Постанова

від 17.08.2021 по справі 922/3863/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3863/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Замніус М.В.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Нонакорд Бау" - не з`яв.,

третьої особи - Харківської міської ради - Замніус М.В.,

розглянув касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021

(головуючий суддя - Шутенко І.А., судді Тихий П.В. і Хачатрян В.С.)

зі справи № 922/3863/19

за позовом Департаменту

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нонакорд Бау" (далі - Товариство)

про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківська міська рада (далі - Рада).

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано до господарського суду Харківської області про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між сторонами в редакції, викладеній у позовній заяві.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2020 (суддя Жиляєв Є.М.): позов задоволено; визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Товариством та Департаментом у редакції, наведеній в резолютивній частині згаданого рішення; стягнуто з Товариства на користь Департаменту 1 921 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021: задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

6. Постанову мотивовано, зокрема, відсутністю у відповідача обов`язку укласти пайовий договір та сплатити відповідні кошти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Департамент, зазначаючи про необґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, прийняття її з неправильним застосуванням норм матеріального права та незастосуванням норм закону, який підлягав застосуванню, просить зазначену постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду від 25.05.2020 з цієї справи залишити в силі, судові витрати покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 1, 2, 40 Закону (в редакції, чинній на період розгляду справи судом першої інстанції), без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

9. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд заяви Департаменту

10. Департамент подав заяву про зупинення провадження у даній справі у порядку пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 909/1135/19.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Касаційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення даної заяви, оскільки, по-перше, зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду, по-друге, вирішення справи № 909/1135/19 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду не має значення для розгляду даної справи № 922/3863/19, оскільки наведені справи мають різні фактичні обставини справи і різні доказові бази, в залежності від чого приймалися рішення у них. Тому правовідносини у відповідних справах не можуть вважатися подібними в розумінні наведеної норми Господарського процесуального кодексу України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Ради 22.08.2018 № ХК141182341528, Товариство є замовником реконструкції квартири № 7 за адресою: м. Харків, пров. Лопатинський, 17.

12. Позивач направив відповідачеві: листа від 12.09.2018, в якому з посиланням на положення розділу 5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова та статті 40 Закону зазначив про необхідність звернення до виконавчих органів Ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова; листом від 16.10.2019 - два оригінали відповідного договору для розгляду та підписання.

Позивачем 05.11.2019 отримана заява відповідача про згоду укласти договір, але на інших умовах. Даною заявою відповідач просив позивача визначити розмір пайової участі виходячи з кошторисної вартості реконструкції, зазначеної в декларації про готовність до експлуатації об`єкта та змінити пункти 2.1.1 та 3.1 договору.

Позивачем у позові вказано, що на порушення вимог частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України відповідач, за наявності у нього заперечень щодо окремих умов договору, не склав протокол розбіжностей, не зробив про це застереження у договорі та не надіслав позивачу два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

13. Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив, що реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи з наведених положень законодавства, відповідач, який здійснив реконструкцію частини існуючої забудови, є замовником будівництва. Законом передбачений обов`язок замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та територій, укласти договір про участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Наведеним формулюванням "реконструкція існуючої забудови та територій" охоплюються правовідносини здійсненої відповідачем реконструкції, оскільки реконструкція будівлі або її частини передбачає реконструкцію земельної ділянки (території), на якій така будівля розташована. При цьому проведені відповідачем у спірних правовідносинах роботи не належать до вичерпного переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовник не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту і які зазначено в частині четвертій статті 40 Закону та пункті 1.7 Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції було відсутнє положення закону, яке зобов`язувало б відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.

15. Поданою позивачем декларацією підтверджується, що при здійсненні відповідних робіт з реконструкції квартири № 7 за адресою: м. Харків, пров. Лопатинський, 17 не було змінено зовнішню конфігурацію приміщень. Виконані відповідачем роботи стосувалися заміни перегородок та східців, улаштування вікон та заміну покрівлі, і відповідна реконструкція не передбачає забудови земельної ділянки та зміни зовнішньої конфігурації приміщення, не передбачає і зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, так само як і зміни функціонального призначення будівлі.

16. Фактично на спірному об`єкті здійснювалася не реконструкція, а капітальний ремонт у розумінні ДБН А.2.2-3:2014 (сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і в порядку, передбачених законодавством; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури.

18. За приписами Господарського кодексу України:

- спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (стаття 187);

- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя статті 179).

19. Згідно із Законом (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду):

- замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1);

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку ІТСІ населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (стаття 40).

20. З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, згідно з якими скасовується стаття 40 Закону. При цьому є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання лише відповідні договори, укладені до 01.01.2020 (пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону від 20.09.2019 № 132-IX).

21. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується щодо прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Разом з тим згідно з частиною третьою статті 5 Цивільного кодексу України якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав та обов`язків.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17.

22. Відтак, з урахуванням наведеного, слід погодитися з висновками апеляційного господарського суду стосовно того, що:

- необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону про обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку;

- з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

23. З огляду на викладене не приймаються посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним господарським судом статей 1, 2, 40 Закону.

24. Зазначене узгоджується із статтею 19 Конституції України, згідно з якою, зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Порушення приписів статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України у цьому випадку відсутні. Відповідний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 30.08.2020 у справі №904/4442/19, від 01.06.2020 у справі № 909/1292/19.

25. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що на час розгляду даної справи відсутня пряма вказівка закону, яка зобов`язувала б відповідача укласти з позивачем такий договір, а суд не наділений повноваженнями щодо визнання укладеним договору, обов`язковість укладення якого для відповідача законом не передбачена.

26. Інші обставини справи і доводи в ній Судом не розглядаються, оскільки вони не впливають на результат вирішення спору зі справи.

27. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій практики Верховного Суду у вирішенні подібних спорів щодо обов`язку замовника укласти договір про пайову участь на підставі статті 40 Закону не приймаються Верховним Судом, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 641/157/16-ц, від 16.09.2020 у справі № 641/6714/17, від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18, від 05.12.2019 у справі № 922/4250/17, від 12.12.2019 у справі № 922/3627/18, від 26.06.2020 у справі № 922/3049/18, від 15.04.2019 у справі № 642/3423/17, від 28.10.2019 у справі № 352/1129/16-ц, від 27.11.2019 у справі № 903/539/18, від 29.07.2020 у справі № 922/4248/17, від 23.04.2019 у справі № 904/914/18, від 23.01.2019 у справі № 344/16651/16 стосуються практики застосування зазначеної статті Закону, чинної на час вирішення судами спорів про визнання укладеними відповідних договорів, що є відмінним від обставин справи № 922/3863/19, яка розглядається.

Водночас посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 908/6331/15, від 25.05.2018 у справі № 903/736/17, від 07.05.2018 у справі № 908/6328/15, від 17.05.2019 у справі № 920/403/18, від 03.07.2019 у справі № 909/743/17, Суд вважає помилковим з огляду на те, що у вказаних справах предметом позову було стягнення завданих збитків внаслідок ухилення замовників будівництва від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, відповідно, до предмета доказування належало доведення обставин щодо наявності підстав для їх стягнення, у той час як предметом позову в даній справі № 922/3863/19 є спонукання до укладення такого договору. З огляду на викладене правовідносини у зазначених справах та у справі № 922/3863/19 не можна вважати подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

29. За таких обставин касаційна інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Департаменту залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

30. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 922/3863/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов