Ухвала

від 18.08.2021 по справі 545/2611/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2611/21

Провадження № 2-з/545/75/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2021 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Потетій А.Г. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,1850 га, що розташована на території Нестеренківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер № 5324083700:00:003:0257, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 774160253240, котра належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2015 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-4247;

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, котре належить ОСОБА_2 на праві приватної власності в межах вартості ціни позову 141 253,27 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявниця посилається на те, що до Полтавського районного суду Полтавської області нею було подано позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 12 лютого 2014 року надала в позику ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 коп., котрі були передані позичальнику в строк до 15 квітня 2014 року. На виконання зазначених умов була надана розписка від 12.02.2014 року, яка була позичальником власноручно надана.

На сьогоднішній день ОСОБА_2 зобов`язання по позиці не виконуються, борг не погашений, тим самим кредитору наносяться збитки, заборгованість збільшується.

Станом на 16 серпня 2021 року ОСОБА_2 борг не повернутий, умови договору не виконані, відповідач відмовляється добровільно повернути заборгованість та виконати покладені на них зобов`язання, і загальна заборгованість за договором позики від 12 лютого 2014 року складає 141 253 (сто сорок одна тисяча двісті п`ятдесят три) гривні 27 копійок.

У зв`язку з тим, що у володінні відповідача є майно та земельна ділянка, а на разі відкрився ринок землі та є можливість продати землю, тим самим не виконати рішення в майбутньому у разі задоволення позову, а тому з огляду на це, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

З огляду на суму заборгованості 141 253 грн., неповернення протягом певного періоду коштів, ухилення від сплати боргу, наявності за боржником нерухомого майна, останній може при отриманні позову, та в період розгляду справи, відчужити власне майно як третім особам так і своїм родичам фіктивно, для утруднення або взагалі унеможливлення задовольнити вимоги позивача стосовно повернення коштів за рахунок нерухомого майна відповідача, що в свою чергу призведе до невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Вважає, що засіб забезпечення позову у вигляді арешту на майно являється співмірним по відношенню до вартості нерухомого майна. Також для забезпечення виконання рішення у разі задоволення позову, заявниця додатково просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, з урахуванням меж ціни позову та судових витрат. Вважає, забезпечення позову в даному випадку є необхідним засобом, адже відповідач може використати свої права в недобросовісному напрямку, відчуживши, приховавши або іншим чином ліквідувати майно, котре належить йому на праві особистої приватної власності.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до заяви докази суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2021 року до Полтавського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 12 лютого 2014 року надала в позику ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 коп., котрі були передані позичальнику в строк до 15 квітня 2014 року. На виконання зазначених умов була надана розписка від 12.02.2014 року, яка була позичальником власноручно надана.

На сьогоднішній день ОСОБА_2 зобов`язання по позиці не виконуються, борг не погашений, тим самим кредитору наносяться збитки, заборгованість збільшується.

Станом на 16 серпня 2021 року ОСОБА_2 борг не повернутий, умови договору не виконані, відповідач відмовляється добровільно повернути заборгованість та виконати покладені на нього зобов`язання, і загальна заборгованість за договором позики від 12 лютого 2014 року складає 141 253 (сто сорок одна тисяча двісті п`ятдесят три) гривні 27 копійок з яких:

- 40 000,00 грн. - основна заборгованість за позикою;

- 45 230,76 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою;

- 9 102,51 грн. - 3 % річних;

- 46 920,00 грн. - заборгованість за інфляційними втратами.

Станом на 17.08.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики не відкрито.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову та покладає на відповідачів обов`язок неухильного виконання даної ухали, а арешт об`єкта нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,1850 га, що розташована на території Нестеренківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер № 5324083700:00:003:0257 без зазначення кому та які дії необхідно заборонити вчиняти щодо вказаної земельної ділянки.

Разом з тим, суд зауважує, що накладення арешту на земельну ділянку унеможливить користування цією земельною ділянкою не лише самим власником - ОСОБА_2 , а й іншим особам. Забезпечення позову у такий спосіб не узгоджується з метою вжиття заходів забезпечення позову, яка закріплена у ч. 2 ст. 149 ЦПК України запобігти ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також, слід відмітити, що ОСОБА_1 у заяві не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є стягнення коштів за договором позики укладеним до набуття у власність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Отже, твердження ОСОБА_1 про можливе ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, зводяться до припущень заявниці.

Також неможливим є накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, котре належить ОСОБА_2 на праві приватної власності в межах вартості ціни позову 141 253,27 грн., про що просить заявниця, оскільки таке прохання є не конкретним, не зазначення індивідуально визначеного майна в заяві про забезпечення позову, унеможливить виконання рішення суду в такий спосіб.

З огляду на викладене, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами.

Отже, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а заходи, про які просить заявниця є неконкретизованими та не співмірними з предметом спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153, 260 ЦПК України , суд -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.Г. Потетій