Рішення

від 12.08.2021 по справі 160/8015/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Справа № 160/8015/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення форми Ф від 29.01.2020 №2860-240-0461/2 на суму 91 889,43 грн. за 2017 рік, на суму 113 036,59 грн. за 2018 рік;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення форми Ф №2860-240-0461/1 на суму 137 834,15 грн. за 2019 рік;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення форми Ф від 06.05.2020 №80797-5240-0461 на суму 344 585,37 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію вищевказаної ухвали отримано представником позивача 07.06.2021, про що свідчить особистий підпис адвоката Бєлкіної М.О. у матеріалах справи

08.06.2021 на виконання вимог ухвали суду від позивача до суду надійшов уточнений адміністративний позов до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з аналогічними позовними вимогами із зазначенням відомостей на виконання ухвали суду від 24.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності 8584125 від 02.02.2015 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 564193412101, на підставі Договору купівлі-продажу від 19.07.2005 р., реєстровий номер №1814, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т.В.

Позивач звертає увагу, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:01:381:0004, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.02.2021, у реєстрі відсутні дані про державну реєстрацію прав власності, постійного користування чи оренди відносно вказаної земельної ділянки, а також реєстрацію земельної ділянки в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно - право власності територіальної громади на земельну ділянку не зареєстровано, а тому вона не визначена як об`єкт цивільного права, що може бути в користуванні. Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять даних, за яку саме земельну ділянку нарахований податок. Зазначена обставина порушує право платника бути обізнаною з підставами та обґрунтованістю відповідного розрахунку.

Крім того, позивач посилається на те, що на запит позивача про надання витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість позивача, управління Держгеокадастру в електронній формі повідомило про відсутність прав на запит такої інформації через те, що Позивач не є власником земельної ділянки та вона не зареєстрована як об`єкт права позивача, земельна ділянка, як об`єкт права, не існує. Таким чином, оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним, порушує права, свободи та інтереси позивача.

Позивач вважає, що з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку.

Позивач акцентує увагу, що обов`язок сплати земельного податку виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

На думку позивач, відповідач неправомірно визначив для позивача форму плати за землю у вигляді земельного податку саме як для постійного землекористувача, на право постійного користування землю (їх просто не існує) або дані (витяг) про відповідний запис у Державному земельному кадастрі (такий запис не вносився), Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що свідчить про вчинення оскаржуваних дій всупереч приписами пп.2691.2 п.269.1 ст.269 ПК України.

Разом із тим, позивач посилається на те, що з метою нарахування земельного податку, контролюючий орган повинен мати інформацію про нормативну грошову оцінку об`єкта оподаткування, отриману у спосіб, визначений вказаними нормами права, а відповідачем не будо здійснено розрахунок земельного податку виходячи із нормативної грошової оцінки, отриману у визначений законом спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

09.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2005 р., є власником нежитлової будівлі (авто мийка, кафе), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці площею 0,096 га (кадастровий номер 1210100000:04:384:0004).

Відповідач наголошує, що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України.

На думку відповідача, якщо право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням не зареєстроване, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виникає у платника податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, відповідач звертаємо увагу, що положеннями абзацу шостого п.58.1 ст.58 ПК України встановлено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Проте, вказаною нормою не встановлено прямого обов`язку надсилання податковим органом розрахунку податкового зобов`язання. Такий розрахунок додається до податкового повідомлення-рішення за наявності такого. Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 19.11.2018 по справі №804/5370/17 (№К/9901/27925/18).

Відповідач посилається на те, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Водночас, відповідачем зазначено, що ставка податку на 2020 рік визначена відповідно до рішенню Дніпровської міської ради від 27.11.2019 року №6/50 Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27, яким п. 2.2. викладено в наступній редакції: 2.2. За земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено, а також у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель , зокрема пункту 2.2.4 Додатку 1 до рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 р. № 8/30 Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та пункту 2.2.5 рішення Дніпровської міської ради № 9/52 від 18.12.2019 р. (діє з 01.07.2020) у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, на думку податкового органу, позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на те, що громадянка ОСОБА_1 , яка використовує будівлю, для провадження господарської діяльності не оформила належним чином свої права на вищезазначену земельну ділянку.

Разом із відзивом, 09.07.2021 відповідачем до суду надано клопотання, у якому заявник просить суд замінити відповідача по справі №160/8015/21 - ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 допущено заміну відповідача у справі №160/8015/21 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

Станом на 12.08.2021 сторони правом на подання до суду відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористались.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Договору купівлі-продажу від 19.07.2005, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1814, є власником нерухомого майна загальною площею 249,2 кв.м., яке складається з: автомийка, кафе (цегла) літ. А-2, прибудова А'-2, ґанки а, а', щитова (цегла) літ Б, огорожі 1-3, мостіння І, ІІ та знаходиться за адресою за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 0,096 га (кадастровий номер 1210100000:04:384:0004; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що підтверджується наявними копіями вищезазначеного договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.02.2015 індексний номер 33047607 та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.05.2021 №256934497.

Під час судового розгляду судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:384:0004 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми Ф , якими згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 статті 286 розділу ХІІ ПК України ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб:

- від 29.01.2020 №2860-240-0461/2 за 2017 рік у розмірі 91889,43 грн. та за 2018 рік у розмірі 113036,59 грн.;

- від 29.01.2020 №2860-240-0461/1 за 2019 рік у розмірі 137834, 15 грн.;

- від 06.05.2020 №80797-5240-0461 за 2020 рік у розмірі 344 585,37 грн.

З наданого відповідачем розрахунку податку земельного податку судом встановлено, що контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 по об`єкту оподаткування, який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки 0,096 га земельний податок:

- за 2017 рік у сумі 91889,43 грн. із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) - 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3062981,07 грн.;

- за січень-червень 2018 року у сумі 61175,70 грн. із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) - 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3062981,07 грн.;

- за липень-грудень 2018 року у сумі 46 070,59 грн. із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) - 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 4594471,60 грн.;

- за 2019 рік у сумі 137834,15 грн. із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) - 3 та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 4594471,60 грн.;

- за січень-червень 2020 року у сумі 68917,07 грн. із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) - 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 4594471,60 грн.;

- за липень-грудень 2020 року у сумі 275668,30 грн. із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) - 12% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 4594471,60 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегулювано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

До місцевих податків належить податок на майно (пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України).

За положеннями пп. 265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, в тому числі з плати за землю. Порядок сплати податку на майно визначений у Розділі ХІІ ПК України (статті 265-289 ПК України)

Разом із тим, у статті 14 ПК України надано визначення таким поняттям, як:

- плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147);

- земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп.14.1.72);

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73);

- земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп.14.1.74).

В силу приписів пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За положеннями п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За приписами п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За положеннями статей 125 та 126 ЗК України (тут і далі - в редакції, яка діяла на час набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - 19.07.2005), зокрема, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, у частинах 1, 2 та 3 статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруд, унормовано положення статті 377 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, яка діяла на час набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - 19.07.2005), відповідно до яких до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Наведене дає підстави для висновку про те, що власник нежилого приміщення (будівлі або споруди) у сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення (будівлі або споруди) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, суд приходить до висновку, що, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Наведена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду України, сформованого в постанові від 07.07.2015 по справі 826/12388/13-а, який неодноразово підтриманий Верховним Судом, в тому числі в постановах від 13.06.2019 року по справі №820/5042/16, від 05.02.2021 року по справі №826/16051/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 ПК України).

Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Разом із цим, базою оподаткування земельним податком відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп.271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.271.1.2).

За положеннями п.271.2 ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Дніпровською міською радою прийнято рішення від 13.07.2016 року №7/11 про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.10 року №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста , яким встановлено розмір ставки плати за користування земельними ділянками, на які не оформлено в законодавчому порядку документи, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

До 2020 року ставка земельного податку на земельні ділянки, неоформлені в передбаченому законом порядку, складала 3% від нормативної грошової оцінки (рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 р. №13/27, рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 р. № 8/30).

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 27.11.2019 року №6/50 Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27, за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено, а також у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, та відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 9/52 від 18.12.2019 р. (діє з 01.07.2020) у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV ПК України - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (пп.14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України.

Положеннями статті 274 ПК України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України також передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Отже контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.

Разом з тим, відповідно до статті 1, частини 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 №1378-IV (далі - Закон №1378-IV; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст.23 Закон №1378-IV).

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15).

Згідно з частиною 1 статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (стаття 194 ЗК України).

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 38 Закону України Про державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року №3613-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

Таким чином, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 13.06.2019 по справі №820/5042/16.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної податкової служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Для реалізації податковим органом повноважень щодо нарахування земельного податку платникам податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіціентів.

Механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України Про інформацію суб`єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів визначений Порядком подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386 (далі - Порядок №1386).

Пунктом 4 Порядку №1386 Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

При цьому, пунктом 1 розділу ІІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777 (далі - Порядок №489), визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Відтак, розмір земельного податку встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі, яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за законодавчо визначеною формою.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржувані повідомлення рішення прийняті Головним управління ДПС у Дніпропетровській області із використанням даних листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Про надання інформації від 02.01.2020 №8-4-0.38.1/107-20, відповідно до якого відповідачу повідомлено, що інформація про код КВЦПЗ земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:381:0004 до Державного земельного кадастру не внесена. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:381:0004 за 2017 рік складає - 3 062 981,07 грн (Кф = 2), за 2018 рік, станом на 01.07.2018 р. - 3 062 981,07 грн (Кф = 2), за 2018 рік, станом на 01.01.2019 р. - 4 594,471,60 грн (Кф = 3), за 2019 рік - 4 594,471,60 грн (Кф = 3).

Суд зазначає, що вказаний лист не відповідає формі, визначеній у додатку 9 до Порядку №489.

Таким чином, лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Про надання інформації від 02.01.2020 №8-4-0.38.1/107-20 не може вважатися належними відомостями із Державного земельного кадастру у розумінні чинного законодавства України, оскільки не є витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Більш того, зазначений лист містить лише відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:381:0004 за 2017-2019 роки, а отримання податковим органом даних від Держгеокадастру про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки за 2020 рік матеріали справи взагалі не містять.

Таким чином, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правильності визначення розміру податкових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на не підтвердження такого розміру витягами з технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок.

Вищенаведені обставини вказують на порушення відповідачем під час нарахування позивачу земельного податку принципу належного урядування як складової принципу верховенства права.

За приписами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У частинах 1 та 2 статті 6 КАС України також встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд також враховує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 дійшов висновку про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Таким чином, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідачем недотримано процедуру обчислення ОСОБА_2 суми земельного податку за 2017-2020 роки, що свідчить те, що при прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд приходить до необхідності їх скасування.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про зміну предмету позову доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 6 873,46 грн, сплачений ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції про сплату №92112 від 19.05.2021, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.01.2020 року №2860-240-0461/2, від 29.01.2020 року №2860-240-0461/1 та від 06.05.2020 року №80797-5240-0461.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 873,46 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят три гривні сорок шість копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно