Рішення

від 19.08.2021 по справі 200/1550/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 р. Справа№200/1550/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шинкарьової І.В., при секретарі судового засідання Трушиної Д.В. розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України та просить суд:

Скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 02.12.2020 р. №4946/іпк/99-00-04-05-03-09 як протиправну та дискримінаційну.

Скасувати Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 16.04.2020 р. №154706-5433-0159 в частині нарахування фізичній особі ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за березень 2020 року в сумі 25872,89 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає наступне.

Відповідачем - 1 винесено Податкове повідомлення-рішення №154706-5433-0159 16квітня 2020 року позивачу на оплату орендної плати за 2020 рік в сумі 310474,69 грн. Позивач зазначає, що йому залишились зрозумілими яким чином під час карантину користуються пільгами з орендної плати фізичні особи та надав запит на отримання індивідуальної податкової консультації. Відповідачем - 2 ДПС листом від 02 грудня 2020 року надано індивідуальну консультацію, яка, як вважає позивача, є дискримінаційною та такою яка порушує права фізичних осіб в доступ до пільг, наданих державою на час карантину. Вважає, що індивідуальна податкову консультація ДПС України від 02.12.2020 №4946/іпк/99-00-04-05-03-09 є протиправною та дискримінаційною, порушує право фізичної особи на отримання пільг під час карантину, а ГУ ДПС у Донецькій області при винесенні 16.04.2020 (вже під час карантину) податкового повідомлення-рішення № №154706-5433-0159 не використовує п. 52-4. Підрозділу 10 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що ГУ ДПС у Донецькій області звужує права фізичних осіб на доступ до пільг з орендної плати під час карантину (в березні 2020 року), передбачених законодавством України.

26 лютого 2021 року відповідачем - 1 на адресу суду було подано відзив на позовну заяву в якому ГУ ДПС у Донецькій області наголошує, що висновки викладені в оскаржуваній податковій консультації, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України а ні правам та інтересам платника податків, консультація надана в межах повноважень ДПС України. Щодо застосування норм пп. 52-4 п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України відповідач - 1 вказує, що платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому, у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені ст. 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами п. 120.2 ст. 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

11 березня 2021 року відповідачем - 2 подано відзив на позовну заяву, який аналогічний змісту відзиву відповідача - 1 від 26 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі № 200/1550/21-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

20 липня 2021 року закрите підготовче провадження по справі №200/1550/21-а та призначено до судового розгляду по суті на 03 серпня 2021 року о 13:30 год.

В судовому засіданні 03 серпня 2021 року судом, керуючись ст. 223 КАС України, була оголошена перерва до 19 серпня 2021 року на 15:30 год. , про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Представник сторін у судове засідання 19 серпня 2021 року з`явились.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення до нього, суд встановив наступне.

Позивач - ФО-П ОСОБА_1 , відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП реєстраційний номер НОМЕР_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 . Зареєстрований 26 березня 2010 року за номером № 2 274 000 0000 025494.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 07 грудня 2015 року Маріупольська міська рада передала в орендне користування позивачу земельну ділянку площею 1.8933 га строк на 10 років. Предметом договору є те, що Орендодавець (маріупольська міська рада) надає Орендарю (позивач) у строкове платне користування земельну ділянку , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 1412336300:01:013:0068). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2015 рік становить 207,06 грн/м2. Відповідно до пунктів договору щодо орендної плати судом встановлено, що Орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки за рік. Податкове зобов`язання щодо сплати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю , що місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем додано до матеріалів справи:

План меж земельної ділянки, яку позивач прийняв в орендне користування по вул. Мініна, 7 у Жовтневому районі міста Маріуполь.;

Акт встановлення та узгодження меж землекористування позивача для функціонування виробничого комплексу на АДРЕСА_2 від 14 листопада 2008 року.;

Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно договору зареєстрованого службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області;

Звітну податкову декларацію платника єдиного податку ФО-П за третій квартал 2020 року з якої вбачається, що обсяг доходу за звітний період , що оподатковується ставкою 5% код рядка 06 складає 4489250,03 грн. У визначенні податкових зобов`язань по єдиному податку позивачем вказано, що загальна сума доходу за звітний період складає 4489250,03 грн, сума податку за ставкою 5% 224462 грн, нарахований за попередній звітний період 33866 грн, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду 190595 грн. Дата подання декларації 02 листопада 2020 року. Відповідно до квитанції № 2 документ прийнято та доставлено до районного рівня 5814 ГУ ДПС у Донецькій області 02 листопада 2020 року в 13:49 год.

16 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 154706-5433-0159, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5, 286 розділу XII Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата за період 2020 рік на суму 310474,69 грн.

Позивач отримавши податкове повідомлення рішення відповідача -1 звернувся до відповідача - 2 із зверненням від 01 вересня 2020 року щодо сплати орендної плати за землю під час карантину фізичною особою, яка має договір оренди земельної ділянки.

Відповідачем - 2 на звернення позивача надано індивідуальну податкову консультацію від 02 грудня 2020 року № 4946/іпк/99-00-04-05-03-09 про те, що нормами п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ надав право скористатися правом на звільнення від сплати земельного податку та/або орендної плати виключно суб`єктам податкових відносин, які як платники плати за землю (крім фізичних осіб), відповідно до п.286.2 ст.286 ПКУ подали податкову декларацію , то на фізичну особу - платника плати за землю, яка згідно з п. 286.2 ст. 286 ПКУ не подавала податкову декларацію з плати за землю, не поширюється передбачене п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ право на звільнення від сплати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями п. 287.1 ст.287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 07 грудня 2015 року Маріупольська міська рада передала в орендне користування позивачу земельну ділянку площею 1.8933 га строк на 10 років, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 1412336300:01:013:0068). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2015 рік становить 207,06 грн/м2. Орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки за рік. Податкове зобов`язання щодо сплати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю , що місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що орендована земельна ділянка використовується позивачем у господарській діяльності, а саме на орендованій земельній ділянці знаходиться нежитлові приміщення, споруди та стаціонарне обладнання ( виробничий комплекс з виготовлення бетону). Відповідно до договору № 1/06 від 01 червня 2018 року позивач надав ТОВ Бестбетон у платне використання нежитлові приміщення, споруди та стаціонарне обладнання, які знаходяться за адресою м. Маріуполь, вул. Мініна, 7. У підтвердження даних обставин представником позивача було надано: договору № 1/06 від 01 червня 2018 року який укладений між позивачем та ТОВ Бестбетон ; Перелік майна, яке надається в оренду та його вартість; Акт приймання передачі майна.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачу земельна ділянка передана у користування, як фізичній особі, а відповідно, нарахування податку проводиться контролюючим органом.

Згідно п.287.5 ст.287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За таких підстав, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки в оренді у позивача згідно договору оренди землі, останній має обов`язок щодо справляння орендної плати за неї за 2020 рік.

В свою чергу, 30.03.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набув чинності 02.04.2020.

Зазначеним Законом, підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-4 такого змісту: Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за відповідні місяці .

Отже, законодавець у пункті 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільнив від зобов`язань з плати за землю за період з 1 березня по 31 березня 2020 року платників такої плати, які використовують земельні ділянки в господарській діяльності.

Тобто, фактично законодавець надав можливість не сплачувати зобов`язання за березень 2020 року тим особам, які використовують земельні ділянки в господарській діяльності, проте не могли вести таку діяльність у зв`язку із запровадженим в Україні жорстким карантином.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.1 ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 2 статті 55 ГК України передбачено, що суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що положення пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, згідно яких не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності, розповсюджуються на позивача, оскільки останній є фізичною особою, яка використовує орендовану земельну ділянку в господарській діяльності.

Отже, у позивача не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку за березень 2020 року відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України.

При цьому, суд вважає неправомірними доводи відповідачів про те, що пільги, встановлені положеннями пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не розповсюджуються на позивача, з підстав того, що останній не є фізичною особою-підприємцем, а договір укладено з фізичною особою, оскільки положення вказаної норми не містять застережень щодо перебування особи у статусі фізичної особи - підприємця, навпаки, зазначено про перебування земельних ділянок у користуванні фізичних або юридичних осіб.

При цьому, абз. 2 пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України регулює лише поведінку платнику податку, який в силу приписів ПКУ здійснюють нарахування земельного податку самостійно, шляхом подання податкових декларацій.

Відповідно до розрахунку орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік відносно ОСОБА_1 встановлено, що у податковий період за 2020 рік позивачу нараховані суми податного зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні рішенні, що становить 310474,69 грн.

Враховуючи, що оплата орендної плати за 2020 рік в сумі складає 310 474,69 грн., що у свою чергу щомісячно складає 25 872,89 грн. = 310 474,69 / 12 місяців, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення в частині нарахування відповідачем 1 орендної плати з фізичних осіб за березень 2020 року в сумі 25872,89 грн. підлягають задоволенню.

Щодо скасування індивідуальної податкової консультації ДПС України від 02.12.2020 р. №4946/іпк/99-00-04-05-03-09 як протиправною та дискримінаційною, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.172 та 14.1.172-1 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій;

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Спірна індивідуальна податкова консультація, була надана у відповідь на звернення позивача з питання яким чином відповідно до пункті 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України фізичні особи, які мають договори оренди земельних ділянок та використовують їх для здійснення господарської діяльності, мають можливість скористатись правом на пільгу в нарахуванні податку на землю/орендної плати за земельні ділянки на час карантину з 01 по 31 березня 2020 року .

Відповідачем 2, в індивідуальній податковій консультації зазначено, що нормами п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ надав право скористатися правом на звільнення від сплати земельного податку та/або орендної плати виключно суб`єктам податкових відносин, які як платники плати за землю (крім фізичних осіб), відповідно до п.286.2 ст.286 ПКУ подали податкову декларацію , то на фізичну особу - платника плати за землю, яка згідно з п. 286.2 ст. 286 ПКУ не подавала податкову декларацію з плати за землю, не поширюється передбачене п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ право на звільнення від сплати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Позиція суду з зазначеного питання наведена вище, таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування індивідуальної податкової консультації ДПС України від 02.12.2020 р. №4946/іпк/99-00-04-05-03-09 як протиправну, підлягають задоволенню.

Щодо визначення позивачем спірної податкової консультації дискримінаційною, то позивачем не надано жодного доводу, в чому саме полягає дискримінація та за якою ознакою.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1816, 00 гривень.

Отже, судові витрати підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про скасування індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 02.12.2020 р. №4946/іпк/ НОМЕР_2 як протиправну та дискримінаційну; скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 16.04.2020 р. №154706-5433-0159 в частині нарахування фізичній особі ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за березень 2020 року в сумі 25872,89 грн., - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 02 грудня 2020 року № 4946/іпк/ НОМЕР_2 .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 16 квітня 2020 року № 154706-5433-0159 в частині нарахування фізичній особі ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за березень 2020 року в сумі 25872,89 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 800 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 800 гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.В. Шинкарьова