Рішення

від 16.08.2021 по справі 926/2034/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16 серпня 2021 року Справа № 926/2034/21

За позовом ОСОБА_1

до Чернівецької міської ради

про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача - Ватаманюк Ю.М.

від відповідача - Баланецький О.Д.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення, а саме господарський будинок за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 287 Г, загальною площею 565,80 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання від 08.12.2020 року за № 2539, підприємцю Голик Г.А. надано в оренду земельну ділянку за адресою вул. Руська, 287-Г, площею 0,0485 га, терміном на 2 роки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва магазину). На виконання вказаного рішення 17 грудня 2020 року укладено договір оренди землі №11510 терміном на 2 роки, тобто до 17 грудня 2022 року включно; цільове призначення земельної ділянки: землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. 22 вересня 2006 року вона отримала дозвіл на виконання будівельних робіт в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю після чого за власний рахунок провела будівництво магазину за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 287Г, загальною площею 565,80 кв.м. Після завершення будівельних робіт, у лютому 2021 року, вона звернулася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою щодо прийняття в експлуатацію створеного нею об`єкта нерухомого майна, проте їй відмовлено, оскільки на даний час механізму та умов прийняття в експлуатацію об`єктів громадського призначення, збудованих (реконструйованих) самочинно, законодавством не передбачено. Визнання судом права власності на реконструйоване нерухоме майно є винятковим способом захисту її прав, а тому просить позов задовольнити.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24 травня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 14 червня 2021 року.

04 червня 2021 року відповідач надіслав на адресу суду відзив, який долучено до матеріалів справи.

З поданого відзиву вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволенні позову оскільки міська рада жодних рішень щодо спірного майна не приймала; позивач як замовник будівництва не брала участі у розвитку інфраструктури м. Чернівці; позивачем не надано доказів про відповідність об`єкта будівництва санітарним, протипожежним і технічним умовам.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 29 червня 2021 року.

25 червня 2021 року позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач посилається на дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт №20/98 від 08 червня 1998 року, з якого вбачається, що вказаний дозвіл виданий ТОВ Серг-ЛТД на виконання будівельно-монтажних робіт магазину в мікрорайоні №1 Руський , роботи цільового циклу. Витяг з рішення 5 сесії V скликання Чернівецької міської ради Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення від 22.08.2006 року №97 яким: п.10.1 - вважати припиненим договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 14.04.1998р. №888, укладений між виконкомом міської ради та ТОВ Серга-ЛТД у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; п.10.2 надати підприємцю Голик Галині Андріївні, яка проживає на АДРЕСА_1 , земельну ділянку на вул. Руській, 287-Г площею 0,0485 га в оренду до 01.09.2009 року для будівництва продовольчого магазину (підстава: лист ТОВ Серга - ЛТД від 23.05.2006 року, лист юридичного управління міської ради від 07.06.2006 року №260- юр, заява Голик Г.А. від 25.05.2006р. №Г-241/5, рішення 3 сесії міської ради V скликання від 30.06.2006р. №61). Витяг з рішення 3 сесії V скликання Чернівецької міської ради Про погодження місць розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, внесення змін в раніше прийняті рішення від 30.06.2006р. №61 яким: п.7 та 7.2 - дозволити підприємцю Голик Галині Андріївні передати функції замовника на незавершений будівництвом магазин на вул. Руській, 287-Г, від управління житлово-комунального господарства Чернівецької обласної Ради народних депутатів (згода УЖКГ ОДА від 28.02.2003р. №01/205, згода ТОВ Серга-ЛТД від 30.03.2006р. №861, висновок, висновок юридичного управління від 25.05.2006р. №240-юр). Технічний висновок про відповідність державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам з пожежної безпеки і санітарному законодавству будівлі магазину по вул. Руська, 287-Г в м. Чернівці, відповідно до п.4 - згідно візуального обстеження будівельних конструкцій будівлі магазину по вул. Руській, 287-Г знаходяться в задовільному стані, об`єкт придатний в якості експлуатації і не має перешкод для узаконення чи прийняття в експлуатацію після виконання пропозицій замовнику. Довідку Чернівецької міської державної санітарно-епідеміологічної станції за №4028/02-01 від 15 вересня 2006 року, відповідно до якої Чернівецька міська санітарно-епідеміологічна служба міста, розглянувши представленні матеріали (технічне заключення), не заперечує проти будівництва продовольчого магазину по вул. Руській, 287-Г, при умові: розробки проектно-кошторисної документації та узгодження її в установленому законодавством порядку з відповідними службами міста; остаточне відкриття магазину та асортимент реалізуємої продукції узгодити з міськСЕС додатково. Довідку управління з питань наглядово-профілактчиної діяльності ГУ МНС України в Чернівецькій області за №9/6/5213 від 20 вересня 2006 року, відповідно до якої управління з питань наглядово-профілактчиної діяльності ГУ МНС України в Чернівецькій області не заперечує проти завершення будівництва магазину по вул. Руській, 287-Г в м.Чернівці за умови розроблення проекту в повному обсязі.

Ухвалою від 29 червня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи по суті відкладено на 16 серпня 2021 року.

16 серпня 2021 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на обставини зазначенні у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено судом, спір у даній справі стосується порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичної особи ОСОБА_1 в межах здійснення нею підприємницької діяльності, а тому належить до розгляду в суді господарської юрисдикції.

Так, 08 червня 1998 року Чернівецька обласна інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю надала ТОВ Серг-ЛТД дозвіл №20/98 на виконання будівельно-монтажних робіт магазину в мікрорайоні 1 Руський , роботи цільового циклу; строк дії дозволу до 31 грудня 1998 року.

Рішенням 3 сесії V скликання Чернівецької міської ради Про погодження місць розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, внесення змін в раніше прийняті рішення від 30 червня 2006 року №61 дозволено підприємцю Голик Галині Андріївні передати функції замовника на незавершений будівництвом магазин на вул. Руській, 287-Г, від управління житлово-комунального господарства Чернівецької обласної Ради народних депутатів (згода УЖКГ ОДА від 28 лютого 2003 року №01/205, згода ТОВ Серга-ЛТД від 30 березня 2006 року № 861, висновок, висновок юридичного управління від 25 травня 2006 року №240-юр) (п. 7.2 рішення).

Рішенням 5 сесії V скликання Чернівецької міської ради Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення від 22 серпня 2006 року №97 вирішено: п. 10. вважати таким, що втратив чинність пункт 8 додатку 5 до рішення виконкому міської ради від 27 січня 1998 року №64/2 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю "Серга-ЛТД" земельної ділянки в М-1 "Руський" площею 0,0485га в тимчасове користування для будівництва продовольчого магазину терміном на 3 (три) роки в зв`язку із зміною умов користуванню землею (підстава: лист ТОВ "Серга-ЛТД" від 23.05.2006р., лист юридичного управління міської ради від 07.06.2006р. №260-юр, заява ОСОБА_1 вії 25.05.2006р. №Г-241/5, рішення 3 сесії міської ради V скликання ви 30.06.2006р. №61); п. 10.1 вважати припиненим договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 14 квітня 1998 року №888, укладений між виконкомом міської ради та ТОВ "Серга-ЛТД" у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено; п. 10.2 надати підприємцю Голик Галині Андріївні, яка проживає по АДРЕСА_1 , земельну ділянку по вул. Руській,287-Г площею 0,0485 га в оренду до 01 вересня 2009 року для будівництва продовольчого магазину (підстава: лист ТОВ "Серга-ЛТД" від 23.05.2006 року лист юридичного управління міської ради від 07.06.2006 року №260-юр, заяв ОСОБА_1 від 25.05.2006 року №Г-241/5, рішення 3 сесії міської ради V скликанія від 30.06.2006р. №61); п. 10.3 зобов`язати ТОВ "Серга-ЛТД" повернути в управління земельних ресурсів департаменту містобудівного комплексу та земель відносин міської ради договір на право тимчасового користування землею тому числі на умовах оренди) від 14.04.1998р. №888. ОСОБА_1 укласти з Чернівецькою міською радою Договір оренди земельної ділянки вул.Руській,287-Г та укласти Договір за зразком, визначеним рішенням 40 сесії міської ради IV скликання від 22.12.2005 року № 922.

22 вересня 2006 року підприємець Голик Галина Андріївна отримала у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт з завершення будівництва магазину по АДРЕСА_2 (рішення МР від 30.06.2006 року № 61; від 22.08.2006 року № 9); основні етапи роботи - завершення будівництва; строк дії дозволу до 30 вересня 2007 року.

Як зазначає позивач у позові, після отримання дозволу на виконання будівельних робіт вона за власний рахунок, із залученням будівельних спеціалістів, з дотриманням вимог державних будівельних норм, провела будівництво магазину за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 287 Г, загальною площею 565,80 кв.м. В наслідок чого створено новий об`єкт нерухомого майно, право власності на який за нею не зареєстровано.

Рішенням Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання від 08 грудня 2020 року № 2539, надано підприємцю Голик Галині Андріївні, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою вул. Руська, 287-Г, площею 0,0485 га (кадастровий номер 7310136600:33:001:0042), в оренду на 2 (два) роки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (для будівництва магазину) (підстава: заява Голик Г.А., зареєстрована 09 листопада 2020 року № Г-6947/0-04/01, довідка Чернівецького міського Комунального бюро технічної інвентаризації від 16 січня 2018 року №85).

Згідно пункту 25 вказаного вище рішення, фізичним та юридичним особам, яким надаються в оренду земельні ділянки, впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити плату за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати за землю до цільового фонду, утвореного міською радою, відповідно до умов договорів.

17 грудня 2020 року між Чернівецькою міською радою в особі директора департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Собко М.С. (орендодавець) та підприємцем Голик Галиною Андріївною (орендар), на підставі рішення Чернівецької міської ради № 2539 від 08 грудня 2020 року, укладено договір оренди землі № 11510, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 7310136600:33:001:0042, термін дії договору два роки, тобто до 17 грудня 2022 року включно.

Розділом 5 договору оренди визначено умови використання земельної ділянки, так цільове призначення земельної ділянки відповідно до категорії земель: землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07). Мета використання земельної ділянки: для будівництва магазину.

Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Тобто, судом встановлено, що спірне нерухоме майно будівлі магазину по вул. Руській, 287 Г в м. Чернівці збудовано позивачем на земельній ділянці, площею 0,0485 га відведеній для цієї мети.

Також суд зазначає, що у договорі оренди землі № 11510 від 17 грудня 2020 року біля підписів сторін наявна відмітка З протоколом розбіжностей від 21 грудня 2020 року , який до матеріалів справи сторонами не додано.

У лютому 2021 року позивач звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з заявою щодо прийняття в експлуатацію об`єкта Завершення будівництва магазину за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 287 Г.

12 лютого 2021 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надано відповідь на заяву Голик Г.А., в якій інформують про наступне.

Як вбачається з доданої до заяви ОСОБА_1 дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 22 вересня 2006 року за №299, строк його дії до 30 вересня 2007 року. В свою чергу, листом Держархбудінспекції України від 20 січня 2012 №40-16-353 було надано роз`яснення щодо чинності дозволу на виконання будівельних робіт, а саме про те, що відповідно до пункту 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву дозвіл на виконання будівельних робіт, отриманий до набрання чинності підпунктів (до 13.04.2009), вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 14.10.2008), а щодо об`єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва. Зазначена норма є нормою прямої дії, у зв`язку з чим дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набуття чинності підпункту 17 пункту 10 розділу І цього Закону, є чинними та не потребують продовження терміну їх дії в межах строків, встановлених пунктом 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву .

Крім цього, відповідно до пункту 8 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом (до 12.03.2011), є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Таким чином, якщо згідно отриманого дозволу будівництво об`єкта було розпочато і він був чинним на момент набрання чинності зазначених законодавчих актів то дозвіл вважається чинним до завершення будівництва.

З огляду на вищенаведене дозвіл на виконання будівельних робіт №299 від 22 вересня 2006 року не є чинним, відповідно об`єкт, зазначений у заяві завершений будівництвом без набуття права на виконання будівельних робіт, тобто самочинно.

На цей час механізму та умов прийняття в експлуатацію об`єктів громадського призначення, збудованих (реконструйованих) самочинно, чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 року №750), у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Згідно частини 1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В той же час, в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3 статті 376 Цивільного кодексу України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 статті 376 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, суд виходить з того, що стаття 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на новостворене майно, яке побудоване з дотриманням встановленого законодавством порядку, тобто при наявності всіх необхідних дозволів та актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені саме в статті 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 (справа № 11/173-06).

Згідно положень статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами частини 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

У листі, наданого у відповідь на звернення позивача від 12 лютого 2021 року щодо прийняття в експлуатацію об`єкта Завершення будівництва магазину за адресою вул. Руська, 287 Г, Інспекція Держаного архітектурно-будівельного Чернівецької міської ради пояснила, що дозвіл на виконання будівельних робіт № 299 від 22 вересня 2006 року не є чинним, відповідно об`єкт завершений будівництвом без набуття права власності на виконання будівельних робіт, тобто самочинно. Механізму та умов прийняття в експлуатацію об`єктів громадського призначення, збудованих реконструйованих) самочинно, чинним законодавством не передбачено. У випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750).

Так, відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи: попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення категорії складності об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності); детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

28 грудня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Бюро Полекс (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 629/19 від 08 серпня 2019 року, дійсне до 08 серпня 2022 року) складено висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки № 532, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки громадського будинку розташований за адресою м. Чернівці, вул. Руська 287Г, без включення ПДВ, становить 149960,00 грн.

22 січня 2021 року ЧМКБТІ на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на громадський будинок розташований за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 287Г.

В подальшому, фізичною особою підприємцем Скутельником І.І. (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 004340 від 06 жовтня 2016 року) складено технічний висновок про відповідність державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам з пожежної безпеки і санітарному законодавству будівлі магазину по вул. Руській, 287 Г в м. Чернівці.

Відповідно до вказаного висновку, згідно візуального обстеження будівельних конструкцій будівля магазину по вул. Руській, 287 Г в м. Чернівці в задовільному стані. Об`єкт придатний в якості експлуатації і не має перешкод для узаконення чи прийняття в експлуатацію після виконання пропозицій замовнику.

Однак, як встановлено в ході судового засідання при дослідженні оригіналу технічного висновку про відповідність державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам з пожежної безпеки і санітарному законодавству будівлі магазину по вул. Руській, 287 Г в м. Чернівці, позивачем не було подано суду копії аркушів 5-8 вказаного висновку, на якому містяться пропозиції замовнику після виконання яких можливо узаконити чи прийняти в експлуатацію спірний об`єкт.

Крім того, позивачем не надано суду доказів виконання останнім пропозицій зазначених у вищевказаному висновку, після виконання яких можливо узаконити самочинне будівництво чи прийняти його в експлуатацію.

Також на підтвердження дотримання санітарних та протипожежних норм при будівництві спірного об`єкту позивачем надано листи Чернівецької міської державної санітарно-епідеміологічної станції та Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Чернівецькій області які датовані 2006 роком які в свою чергу містять ряд вимог які слід здійснити позивачу задля отримання погодження з даними службами. Однак доказів, які б свідчили про виконання позивачем вимог санітарних та протипожежних правил позивачем не надано.

Згідно частини 3 статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна ділянка (кадастровий номер 7310136600:33:001:0042) площею 0,0485 га, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 287 Г належить на праві комунальної власності Чернівецькій міській раді.

Відтак, позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно правомірно пред`явлено до органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки, на якій проведено самовільне будівництво.

Також судом встановлено, що Чернівецька міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують, що збудоване позивачем самочинне будівництво, а саме будівля магазину за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 287 Г, відповідає державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам з пожежної безпеки і санітарному законодавству, а також можливості надійної та безпечної експлуатації самочинного будівництва за результатами проведення технічного обстеження об`єкта.

Таким чином з огляду на відсутність доказів того, що самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію, а також відсутність доказів того, що самочинне будівництво не порушує права інших осіб та власник земельної ділянки заперечує проти визнання за позивачем права власності, суд констатує, що у даній справі відсутні умови, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

В порядку статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147) про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення, а саме господарський будинок за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 287 Г, загальною площею 565,80 кв.м. - відмовити повністю.

У судовому засіданні 16 серпня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 19 серпня 2021 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок