Постанова

від 16.08.2021 по справі 922/74/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/74/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.01.2021 (суддя Байбак О. І.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 (головуючий - Білоусова Я. О., судді Лакіза В. В., Шевель О. В.) у справі

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області

до: 1) Харківської міської ради,

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3) ОСОБА_1 ,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М"

про визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування рішень та повернення майна.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2021 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області (далі - Прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління, відповідач-2, продавець), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , іпотекодержатель відповідач-3) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М" (далі - ТОВ "Медея-М", Товариство, іпотекодавець, майновий поручитель) про: 1) визнання незаконним та скасування пункту 79 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 (далі - рішення № 283/16, оспорюване рішення);

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.08.2016 № 5367-В-С, укладеного між Управлінням і ТОВ "Медея-М", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1307 (далі - договір купівлі-продажу № 5367-В-С, оспорюваний договір купівлі-продажу), скасувавши його державну реєстрацію;

3) скасування рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова О. С. від 12.02.2018 № 39634853 про закриття об`єкта нерухомого майна 828024463101 на підставі поділу об`єкта нерухомого майна;

4) визнання недійсним договору іпотеки (майнової поруки) від 28.10.2016, укладеного між Віжуновим А. О. та Товариством, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С. та зареєстрованого в реєстрі № 1435 (далі - договір іпотеки від 28.10.2016, оспорюваний договір іпотеки), скасувавши його державну реєстрацію;

5) зобов`язання ТОВ "Медея-М" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради нежитлові приміщення підвальної частини № 23-:-36 площею 178,7 м 2 , 1-го поверху № 52-:-64, 72-:-74 площею 176,3 м 2 в будівлі літ. "А-9" та нежитлові приміщення 1-поверху № 49-51, 65-71, 75-80 площею 247,2 м 2 в нежитловій прибудові літ. "А 1-1" загальною площею 602,2 м 2 , а Міськраду -прийняти вказані приміщення (далі - спірні приміщення).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом його викупу орендарем (Товариством), позаяк такий спосіб приватизації суперечить інтересам держави і територіальної громади, а саме Міськрада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації (Управління) - укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж), тобто лише у виняткових випадках такий продаж може бути проведено шляхом викупу, проте у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єкта, який вже перебуває у нього в оренді, орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів повинен здійснити поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна; 2) натомість звіт про оцінку майна станом на 31.07.2016, договір оренди від 29.04.2016 № 1942, договір купівлі-продажу № 5367-В-С, заява ТОВ "Медея-М" про приватизацію від 19.07.2016 № 3355 не містять будь-яких відомостей про такі поліпшення, отже, Товариство не подавало до органу приватизації документів на підтвердження здійснення невід`ємних поліпшень, виконаних за час оренди спірного майна, а тому рішення № 283/16 в оспорюваній частині підлягає скасуванню як незаконне, договір купівлі-продажу № 5367-В-С - визнанню недійсним, а спірні приміщення - поверненню власнику; 3) незаконний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, що порушує економічні інтереси держави, а також права та інтереси територіальної громади м. Харкова; 4) оскільки приватизацію комунального нерухомого майна проведено з порушенням встановленої законодавством процедури, то договір іпотеки від 28.10.2016 має бути визнано недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021, позовну заяву Прокурора і додані до неї документи повернуто позивачу.

4. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і статей 4, 20, 21, 173, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог з огляду на те, що: 1) при зверненні з позовом у цій справі Прокурором заявлено позовну вимогу до ТОВ "Медея-М" та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки від 28.10.2016, яка (вимога) не підлягає розгляду в господарських судах та має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стороною оспорюваного договору іпотеки (майнової поруки) є фізична особа - ОСОБА_1 (відповідач-3), який не є підприємцем, а сторонами основного зобов`язання - договору позики є фізичні особи; 2) до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем. Тобто, з 15 грудня 2017 року, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 906/277/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 904/3550/19).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 2, 4, 11, 20, 21, 45, 46, 86, 174, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 125/703/16-ц, від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, від 12.03.2019 у справі № 903/456/18, від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень був укладений в порядку приватизації комунального майна шляхом проведення аукціону, відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства; 2) суд апеляційної інстанції не врахував наведеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19 правової позиції про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин; 3) враховуючи те, що договір купівлі-продажу між Харківською міськрадою та ТОВ "Медея-М" укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з порушенням вимог чинного на той час законодавства про приватизацію, то вимога про визнання недійсним договору іпотеки, як і вимога про повернення нежитлових приміщень з володіння Товариства у комунальну власність, є похідною від попередніх позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Харківська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 28.10.2016 між фізичною особою ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ "Медея-М" (іпотекодавець і майновий поручитель фізичної особи ОСОБА_2 за договором позики) було укладено договір іпотеки (майнової поруки) з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_2 за договором позики від 28.10.2016, укладеним з іпотекодержателем і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С. за реєстровим № 1434.

9. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.12.2020 № 239507236, нежитлові приміщення підвальної частини № 23-:-36 площею 178,7 м 2 , 1-го поверху № 52-:-64, 72-:-74 площею 176,3 м 2 в будівлі літ. "А-9" та нежитлові приміщення 1-поверху № 49-51, 65-71, 75-80 площею 247,2 м 2 в нежитловій прибудові літ. "А 1 -1" загальною площею 602,2 м 2 , перебувають в іпотеці за договором іпотеки (майнова порука), серія та номер: 1435, виданий 28.10.2016, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева О. С., Іпотекодержатель: ОСОБА_1 , майновий поручитель: ТОВ "Медея-М", боржник: ОСОБА_2 .

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.01.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі № 922/74/21 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній/ доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

12. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

13. Відповідно до частини 4 статті 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

14. Пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

15. Як убачається з матеріалів справи, Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації, внаслідок чого вважає, що укладений стосовно спірних приміщень договір іпотеки від 28.10.2016 має бути визнано недійсним.

16. При цьому, звернувшись до суду за захистом інтересів держави, Прокурор у позовній заяві об`єднав як позовні вимоги про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених рішенням № 283/16 і договором купівлі-продажу № 5367-В-С, які (вимоги) пред`явлено до Міськради і Управління, так і позовну вимогу до фізичної особи ОСОБА_1 (іпотекодержателя), з яким ТОВ "Медея-М", будучи покупцем спірних приміщень у серпні 2016 року, у подальшому (28.10.2016) уклало оспорюваний договір іпотеки.

17. Отже, спір у цій справі стосується нерухомого майна, що було об`єктом приватизації та наразі є предметом забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, сторонами якого є фізичні особи, тобто водночас стосується приватизаційних та іпотечних правовідносин, причому останні є похідними від приватизаційних правовідносин, що виникли без участі фізичних осіб.

18. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав порушення Прокурором правил об`єднання позовних вимог та водночас погоджується з доводами скаржника про ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 903/456/18, від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, з огляду на таке.

19. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

20. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

21. Згідно з пунктами 1, 2 і 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

22. Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК України.

Аналогічну вимогу про вирішення спору судом господарської юрисдикції передбачено також чинною на момент звернення з позовом редакцією статті 30 Закону України від 18.01.2018 "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності з 07.03.2018.

23. Таким чином, за загальним правилом спори щодо приватизації державного або комунального майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб.

24. Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Вказане повністю узгоджується зі статтею 2 ГПК України, яка завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.

25. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 903/456/18 і від цього висновку колегія суддів не вбачає підстав відступати.

26. За змістом статті 173 ГПК України вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.

27. Отже, позовні вимоги у цій справі пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного і того самого майна - спірних нежитлових приміщень, що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до статті 173 ГПК України їх слід розглядати в межах однієї справи.

28. При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.

У наведеному випадку об`єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, про що зазначили суди, а навпаки, дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.

29. Правовий висновок про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, і від цього висновку колегія суддів не вбачає підстав відступати.

30. Колегія суддів зауважує, що незважаючи на те, що сторонами договору позики від 28.10.2016 (основного зобов`язання), для забезпечення виконання якого укладався договір іпотеки (майнової поруки) від 28.10.2016, є фізичні особи, суди попередніх інстанцій помилково не врахували того, що спір про визнання недійсним зазначеного договору іпотеки, укладеного з ОСОБА_1 (іпотекодержатель) стосовно об`єкта приватизації через 2 місяці після його відчуження на користь ТОВ "Медея-М", має похідний характер від позовних вимог про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених рішенням № 283/16 і договором купівлі-продажу № 5367-В-С, оскільки усі заявлені позовні вимоги обґрунтовуються Прокурором обставиною незаконності відчуження комунального майна на неконкурентних засадах (способом викупу), що, на думку позивача, зумовлює незаконність подальшої передачі спірних приміщень Товариством як покупцем (новим власником) в іпотеку.

31. Викладеним вище повністю спростовується посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 906/277/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 904/3550/19, оскільки спірні процесуальні правовідносини регулюються положеннями пункту 2 частини 1 статті 20 та статті 173 ГПК України, а не пунктами 1 і 6 статті 20 цього Кодексу, позаяк у вказаних постановах Верховного Суду у справах зі спорів, що виникли виключно з правовідносин поруки та іпотеки, міститься висновок щодо застосування норми пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України, а не норм пунктів 1, 2, 6 статті 20 цього Кодексу в їх сукупності, натомість спір щодо законності приватизації комунального майна у межах зазначених справ не розглядався та не вирішувався.

32. У зв`язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви як такої, що подана Прокурором з порушення правил об`єднання позовних вимог.

33. Зважаючи на викладені раніше висновки, Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Харківської міськради як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

37. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог внаслідок належності до господарської юрисдикції спору у частині визнання недійсним договору іпотеки від 28.10.2016 не відповідає вимогам статей 20, 236, 173 ГПК України.

38. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

39. Зважаючи на те, що на стадії відкриття провадження у справі місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції це порушення помилково не усунув, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і направлення справи № 922/74/21 до Господарського суду Харківської області зі стадії відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

40. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.01.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі № 922/74/21 скасувати.

Справу № 922/74/21 направити до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай