Рішення

від 20.09.2007 по справі 8387-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8387-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2007Справа №2-7/8387-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6, код ЄДРПОУ 30746775)

До відповідача Підприємства «Салют» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Західна, 5, код ЄДРПОУ 30939934)

Про стягнення 1181,41 грн.

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим І.І. Дворний

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився   

  Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Кримський торгово-промисловий дім»  звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Підприємства «Салют» про стягнення 1181,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 29/06 від 13.03.2006 р.,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1013,22 грн., що і стало приводом для звернення Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 168,19 грн.

Сторони явку представників у судове засідання жодного разу не забезпечили, вимоги суду не виконали, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були поінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

13.03.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «Кримський торгово-промисловий дім»  (Постачальник) (позивач) та Підприємством «Салют» (Покупець) (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 29/06. (а.с. 7-8)

Пунктом 1.1  Договору сторони зазначили, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію в асортименті (продукція) в порядку та на умовах, визначених дійсним Договором.

Згідно пункту  2.2 Договору узгоджена ціна на кожну одиницю продукції зазначається в накладних документах.

Строк оплати товару обумовлений у пункті 4.2 Договору та визначений з відстрочкою платежу 7 календарних днів з дня відвантаження продукції.

На виконання умов Договору позивачем була поставлена продукція на загальну суму 1013,22 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000136 від 13.03.2006 р. (а.с. 9)

Вказана продукція була отримана відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача та печатка у видатковій накладній.

Однак відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, в результаті чого за ним склалася заборгованість  у розмірі 1013,22 грн., що і послужило підставою для звернення Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

16.03.2007 р. позиваем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 1281,69 грн. (а.с. 11), яка була отримана відповідачем 21.03.2007 р., про що свідчить підпис представника відповідача у поштовому повідомленні (а.с. 12). Однак вказана претензія була відповідачем залишена без уваги.

Таким чином, відповідач в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати поставленої позивачем продукції, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1013,22  грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 168,19 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати продукції Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Однак заявлена позивачем сума пені у розмірі 168,19 грн. підлягає частковому зменшенню з огляду на наступне.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так матеріали справи свідчать,  що кінцевий термін виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції становить 21.03.2006 р.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, період нарахування  пені за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен становити з 22.03.2006 р. по 22.09.2006 р. (шість місяців)

Так, відповідно до Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005 р. з 10 серпня 2005 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 9,5%.

Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.

Таким чином, стягенню з відповідача підлягає пеня за період з 22.03.2006 р. по 22.09.2006 р. у наступних размірах:

- з 22.03.2006 р. по 09.06.2006 р. – 42,19 грн. (1013,22 грн. х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 80 дн.);

- з 10.06.2006 р. по 22.09.2006 р. – 49,55 грн. (1013,22 грн. х 17% : 365 дн. х 105 дн.);

Отже, загальна сума пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання за період з 22.03.2006р. по 22.09.2006р.  складає 91,74 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства «Салют» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Західна, 5, код ЄДРПОУ 30939934) на користь Закритого акціонерного товариства «Кримський торгово-промисловий дім» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6, код ЄДРПОУ 30746775)   1013,22 грн. заборгованості, 91,74 грн. пені, 95,40 грн. державного мита та 110,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.