Постанова

від 17.08.2021 по справі 340/1867/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1867/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Авто" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 (суддя першої інстанції Притула К.М.) в адміністративній справі №340/1867/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Авто" до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Троя-Авто" звернулося до суду з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 189138 від 28.04.2020 року Управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, посилаючись на те , що перевозився подільний вантаж, який є рухомим при русі транспортного засобу, а тому не можливо розподілити вагу на осі рівномірно, а загальна маса транспортного засобу не перевищувала норми.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Товариство не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначено, що встановлення перевищення показників навантаження на строєну вісь при здійсненні габаритно-вагового контролю стало наслідком некоректного зважування вантажу та неврахування при зважуванні стану вантажу (подільний вантаж, насипом) та пов`язаних із цим станом особливостей зважування. Також апелянт зазначає, що чинним законодавством не визначено вимог обов`язковості отримання дозволу на перевезення подільних вантажів; відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі з вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу (зокрема сипучим).

Апелянт просить суд, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, на автомобільній дорозі Н-14 75 КМ+812М у пункті габаритно - вагового контролю було зупинено транспортний засіб позивача з подальшим проведенням його габаритно-вагового контролю, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 06 березня 2020 № 009806(а.с.62).

Вподальшому, на підставі перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11 березня 2020 року, яким встановлено порушення ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" ч.1 аб. 16 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.18); довідка № 030690 від 11 березня 2020 року, в якій зазначено навантаження на осі в тоннах: 1) 6,32; 2) 11,5; 3) 11,08; 4) 9,72 та повна маса транспортного засобу - 38,62 тонн (а.с.20); акт № 034229 від 11 березня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, в якому зафіксовано осьове навантаження, тонн: 6,32; 11,5; 20,8 та фактичну масу у 38,62тонн при нормативно допустимій 40,00 тонн (а.с.55); розрахунок №1550 від 11.03.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.57).

11 березня 2020 року відповідачем винесено повідомлення про розгляд справи на 17 березня 2020 року (а.с.63).

Станом на 27 березня 2020 року направлено повідомлення про розгляд справи, яке позивач отримав 30 березня 2020 року (а.с.23).

28 квітня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 189138 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.17).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив про відсутність документів, які передбачені ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме дозвіл, що дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за яке передбачено абз. 16 ч. 1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Вирішуючи спір по суті в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту ч.1 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно ч.2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За змістом ч.3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом ( крім зазначених у ч.2 даної статті ) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно -господарські штрафи: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Як видно з матеріалів справи, позивачем здійснювалось перевезення вантажу - карбаміду. Загальна вага автопоїзду складала 38,62 тонн при нормативно допустимій 40.

Вказане підтверджується товарно - транспортною накладною № ЕР-234915 від 10 березня 2020 (а.с.23).

В ході проходження габаритно-вагового контролю контролюючим органом встановлено, перевищення позивачем вагових обмежень на строєну вісь 23150 т., що на 5,23 % перевищує нормативно визначені 22 т. під час зважування транспортного засобу марки Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 (причеп НОМЕР_2 ), було встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь - 11050 кг, при допустимих 11 000 кг (що у відсотковому виражені становить 4 %), а також перевищення навантаження на здвоєну вісь - (що у відсотковому виражені становило - 30 %).

В ст.33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 % (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

За п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Із змісту п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994р. видно, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

В п.32 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (Порядок №879) передбачено, що перевізник, який має намір використовувати великовагових та\або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутись до уповноваженого Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та\або великогабаритного транспортного засобу видається підрозділами МВС, що забезпечує безпеку руху, після надання погодженого маршруту.

Щодо доводів апелянта в частині відсутності дозволу на рух, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Системний аналіз ч.3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги дає підстави дійти висновку, що законодавством яке регулює спірні правовідносини не встановлено жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (сипучі вантажі, рідини, тощо).

Аналогічні вимоги встановлені у частині другій статті 29 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII, норми якої наведені вище.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ Троя-Авто до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Таким чином, згідно зі статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також суд акцентує увагу на положення частини четвертої статті 48 Закону № 2344-III відповідно до якої: у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 54-IX від 11.09.2019, чинним з 25.09.2019, попередня редакція передбачала …якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків ).

Оскільки у спірному випадку перевищення нормативно допустимої ваги складає більше 5 %, то з урахуванням частини четвертої статті 48 Закону №2344-III перевезення такого вантажу може здійснюватися лише за наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами.

Доводи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є безпідставними та не звільняють позивача від обов`язку отримати відповідний дозвіл та здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, як в даному випадку - перевищення навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

При цьому згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на строєні осі - 22 т.

Щодо посилань ТОВ Троя-Авто , на позицію, висловлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16, у якій вказано, що позивачем перевозився подільний вантаж - карбамід, а чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів , то суд зазначає наступне.

У вказаній постанові Верховного Суду наведене твердження не є правовим висновком, а лише констатацією обставин і висновків, які зробив суд першої інстанції. Разом з тим, Верховним Судом зазначено, що суд як першої, так і апеляційної інстанцій, задовольняючи позов дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, судові рішення в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2016 скасовано, справу направлено в наведеній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови від 28.04.2020 року №189138 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо доводів апелянта в частині зважувального обладнання, колегія суддів їх не розглядає, оскільки вони не були підставою позову та не були предметом розгляду судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Авто" залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 в адміністративній справі №340/1867/20 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2021 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва