зобов'язався оформити факт реалізації споживачам в звітному місяці теплову енергію шляхом оформлення : - для фізичних осіб - рахунків (квитанцій); - для юридичних осіб - рахунків-фактур та актів виконаних робіт (послуг).

Згідно п. 4.4. Договору в інтересах комітента (позивача) комісіонер (відповідач) зобов'язався від свого імені укласти правочини із споживачами теплової енергії, а саме з: населенням, бюджетними установами всіх рівнів, госпрозрахунковими підприємствами.

У відповідності до п. 4.13. комісіонер зобов'зався супроводжувати укладанні правочини, а саме вести: обліково-розрахункові операції щодо правочинів; аналітичний облік правочинів; абонентську інформаційну базу та інше з наданням комітенту відповідного звіту на магнітних носіях; облік заборгованості державного бюджету за пільгами та субсидіями населенню.

За п. 3.6. Договору кількість та вартість теплової енергії, фактично переданої комітентом комісіонеру в звітному місяці зазначається сторонами в акті прийому-передачі теплової енергії  за формою, наведенною в додатку №1 до Договору та підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. п. 4.1.,4.2. Договору вказаним актом сторони зобов'язалися оформити факт передачі та прийняття теплової енергії.

Пунктом 4.7. Договору сторони обумовили, що загальний обсяг теплової енергії, реалізованої комісіонером споживачам згідно укладених правочинів, повинен відповідати обсягу теплової енергії, отриманому від комітента.

У відповідності до п. п. 4.4. 4.5. Договору, правочини, укладені комісіонером із споживачами, в обовязковому порядку повинні передбачати обов'язок споживача здійснювати оплату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним та  розрахунок останніх за спожиту теплову енергію  виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента, зазначений в п.5.1.Договору (а.с. 22,23).

Відповідно до п.4.8. Договору комісіонер зобов'язався забезпечити своєчасну оплату споживачами за спожиту теплову енергію по правочинах, укладених на виконання умов Договору.

У відповідності до п.5.3. Договору виплата комітентом комісійної плати, згідно п. 5.2. Договору, повинна здійснюватися не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

За положеннями п. 4.9 Договору комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами (третіми особами) зобов'язань за правочинами, укладеними між відповідачем та третіми особами, на виконання п. 4.4. Договору.

У випадку незабезпечення комісіонером виконання п. 4.5. Договору, останній зобов'язався відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів (п.6.3. Договору).

Обов'язковою умовою виконання Договору, згідно його п.4.10, є складання між комітентом та комісіонером станом на 01 число місяця, наступного за розрахунковим, акту звірки розрахунків з реалізації теплової енергії.

Строк дії вказаного договору визначено з моменту його підписання і в частині виконання доручення  до 30.09.07р., в частині взаєморозрахунків - до повного його виконання сторонами.

За даними позивача, в жовтні 2006 року на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 324,000 гігакалорій на загальну суму 56119 грн. 39 коп., а відповідач прийняв обумовлену в договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам.

Факт прийому-передачі теплової енергії на вказану суму, у вказаному періоді, відповідно до договору комісії, підтверджується Актом №10 К/1026 за жовтень 2006р. (а.с. 18).

Здійснення відповідачем реалізації теплової енергії кінцевим споживачам підверджується звітами комісіонера (а.с. 19-20).

Оскільки, строк виконання зобов'язаннь комісіонера щодо проведення розрахунків за вказаним Договором не був визначений, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України та на виконання п.4.9. Договору позивач направив відповідачу вимогу від 24.04.07р. №54/11-693-1628 про погашення заборгованості за договором №12/06-1026 від 29.09.06р. (а.с.21,22).  У вказаній вимозі позивач повідомив відповідача про наявність боргу за поставлену теплову енергію в сумі 47824,96 грн. та вимагав сплатити його відповідно до зобов'язань, які відповідач взяв на себе згідно умов вказаного Договору.

Відповіді, на час звернення з позовом до суду, від відповідача не надійшло, оплату проведено не було.

На дату подачі позову, за даними позивача, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію згідно Договору №12/06-1026 від 29.09.06р. становила 48118,81 грн. (розрахунок боргу, а с. 10). Позивач пояснив, що згідно затвердженого звіту відповідача заборгованість споживачів за теплову енергію визначено в розмірі 47824,96 грн., однак 30.04.07р. відбулося її коригування в сторону збільшення на 293,85 грн., пов'язане з помилковим зарахуванням вказаної суми в рахунок погашення заборгованості. Зазначене також підтвердив у письмових поясненнях №54/10-891-3357 від 25.09.07р. (а.с.137-138). На підтвердження проведеного коригування надано дублікати виписок по рахунку, з яких вбачається факт повернення несписаних витрат, однак їх сума не відповідає сумі, на яку проведено коригування.

Наявність заборгованості перед комітентом по Договору комісії підтверджується і, підписаними сторонами, звітами комісіонера (відповідача) за жовтень - листопад 2006року, складеними у відповідності до п. 4.10 Договору, в яких зазначено суму боргу комісіонера за продаж теплової енергії (а.с. 19-20). Зокрема, згідно звіту  за листопад 2006р. заборгованість комісіонера становила 47824,96 грн.

Заборогованість комітента (споживачів), в заявленому позивачем розмірі (без врахування коригування), на день розгляду справи підтверджується Актом звірки розрахунків, які здійснені споживачами теплової енергії за спожиту теплову енергію від 03.09.07р. (а.с.119). Як вбачається з акта, відповідач підтверджує, що споживачами теплової енергії не проведені розрахунки на суму 47824,96 грн.

Відповідач проти позову заперечує. В письмових відзивах на позовну заяву та поясненнях (а.с.42-44, 84-86, 102-103, 122-123) стверджує, що зазначена позивачем сума боргу по Договору  №12/06-1026 від 29.09.06р. не відповідає дійсності, оскільки заборгованість існує у обох сторін по Договору, оскільки позивач: не сплачував комісіонеру комісійні згідно п.5 договору; не врахував договір №17/06 - 1025 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енегії, укладений сторонами 29.09.06р. (а.с. 104-110), який на його думку взаємопов'язаний зі спірним договором комісії та, по якому рахується заборгованість позивача перед відповідачем (за даними останнього).

Вважає, що особливу форму відповідальності – делькредере, ДП «Малинтеплопостач»не може нести, оскільки в п.6 Договору сторони її не передбачили. Вказав, оскільки власником преданої споживачам теплової енергії та коштів, які останні мають за неї йому сплатити є позивач, останній має право лише на відшкодування неустойки. Крім того, у відповідності до ст. 1022 ЦК України, позивач втратив право пред'явлення вимог до відповідача, тому що в 30-денний термін не звертався із запереченнями до поданного останнім звіту.

Зазначив, що позивач, по відношенню до нього не виконав ні основного, ні додаткового зобов'язання. Вважає, що основне зобов'язання (по укладенню договорів продажу теплової енергії) ним виконано повністю, а додаткове – було нав'язане позивачем. На думку відповідача, для покладення на нього додаткового грошового зобов'язання позивач повинен був укласти з КП «Малинтеплопостач» договір поруки. Оскільки такий договір не укладено, відповідач не несе відповідальність за невиконання грошового зобовязання – делькредере. Крім того, стверджує, що в Договорі не встановлено конкретних умов відповідальності за делькредере .

Оцінивши в сукупності матеріали справи та, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3. ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння умова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладаючи договір комісії №12/05-366 від 01.10.05р. сторони дотрималися вказаних вимог та узгодили всі його пункти. Зокрема, за спільною домовленістю п.4.9. встановили, що комісіонер (відповідач) приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по укладених комісіонером угодах. За вказаних обставин безпідставним є твердження відповідача про те, що додаткове зобовязання - делькредере йому було нав'язано позивачем.

Згідно ст.1011 ЦК України за   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За положеннями ч.3 ст.1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом  за  невиконання третьою  особою  договору,  укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Тобто делькредере є видом поруки, додатковим зобов'язанням комісіонера перед комітентом за третю особу по укладеному договору комісії. Наявність делькредере в договорі означає, що комісіонер за особливу винагороду бере на себе поруку за виконання договору третьою особою і несе матеріальну відповідальність за невиконання останнім зобов'язань. Тобто, при наявності в договорі умови делькредере комітент має право вимагати від комісіонера відшкодування збитків, які йому завдано невиконанням умов договору комісії третьою особою. Отже, поняття поруки та делькредере не можна ототожнювати, оскільки вони різняться досить суттєвими відмінностями.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено укладання договору делькредере у вигляді окремого документу, навпаки зі ст. 1016 ЦК України вбачається, що це окреме зобов'язання по договору комісії.

Отже, щоб вважати таке зобов'язання прийнятим, сторонам достатньо вказати про нього у договорі комісії. Чинним законодавством не передбачено і вимоги до змісту умов делькредере.

Як вбачається зі спірного договору комісії сторони обумовили, що у відповідності до п.5.3. Договору виплата комітентом комісійної плати, згідно п. 5.2. Договору, повинна здійснюватися не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць. (вказаним спростовуються твердження відповідача про наявність у позивача заборгованості перед КП „Малинтеплопостач” по сплаті комісійної винагороди), оскільки відповідачем не було здійснено оплату у вказаному розмірі.

У п.6.3. Договору сторони вказали, що у випадку незабезпечення комісіонером виконання п.4.5. Договору, останній зобов'язується відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів. Зазначеним спростовується позиція відповідача стосовно того, що особливу форму відповідальності - делькредере, ДП «Малинтеплопостач» не може нести, оскільки в п.6 Договору сторони її не передбачили, не встановлено конкретних умов відповідальності за делькредере та твердження відповідача, що позивач має право лише на відшкодування неустойки.

Тобто, за волею сторін в договір комісії №12/06-1026 від 29.09.06р. було включено істотні умови і по договору комісії і по делькредере.

Враховуючи викладене, безпідставними також є твердження відповідача стосовно того, що для покладення на нього виконання додаткового грошового зобов'язання за третю особу, потрібно було укласти з КП "Малинтеплопостач" договір поруки.

Оскільки строк проведення розрахунків сторонами не було визначено в договорі, то у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що  позивач 25.04.07р. направив відповідачу повідомлення-вимогу від 24.04.07р. №54/11-693-1628 про погашення заборгованості за договором №12/06-1026 від 29.09.06р. на суму 47824,96 грн., розрахунки повинні були бути проведеними до 05.05.07р. (25.04.07р. + 7пільгових днів + 3 дні на поштовий обіг) на вказану суму.

Щодо різниці в сумі 293,85 грн. (48118,81 грн. - 47824,96 грн.), суд не вбачає необхідності досліджувати її походження, так як вимога про її сплату у претензії в порядку ст. 530 ЦК України, не ставилася позивачем, отже і строк проведення розрахунків на вказану суму не визначений. За вказаних обставин у стягненні 293,85 грн. основного боргу слід відмовити, оскільки їх зараховано в суму заборгованості, строк проведення розрахунків по якій настав, безпідставно.

Оскільки ні у вказаний строк, ні на день звернення до суду заборгованість не було погашено відповідачем, додаткові кошти від споживачів за укладеними ним угодами на рахунок позивача не надходили, останній правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість по договору комісії в сумі 47842,96 грн., що не суречить вимогам чинного законодавства та відповідає умовам договору.

Також відповідач безпідставно вважає, що позивач втратив право пред'явлення вимог до відповідача, оскільки в 30-денний термін не звертався із запереченнями до поданного ним звіту, обгрунтовуючи зазначене ст. 1022 ЦК України. Зі змісту вказанної статті вбачається, що неподача вказаних заперечень є підставою вважати звіт комісіонера прийнятим, що в жодному разі не обмежує право комітента на пред'явлення до комісіонера вимоги щодо проведення розрахунків за договором комісії.

Суд також не може погодитись з відповідачем стосовно того, що при здійсненні розрахунку заборгованості, позивач мав врахувати договір №17/06-1026  про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енегії, укладений сторонами 29.09.06р. (а.с.102-103), який на думку відповідача взаємопов'язаний зі спірним договором комісії та по якому рахується заборгованість позивача перед відповідачем (за даними останнього).  Зазначений висновок суду грунтується на тому, що умовами договору комісії не передбачається погашення заборгованості за реалізовану відповідачем теплову енергію шляхом заліку заборгованості позивача по договору №17/06-1026 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енегії.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд,   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст.  34 ГПК України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи і  підлягає частковому задоволенню в сумі 47824,96 грн. В частині стягнення 293,85 грн. основного боргу суд відмовляє, як заявленим безпідставно, оскільки строк оплати не настав.

Судові витрати покладаються на відповідача.

 На підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплопостач", Житомирська обл., м. Малин., вул. В.Стуса - 23, 4-а, код 32277172

на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, бульв. І. Лепсе, 16, код 32587579,

- 47824,96 грн. боргу;

- 478,25 грн. - витрат по сплаті держмита;

- 117,28  грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті суми позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам