Вирок

від 19.08.2021 по справі 613/657/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-613/657/21 Провадження №-1-кп/613/101/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Богодухові кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань за № 12021221010000080 від 15.03.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Гути Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, працюючого у ТОВ «БКЗ-Інвест» на посаді помічника механізатора, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 14.03.2021 приблизно о 23 годині 50 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у сховище, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, через відсутню частину паркану проник на територію Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Богодухівський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 03288970) за адресою: вул. Гутянська, 170, с. Губарівка Богодухівського району Харківської області, після чого з метою реалізації раніше виниклого злочинного умислу, шляхом зняття металевої захисної решітки на вікні будівлі складу № 1, який знаходиться на території за вищевказаною адресою, незаконно проник до нього, звідки скоїв крадіжку аміачної селітри марки Б ГОСТ 2-2013 у кількості 7 мішків масою 50 кг кожен, в придатному стані для подальшого використання з прямим призначенням, вартістю 548 гривень 33 копійки кожен, загальною вартістю 3838 гривень 31 копійка, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «Богодухівський комбікормовий завод» майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення злочину за ч. 3 ст.185КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, повністю підтвердив фактичні обставини вчинення злочину, надав показання щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Зокрема, під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 14 березня 2021 року вночі проник на територію Богодухівського комбікормового заводу, де він працює, до складу, зняв решітку, заліз через вікно, виніс зі складу сім мішків селітри, в цей час його ніхто не бачив. Викрадену селітру в подальшому реалізував своєму приятелю. Зазначив, що вчинив крадіжку у зв`язку з нагальною потребою у грошових коштах, оскільки він разом зі своєю співмешканкою виховують шістьох дітей, три з яких ( ОСОБА_6 , 2018 року народження, ОСОБА_7 , 2019 року народження та ОСОБА_8 , 2020 року народження) є його дітьми, інші діти співмешканки від першого шлюбу. Вказав, що розкаюється у вчиненому, до вчиненого ставиться негативно та має намір стати на шлях виправлення.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, повне визнання ним своєї вини, а також те, що він не заперечує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст.349КПК України суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, письмових матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів та письмових доказів щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню.

На виконання вимог ч. 3 ст.349КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

Суд вважає обґрунтованою таку кваліфікацію дій обвинуваченого та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.66КК України визнає його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, висловленої ним в судовому засіданні, а також активне сприяння розкриттю злочину, яке полягало в тому, що обвинувачений добровільно брав участь у всіх слідчих діях, після зізнання у вчиненні злочину не змінював своєї позиції, сприяв поверненню викраденого майна, отже надавав органам досудового розслідування активну допомогу під час розслідування злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, досудовим слідством та судом не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він працює у ТОВ«БКЗ-Інвест»на посадіпомічника механізатора (на тому ж підприємстві та на тій же посаді, що і до вчинення правопорушення),за місцемроботи таза місцемпроживання характеризуєтьсяпозитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Згідно з довідкою КНП «Богодухівська ЦРЛ» від 16.03.2021 № 145 ОСОБА_4 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті КНП «Богодухівська ЦРЛ» під консультативним наглядом.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 30.03.2021 № 157 ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував у стані хронічного психічного захворювання (легкої розумової відсталості), поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як вбачається зі змісту заяви представника потерпілого директора ТОВ «СП «Богодухівський комбікормовий завод», претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого потерпілий наразі не має.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується ст.65КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії», так і у справі «Фрізен проти Росії» Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 65 КК України, поряд з наведеними вище даними про особу обвинуваченого, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), відсутність обставин, що обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12ККУкраїни відноситься до тяжких злочинів, обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, висновок досудової доповіді, розмір заподіяної шкоди, а також той факт, що потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального характеру, враховуючи принцип пропорційності покарання переслідуваній меті, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, яке є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд приходить довисновку,що виправленняобвинуваченого тапопередження вчиненняним новихзлочинів можливобез ізоляціївід суспільства,а відтак,наявні підставидля застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з іспитовим строком на один рік. На період іспитового строку слід покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід під час досудового слідства обвинуваченому не обирався. З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.124КПК України суд стягує з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню, а саме: 490 грн. 35 коп. витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи та 1634 грн. 50 коп. витрат на проведення судово-дактилоскопічної експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 490 грн. 35 коп. (чотириста дев`яносто гривень 35 коп.) витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи та 1634 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот тридцять чотири гривні 50 коп.) витрат на проведення судово-дактилоскопічної експертизи.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- селітру аміачну марки Б ГОСТ 2-2013 у кількості 7 мішків по 50 кг кожен, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у представника потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Богодухівський комбікормовий завод» ОСОБА_9 вважати повернутим власнику;

- один паперовий конверт із двома відрізками липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків та один паперовий конверт з однією дактилокартою на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Богодухівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1