Рішення

від 19.08.2021 по справі 614/290/21

БОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Борівський районний суд Харківської області

код суду: 614

вид судочинства:

справа: № 614/290/21

провадження: 2/614/126/21

категорія: 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

11.08.2021 Борівський районний суд Харківської області в складі

головуючого Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Борова цивільну справу №614/290/21, 2/614/126/21 за позовом ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Джерело , ОСОБА_5 про визнання договорів оренди земельних ділянок удаваними правочинами і їх дострокове розірвання; про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок недійсним,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Борівського районного суду Харківської обл. з позовною заявою, в якій зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 1,8191 га, кадастровий №6321055100:11:002:0014, розташованої на території Борівської територіальної громади Харківської обл. та земельної ділянки площею 2,1688 га, кадастровий №6321055100:11:003:0001, розташованої на території Борівської територіальної громади Харківської обл.

Через необхідність у грошових коштах на лікування, позивач звернулася до директора ПАФ Джерело Синицького С.Г. з пропозицією взяти у неї в оренду вищевказані земельні ділянки та виплатити їй за них орендну плату за кілька років вперед. Останній погодився на її пропозицію, але з тією умовою, що він купляє її дві земельні ділянки за 35 000,00 грн., але укладає з ПАФ Джерело , де він є директором, договори оренди землі на 49 років, Крім цього, вона повинна надати йому довіреність на вчинення будь-яких дій із земельними ділянками та скласти на його ім?я заповіт на випадок її смерті, яким заповідає йому свої ді земельні ділянки. Вказані умови ОСОБА_5 пояснив тим, що по діючому на той час законодавству був мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення.

16 грудня 2014 р. вона надала довіреність, зареєстровану в реєстрі за №4642 на ім?я ОСОБА_5 - директора ПАФ Джерело на вчинення будь-яких дій з вищевказаними ділянками і 16.12.2014 склала заповіт на ім?я ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №4640, після чого отримала від нього 35 000,00 грн. Про отримання грошей вона власноручно написала розписку, яку віддала ОСОБА_5 .

Вказує, що фактично вона і директор ПАФ Джерело ОСОБА_5 вчинили правочин - договір купівлі-продажу земельних ділянок, у якому позивач виступила як продавець, а ОСОБА_5 як покупець.

При цьому вказаний договір купівлі-продажу землі був укладений тільки в усній формі і отже, нотаріально не був посвідчений.

. Також у 2015 р., для приховання вчиненого насправді нею і відповідачем правочину - договору купівлі-продажу земельних ділянок, позивач з ПАФ Джерело вчинили два удавані правочини - уклали два договори оренди належних їй на праві власності двох земельних ділянок.

Згідно з договорами оренди землі між позивачем та ПАФ Джерело від 14.12.2015 №235 та від 08.12.2015 №234, земельні ділянки площею 1,8191 га та 2,1688 га, були передані позивачем в оренду ПАФ Джерело строком дії на 49 років.

За період дії двох договорів оренди землі - з 2015 р. по 2020 р. ПАФ Джерело позивачу виплачено орендну плату в розмірі 32 141 грн., з якої директор ПАФ Джерело ОСОБА_5 отримав по довіреності 27 966,00 грн., позивач особисто отримала лише 4 175,50 грн.

30.10.2020 у державного кадастрового реєстратора вона отримала Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які належать їй на праві власності. Згідно вказаних Витягів загальна вартість її двох земельних ділянок складає 90 281,98 грн.

Після цього позивач звернулася до директора ПАФ Джерело ОСОБА_5 з проханням доплатити їй за її дві земельні ділянки, які вона йому фактично продала, а не задала в оренду, ще 55 281,98 грн. із наступного розрахунку.- 90 281,98 грн. - 35 000,00 грн. = 55 281,98 грн.

У зв`язку з цим, 23.02.2021 позивач звернулася до приватного нотаріуса Бондаренко О.І. із заявами, якими припинила дію довіреності від 16.12.2014, реєстровий №4642, скасувала заповіт від 16.12.2014, реєстровий №4640.

Після цього, позивач в усній формі звернулася до директора ПАФ Джерело ОСОБА_5 і запропонувала за взаємною згодою розірвати укладені нею і ПАФ Джерело договори оренди землі №234 від 08.12.2015 та №235 від 14.12.2015 та повернути їй її земельні ділянки у придатному для користування стані.

Але ОСОБА_5 відмовився від її пропозиції та рекомендував їй звернутися до суду.

Вважає, що вищевказані договори оренди є удаваними правочинами та були вчинені позивачем та відповідачем ПАФ Джерело в особі директора ОСОБА_5 з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу земельних ділянок, який вони насправді вчинили, а тому повинні судом достроково розірвані, а земельні ділянки відповідач повинен повернути позивачу у придатному для використання стані.

Вважає, що правочин - договір купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладений між позивачем та директором ПАФ Джерело ОСОБА_5 судом має бути визнано недійсним, так як він вчинений в усній формі, підлягав нотаріальному посвідченню, сама купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення за чинним законодавством, яке діяло на час його укладення (2014-2015 р.р.) не допускалися.

07.05.2021 ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. від 07.05.2021 витребувано від ПАФ Джерело копії договорів оренди землі, укладені між ОСОБА_1 і ПАФ Джерело №234 від 08.12.2015 та №235 від 14.12.2015.

24.05.2021 від ПАФ Джерело до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач ПАФ Джерело просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтованих причин розірвання договорів оренди та наявності ознак удаваності цих договорів, оскільки ні наявність довіреності, ні наявність платіжних відомостей, ні наявність заповіту не можуть свідчити про удаваність оскаржуваних договорів оренди землі. Тим паче, що договори оренди землі укладено позивачем з юридичною особою ПАФ Джерело , а довіреність і заповіт складено на фізичну особу ОСОБА_5

31.05.2021 представник позивача надав до суду клопотання про залучення співвідповідача, у якому просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 та клопотання про витребування від співвідповідача ОСОБА_5 копію розписки ОСОБА_1 про отримання нею 35 000,00 грн.

31.05.2021 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

09.06.2021 представник ПАФ Джерело надав до суду заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами настали інші права та обов`язки, ніж ті, що передбачені укладеними договорами оренди землі. Крім того, представник ПАФ Джерело надав заперечення щодо задоволення клопотання представника позивача про залучення ОСОБА_5 у якості співвідповідача.

Ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. від 09.06.2021 відкладено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 , витребувано у ОСОБА_5 копію розписки ОСОБА_1 про отримання 35 000 грн.

30.06.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_5 щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката, у якому останній просив у разі відмови у задоволенні позову судові витрати співвідповідача ОСОБА_5 у відповідності до ст.141 ЦПК України покласти на позивача; з метою забезпечення судових витрат відповідача зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування вже здійснених і майбутніх витрат відповідача ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу у розмірі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідача.

30.06.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача ПАФ Джерело щодо стягнення з позивача витрат на послуги адвоката, у якому останній просив у разі відмови у задоволенні позову судові витрати відповідача ПАФ Джерело у відповідності до ст.141 ЦПК України покласти на позивача; з метою забезпечення судових витрат відповідача зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування вже здійснених і майбутніх витрат відповідача ПАФ Джерело на професійну правничу допомогу у розмірі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідача.

30.06.2021 до суду від представника ОСОБА_5 надійшов відзив співвідповідача на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки доводи позивача, що між сторонами договору склалися правовідносини, притаманні договору купівлі-продажу, коли право власності на об`єкт продажу переходить від продавця до покупця, не відповідають дійсності, оскільки власником земельних ділянок є позивач, а ПАФ Джерело є лише їх користувачем (орендарем).

Ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. від 30.06.2021 закрито підготовче провадження та відмовлено представнику відповідачів щодо зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування вже здійснених і майбутніх витрат відповідачів на професійну правничу допомогу у розмірі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідача.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позивач пояснила, що у 2014 р. вона звернулася до ОСОБА_5 з проханням про матеріальну допомогу в розмірі 35 000,00 грн. на лікування. Він пообіцяв надати їй допомогу, але за умови, що вона продасть йому свої 2 земельні паї. Вона погодилась, написала розписку, що отримала вищевказані гроші. Через 6 років після вказаної події до неї приїхали юрист, заступник ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , щоб вона підписала документи та переоформила землю на ПАФ Джерело , вона відмовилася. Через деякий час до неї приїхав ОСОБА_5 , вона запропонувала йому, щоб він ще доплатив їй гроші за останні 6 років у розмірі 100 000 грн., він відмовився. У 2021 р. вона поїхала до контор ПАФ Джерело , але її вигнали з приміщення. Через деякий час до неї приїхав заступник ОСОБА_5 , вона сказала йому, щоб вони виплатили їй 130 000 грн., він не погодився. Через деякий час вона знову приїхала до контори і сказала, що вони їй винні гроші за 8 років оренди її земельних ділянок, але виплачувати гроші їй знову відмовилися. Два договори оренди землі між нею та ОСОБА_5 вона уклала у 2015 р., строк дії вказаних договорів 49 років. Примірника договору у неї не було. У 2015 р. вона склала заповіт на ОСОБА_5 та довіреності на користування її двома земельними ділянками. У 2021 р. вона розірвала вказані довіреності та скасувала заповіт. Зазначила, що вона свідомо уклала удаваний правочин купівлі-продажу земельних ділянок. Коли отримувала гроші від ОСОБА_5 , то вона написала розписку, що претензій до нього не має. Але на даний час вона просить достроково розірвати вищевказані договори оренди земельних ділянок, бо вони укладені з метою приховання договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. Між сторонами існують договірні правовідносини - укладені договори оренди на дві земельні ділянки на 49 років. Вказані договори оренди містять всі умови відповідно до ст.15 ЗУ Про оренду землі. Умови договорів не передбачають будь-якого переходу права власності. Позивач зверталася до ОСОБА_5 з проханням позичити їй 35 000 грн., останній гроші їй надав на умовах, що вказані гроші будуть повернуті в рахунок отримання орендної плати. З 2015 р. по 2020 р. орендна плата склала 27966 грн., тому договір позики є дійсним і не оспорюється. Договір купівлі-продажу не укладався.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В суді встановлено, що згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий №6321055100:11:002:0014 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та земельної ділянки кадастровий №6321055100:11:003:0001 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) (а.с.14-16).

Згідно копії Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельнох ділянки площею 2.1688 га, яка розташована на території Борівської с/ради Харківської обл., становить 46001,71 грн. (а.с.17).

Згідно копії Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельнох ділянки площею 1.8191 га, яка розташована на території Борівської с/ради Харківської обл., становить 44280,27 грн. (а.с.18).

ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5 володіти та користуватися належними їй земельними ділянками площею 2.1688 га та площею 1.9191 га, наданим для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованими на території Борівської с/ради Харківської обл.; що підтверджується копією довіреності від 16 грудня 2014 р. (а.с.19).

Відповідно до копії заповіту від 16 грудня 2014 р., ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки площею 2.1688 га та площею 1.8191, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Борівської с/ради Харківської обл. заповідає ОСОБА_5 (а.с.20).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 23 лютого 2021 р. - приватному нотаріусу Борівського районного нотаріального округу Харківської обл., Колеснік Є.В. повідомляє про припинення дії довіреності, виданої нею, посвідченої ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської обл. 16 грудня 2014 р. за реєстровим №4642 (а.с.22-23).

ОСОБА_1 скасовує заповіт, складений нею та посвідчений Бондаренком О.І., приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської обл., 16 грудня 2014 р. за реєстровим №4640, що підтверджується копією заяви від 23 лютого 2021 р. (а.с.24-25).

За період з 01.01.2015 по 31.12.2020 ОСОБА_1 виплачено орендну плату за двома договорами оренди землі, ОСОБА_1 до ПАФ ДЖЕРЕЛО з приводу розірвання договорів оренди землі жодного разу не зверталась, у зв`язку з чим їй не відмовлялося у їх розірванні; що підтверджується інформацією ПАФ Джерело з копіями платіжних відомостей (а.с.29-36).

Згідно копії Договору оренди землі №234 від 08 грудня 2015 р., орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар ПАФ Джерело в особі директора ОСОБА_5 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1688 га, яка розташована на території Борівської с/ради (а.с.44-47).

Згідно копії Договору оренди землі №235 від 14 грудня 2015 р., орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар ПАФ Джерело в особі директора ОСОБА_5 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8191 га, яка розташована на території Борівської с/ради (а.с.48-51).

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому частинами 1-3 ст.89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України .

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України , в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Стаття 8 Конституції України закріплює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Судом встановлено, що між сторонами у справі існують договірні правовідносини, згідно з якими позивач надала в оренду відповідачу земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, відповідно до договору оренди землі №234 від 08.12.2015 ОСОБА_1 надала ПАФ Джерело в платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.1688 га, кадастровий №6321055100:11:003:0001. Вказаний договір належним чином оформлений та зареєстрований державним реєстратором Борівського районного управління юстиції у Харківській обл. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27245968 від 18.12.2015.

Відповідно до договору оренди землі №235 від 14.12.2015 ОСОБА_1 надала ПАФ Джерело в платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.8191 га, кадастровий №6321055100:11:002:0014. Вказаний договір належним чином оформлений та зареєстрований державним реєстратором Борівського районного управління юстиції у Харківській обл. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27322077 від 21.12.2015.

Укладені між сторонами договори оренди землі містять всі істотні умови договору оренди землі, передбачені ст.15 ЗУ Про оренду землі , зокрема, в них зазначені: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату тощо.

Крім того, в суді встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_5 з проханням про запозичення грошових коштів, необхідних їй на лікування. ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 та надав їй грошові кошти сумі 35 000,00 грн., що не оспорювалося сторонами у судовому засіданні. Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено усний договір прозики.

З метою виконання зобов`язання за договором позики щодо повернення зазначених грошових коштів, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 отримувати в ПАФ Джерело орендну плату за вищезазначеними договорами оренди шляхом надання відповідної довіреності від 16.12.2014, зареєстрованої в реєстрі за №4642.

На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5 отримував у ПАФ Джерело орендну плату за користування земельними ділянками, що належать ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики, та за період з 2015 р. по 2020 р. згідно з платіжними відомостями отримав 27966,00 грн.

Вказаний договір позики сторонами не оскаржувався.

Таким чином, доводи позивача, що між сторонами договору склалися правовідносини, притаманні договору купівлі-продажу, коли право власності на об`єкт продажу переходить від продавця до покупця, не відповідають дійсності, оскільки власником земельної ділянки є позивач, користувачем - ПАФ Джерело , а грошові кошти в сумі 35 000,00 грн. є отриманою позивачем позикою від ОСОБА_5 .

Щодо вчинення позивачем такого правочину як складання заповіту на ім?я ОСОБА_5 , суд зазначає, що заповіт є виключно одностороннім правочином, котрий здійснюється за волею заповідача та відповідно до ст.1233 ЦК України є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт, на який посилається позивач, був посвідчений приватним нотаріусом Бондаренком О.І. з дотриманням вимог щодо його таємниці у відповідності до ст.1255 ЦК України.

За приписами ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільна права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до приписів ст.31 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Вказані вимоги регламентовані законодавством та передбачені ст.32 ЗУ Про оренду землі , згідно якої на вимогу однієї із сторін договору оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24,25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до статті 235 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу свого позову, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставістатті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

При цьому позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Оскільки згідно з частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору позики, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший.

За таких обставин для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду - встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач, укладаючи договори оренди земельних ділянок фактично укладала договір купівлі-продажу вказаних земельних ділянок.

Частина 4 ст.203 ЦК України визначає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Ч.1 ст.206 ЦК України визначає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст. 203 ЦК України.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину, однак сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності.

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме. За таких обставин, для визнання правочину удаваним позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №357/3132/15-ц, провадження № 61-16179св19).

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі №520/9632/16-ц.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, мала довести: факт укладання правочину, що на її думку є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Разом з тим, твердження позивача щодо спрямованості волі сторін в укладених договорах оренди землі на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цими правочинами, а саме: на укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ґрунтується виключно на її припущеннях, без надання будь-яких доказів. Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами настали інші права та обов`язки, ніж ті, що передбачені договорами оренди землі.

Позивачем та її представником у судовому засіданні не наведені обґрунтовані причини розірвання договорів оренди землі та наявності ознак удаваності цих договорів, оскільки ні наявність довіреності, ні наявність платіжних відомостей, ні наявність заповіту не можуть свідчити про удаваність оспорюваних договорів оренди землі.

Аналогічні правові висновки містяться у ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 (справа №204/4407/16-ц).

Тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає наступне, з метою отримання професійної правничої допомоги щодо ведення справи відповідачами ОСОБА_5 та ПАФ Джерело були укладені з Адвокатським обєднанням Справар договори про надання праової допомоги від 23.06.2021 №2306/21-ПД-01 та від 12.04.2021 №1204/21-ПД-09 та сплачено плату в розмірі 10 000 грн. ( ОСОБА_5 ) та 15 000 грн. (ПАФ Джерело ) На підтвердження сплати вказаної суми за Договором до матеріалів спраи надано копії відповідних документів.

Судом встановлено, що зазначений розмір витрат на оплату послуг адвоката є спів мірним із складністю справи та виконаних адвокатських робіт (надання послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.202, 203, 235, 626, 651 ЦК України, ст.ст.15, 31 Закону України Про оренду землі , суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Джерело , ОСОБА_5 про визнання договорів оренди земельних ділянок удаваними правочинами і їх дострокове розірвання; про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватної агрофірми Джерело (адреса місцезнаходження: Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська,б.11-А, код ЄДРПОУ 32468968) витрати за надання правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Борівський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 19.08.2021.

Головуючий ГУЛЯЄВА Г. М.