Ухвала

від 18.08.2021 по справі 552/542/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/542/21

Провадження № 1-кс/552/1335/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2021 рокуслідчий суддяКиївського районногосуду м.Полтави ОСОБА_1 присекретарі ОСОБА_2 за участі слідчого ОСОБА_3 , представника ТОВ «Експрес Вантаж» ОСОБА_4 розглянув клопотання начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУДФС у Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням погоджене з прокурором про арешт майна , а саме на майно та корпоративні права ТОВ «Експрес Вантаж» в розмірі 100 % статутного капіталу та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії уповноваженими особами щодо вказаної юридичної особи по всій території України. Клопотання обґрунтовує тим, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021170000000005 від 05.02.2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.205-1, ч.1 ст. 366 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.09.2020 року громадяни Туреччини, за попередньою змовою між собою, внесли в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Експрес Вантаж», завідомо неправдиві відомості, а також подали ці документи для проведення реєстраційних дій. Також встановлено, що у травні 2021 року громадяни Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , будучи службовими особами ТОВ «Експрес Вантаж» , всупереч забороні передачі заставного майна іншим особам, без згоди ПАТ «Полтава-банк», шляхом складання договорів оренди, які містять завідомо неправдиві відомості щодо не перебування належних ТОВ «Експрес Вантаж» транспортних засобів у заставі, передали останні в користування підконтрольній юридичній особі ТОВ «Астра М.Б.».

27.07.2021 року слідчим суддею Київського районного суду м. Полтави розглянуто скаргу представників ТОВ «Експрес Вантаж» та винесено ухвалу щодо скасування арешту майна та корпоративних прав по ТОВ «Експрес Вантаж» у розмірі 100 % статутного капіталу, накладного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 11.02.2021 у справі №552/542/21 провадження №1-кв/552/229/21 та заборону на вчинення реєстраційних дій уповноваженими особами щодо вказаної юридичної особи, крім заборони на вчинення реєстраційних дій за протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Експрес Вантаж» від 04.09.2020 №17/1.

02.08.2021 року , на адресу Полтавської обласної прокуратури надійшло клопотання одного із заявників у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , яка вважає, що судом не враховано усіх обставин справи, зокрема: висновку судової почеркознавчої експертизи №916 від 28.07.2021, складеної експертами Полтавського відділення ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса, згідно якого встановлено, що підпис, від імені учасника ТОВ «Експрес Вантаж» ОСОБА_8 в протоколі №17/1 загальних зборів учасників ТОВ «Експрес Вантаж» від 04 вересня 2020 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Оскільки досудовимрозслідуванням встановлено,що злочиннідії прямоспрямовані нанезаконне заволодіннямайном ТОВ«Експрес Вантаж»є необхідним накласти арешт на майно та корпоративні права ТОВ «Експрес Вантаж» в розмірі 100 % статутного капіталу, з метою недопущення порушення законних прав осіб та забезпечення збереження майна до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив задовольнити.

Представник ТОВ «Експрес Вантаж» заперечує щодо задоволення клопотання посилаючись на його безпідставність. Накладення арешту призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, сплати заробітної плати працівникам, податків до бюджету. Просила відмовити його задоволенні.

Слідчий суддя заслухав пояснення слідчого, представника ТОВ «Експрес Вантаж», дослідив матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 05 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021170000000005 внесена інформація за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України.

14 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформація за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2021 року накладено арешт на майно та корпоративні права ТОВ «Експрес Вантаж» (код 42636124) в розмірі 100 % статутного капіталу, юридична адреса якого відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України: 36042, м. Полтава, провулок Індивідуальний, буд.27-А та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії уповноваженими особами щодо вказаної юридичної особи по всій території України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 27 липня 2021 року скасовано арешт майна та корпоративних прав ТОВ «Експрес Вантаж» (код ЄДРПОУ 42636124) у розмірі 100% статутного капіталу, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 11 лютого 2021 року у справі №552/542/21, провадження №1-кс/552/229/21 та заборону на вчинення реєстраційних дій уповноваженими особами щодо вказаної юридичної особи, крім заборони на вчинення реєстраційних дій за протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Експрес Вантаж» від 04 вересня 2020 року №17/1. Залишено в силі заборону на вчинення реєстраційних дій за протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Експрес Вантаж» від 04 вересня 2020 року №17/1.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2021 року накладено арешт шляхом заборони відчуження (або постановлення на облік) на рухоме майно, що зареєстроване за ТОВ «Експрес Вантаж» (код 42636124) станом на день винесення ухвали, а саме на 29 одиниць транспортних засобів.

Таким чином, на час розгляду клопотання , є чинною заборона на вчинення реєстраційних дій за протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Експрес Вантаж» від 04 вересня 2020 року №17/1.

Накладення арешту на корпоративні праваТОВ «ЕкспресВантаж» врозмірі 100%статутного капіталу , виходить за межі кримінального провадження.

Що стосується накладення арешту на майно ТОВ «Експрес Вантаж», то слідчий суддя приймає до уваги, що матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно підприємства.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено обставини, які враховуються слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчим у клопотанні не доведені підстави вважати, що все майно, яке належить ТОВ «Експрес Вантаж» та на яке просить накласти арешт, загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відомості про цивільний позов у кримінальному провадженні відсутні.

Надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому, обов`язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.

Згідно диспозиціїч.2ст.205-1КК України кримінальнавідповідальність,передбачена за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, а саме дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, що караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Таким чином, ні з клопотання ні з матеріалів, які обґрунтовують клопотання, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України , ні в судовому засіданні не встановлено підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт всього майна, без заначення його конкретизації, місця знаходження.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт всього майна підприємства.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності рухомим майном, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний тест ухвали виготовлений та проголошений 18 серпня 2021 року о 16 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1