Рішення

від 19.08.2021 по справі 618/411/21

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/411/21

Провадження № 2/618/113/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Рябенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 618/411/21, провадження № 2/618/113/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка 01 вересня 2008 року залишила заповіт, яким заповіла відповідачці ОСОБА_2 все своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла залишила ще один заповіт на ім`я позивачки ОСОБА_1 , яким заповіла їй житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після звернення до Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що за першим заповітом право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, має перейти відповідачу.

У зв`язку із цим позивачка просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надавши заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення та просила справу розглянути за її відсутності.

За результатами судового розгляду на підставі повідомлених позивачкою обставин справи та наданих нею доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Згідно з Свідоцтвом про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 від 10 липня 2001 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вільшанської сільської Ради у зв`язку із оформленням правовстановлюючих документів на колишній колгоспний двір, житловий будинок з прибудовами, шести, розташований в АДРЕСА_4 , дійсно в 1/3 частині належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.

Відповідно до заповіту, посвідченого 05 грудня 2017 року секретарем Вільшанської сільської ради Дворічанського району Харківської області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: належний їй на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , заповіла ОСОБА_1 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 169951732 від 11 червня 2019 року, земельна ділянка, площею 0,25 га, з кадастровим номером 6321883501:00:000:0104, належить на підставі рішення органу місцевого самоврядування на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим 23 квітня 2020 року комунальним підприємством Дворічанське бюро технічної інвентаризації , та інформаційною довідкою № 88 від 02 червня 2020 року, виданою ОСОБА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_4 , назву змінено на підставі розпорядження Вільшанської сільської ради № 3 від 27.01.2016 року), буд. 165, складається з: Ааа1а2а3а4 - житловий будинок з прибудовами, Б - літня кухня, В - сарай, Гг - сарай з навісом, Д - вбиральня, Е - літній душ, Жж - погріб з надбудовою, в - погріб, З - навіс, Й - навіс, № 1,2 - огорожа, № І - споруда.

Відповідно до постанови Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області № 817/02-31 від 09 грудня 2020 року, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що відповідно до заповіту від 01 вересня 2008 року, посвідченого Вільшанською сільською радою Дворічанського району Харківської області, за реєстром № 1389, земельна ділянка, площею 0,25 га, з кадастровим номером 6321883501:00:000:0104, яка належить на підставі рішення органу місцевого самоврядування на праві приватної власності ОСОБА_3 , повинна бути оформлена на ім`я ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України .

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Частина друга статті 14 Конституції України визначає, що право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивачка обґрунтовано звернулася з позовом до суду за захистом порушених прав шляхом визнання за нею права на спадщину за заповітом в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст. 1233 ЦК України , заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

За життя померла ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 01 вересня 2008 року Вільшанською сільською радою Дворічанського району Харківської області, за реєстром № 1389, яким все своє майно заповіла відповідачці ОСОБА_2 , однак після цього залишила новий заповіт, посвідчений 05 грудня 2017 року Вільшанською сільською радою Дворічанського району Харківської області, за реєстром № 303, яким попередній скасувала в частині спадкування житлового будинку з господарськими будівлями.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У п. 8.5, 8.16-8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року (справа № 910/18560/16) вказано, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України , статті 377 ЦК України , інших положеннях законодавства. Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року (справа № 689/26/17), де зазначено, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України , особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (п. 6.27-6.29).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

На підставі ч. 2 ст. 206 ЦПК України суд роз`яснює відповідачу наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 55 , 64 Конституції України , ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5) розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України , суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дворічанським РС ГУДМС України в Харківській області 13 травня 2014, РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , та земельну ділянку, площею 0,25 га, з кадастровим номером 6321883501:00:000:0104, на якій розташований вказаний житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов