Ухвала

від 16.08.2021 по справі 757/38169/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту, з метою збереження речових доказів, на нерухоме майно, із забороною розпорядження ним, яке належить ОСОБА_7 , а саме:

- житловий будинок загальною площею 551,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734301132224. Дата реєстрації права власності - 22.12.2018 року;

- земельну ділянка, площею 0.1131 Га, кадастровий номер 3222486201:01:040:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734252132224. Дата реєстрації права власності 22.12.2018 року;

- квартиру площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768168148101;

- квартиру площею 46,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766226948101.

Згідно ухвали, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання не встановлено, що вказане нерухоме майно здобуте кримінально протиправним шляхом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Стороною обвинувачення не надано доказів необхідності накладення арешту та втручання у права та інтереси власника майна з метою його збереження.

Крім того, слідчий суддя у рішенні вказує, в межах кримінального провадження № 12020100000000829 повідомлення про підозру ОСОБА_7 не вручено, а тому підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення додаткового покарання у виді конфіскації майна, відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт, з метою збереження речових доказів, на нерухоме майно, із забороною розпорядження ним, яке належить ОСОБА_7 , а саме:

- житловий будинок загальною площею 551,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734301132224. Дата реєстрації права власності - 22.12.2018 року;

- земельну ділянка, площею 0.1131 Га, кадастровий номер 3222486201:01:040:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734252132224. Дата реєстрації права власності 22.12.2018 року;

- квартиру площею 46,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768168148101;

- квартиру площею 46,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766226948101.

Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Сторона обвинувачення зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що за кошти, які виділялися компанією «RIORDAN LIMITED» для забудови земельної ділянки, ОСОБА_7 придбала вищевказане нерухоме майно, тобто набула право власності на майно та кошті, які отримані внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. У зв`язку з цим, вказане майно було визнане речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020100000000829.

Прокурор зауважує, що майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Крім того, накладення арешту на перелічене майно пов`язане з необхідністю збереження їх як речових доказів у провадженні, що не було взято до уваги слідчим суддею під час постановлення ухвали.

У апеляційній скарзі зазначено, що перебування генерального директора товариства ОСОБА_7 поза межами України доводить розумні підстави вважати, що нерухоме майно може бути відчужено з метою уникнення конфіскації, що згідно з вимогами ст. 170 КПК України відповідає підставам, меті та завданням арешту майна. Слідчий суддя не врахував положення п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Також, слідчим суддею не взято до уваги, що у кримінальному провадженні потерпілою стороною заявлено цивільний позов, розмір якого є співмірним розміру активів, на які планується накладення арешту.

Окрім цього, прокурор вказує, що слідчим суддею прийнято рішення про залишення клопотання без задоволення, однак постановлення даної ухвали виходить поза межі КПК України, оскільки ст. 173 КПК України визначає, що слідчий суддя задовольняє, частково задовольняє або відмовляє у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Представник ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою накласти арешт на майно, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000829 від 09.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що в період часу з 2015 року по 2020 рік службові особи ТОВ КУА «ГАЛУА ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35000863), ТОВ «КЕРАМБЛОКИ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32960774) та ТОВ «ЛІКЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 42137815) шахрайським шляхом, а саме у ході залучення до інвестування у будівництво іноземної компанії «RIORDAN LIMITED», заволоділи коштами компанії, спричинивши «RIORDAN LIMITED» шкоду в особливо великих розмірах.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 24 червня 2021 року визнано речовими доказами майно, перелік якого наведено вище, посилаючись на те, що є достатньо підстав вважати, що воно набуте кримінально протиправним шляхом.

19 липня 2021 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотання про накладення арешту, з метою збереження речових доказів, на нерухоме майно, із забороною розпорядження ним, яке належить ОСОБА_7 , а саме:

- житловий будинок загальною площею 551,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734301132224. Дата реєстрації права власності - 22.12.2018 року;

- земельну ділянка, площею 0.1131 Га, кадастровий номер 3222486201:01:040:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734252132224. Дата реєстрації права власності 22.12.2018 року;

- квартиру площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768168148101;

- квартиру площею 46,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766226948101.

Необхідність накладення арешту обґрунтована тим, що вказане майно, визнане речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100000000829 та відповідає критеріям, передбаченим у статті 98 КПК України, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

22 липня 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у задоволенні зазначеного клопотання прокурора було відмовлено.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів погодитись не може.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Також, положенням ч. 2ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали судового провадження, на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Твердження слідчого судді в ухвалі про те, що майно не відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки воно постановою старшого слідчого в ОВС ОСОБА_8 від 24 червня 2021 визнано речовими доказами у даному кримінальному проваджені (а.с.156-160). Вказана постанова є обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам, визначеним КПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що зазначене майно, яке належить ОСОБА_7 , відповідає критеріям ч. 1ст. 170 КПК України, оскільки обґрунтовано визнане речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100000000829, що слугує підставою для застосування обмежувальних заходів у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні, на даній стадії кримінального провадження, докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.

Що стосується вимог апеляційної скарги прокурора про встановлення заборони в тому числі і користування вищевказаним майном, то у відповідності до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України така заборона або обмеження може бути застосована лише уразі, коли існують обставини, які підтверджують, що його незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Таких даних клопотання прокурора не містять, а також відсутнє обґрунтування можливості настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, у разі незастосування такого заходу забезпечення.

Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для накладення арешту на майно не відповідають як матеріалам судового провадження, так і вимогамкримінального процесуального законодавства.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування та відчуження майна у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.132,170-173 КПК України необхідно накласти арешт на майно, без заборони користування.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту, з метою збереження речових доказів, на нерухоме майно, із забороною розпорядження ним, яке належить ОСОБА_7 , а саме:

- житловий будинок загальною площею 551,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734301132224. Дата реєстрації права власності - 22.12.2018 року;

- земельну ділянка, площею 0.1131 Га, кадастровий номер 3222486201:01:040:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734252132224. Дата реєстрації права власності 22.12.2018 року;

- уплощею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768168148101;

- квартиру площею 46,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766226948101, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арештуу кримінальному провадженні № 12020100000000829, - задовольнити частково.

Накласти арештна нерухоме майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме:

- житловий будинок загальною площею 551,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734301132224. Дата реєстрації права власності - 22.12.2018 року;

- земельну ділянка, площею 0.1131 Га, кадастровий номер 3222486201:01:040:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1734252132224. Дата реєстрації права власності 22.12.2018 року;

- квартиру площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768168148101;

- квартиру площею 46,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766226948101, з метою збереження речових доказів, без заборони користування вказаним майном.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/4762/2021

Єдиний унікальний номер справи 757/38169/21-к

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_9

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1