Рішення

від 17.08.2021 по справі 754/9875/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2106/21

Справа №754/9875/19

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Мельничук М.К.

за участі : позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Удовиченка Д.Г.

представника третьої особи - Проковського Д.С.

розглянувши позов ОСОБА_1 до Органу самоорганізації КМ Новодеснянський , 3-тя особа - Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міського державної адміністрації) про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Органу самоорганізації КМ Новодеснянський про стягнення заробітної плати.

Заочним рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Органу самоорганізації КМ Новодеснянський про стягнення заробітної плати були задоволені - стягнуто з Органу самоорганізації КМ Новодеснянський на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.01.2019 року по 14.02.2020 року в розмірі 70127 гривень 80 копійок та судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року вищевказане заочне рішення було скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального провадження.

30 березня 2021 року позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог відпвоіднео до якої позивач просила: Стягнути з Органу самоорганізації населення КМ Новодеснянський (ЄДРПОУ 26477389) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.01.2019 року по 09.03.2019 року в розмірі 15 636 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень). Стягнути з Органу самоорганізації населення КМ Новодеснянський (ЄДРПОУ 26477389) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати у розмірі 129 021, 95 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч двадцять одна гривня 95 коп.).

Позовні вимоги позивач обґрунтувала наступним.

На день подання позовної заяви до суду Позивачу не виплачена заробітна плата за період часу з 01 січня 2019 року по 09 березня 2019 року, що в сумі становить 15 636 грн. Виплата коштів не здійснена Відповідачем з невідомих Позивачу причин. Позивач зазначає, що станом на 02.04.2021 року заробітну плату не виплачено. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, Позивачем здійснено розрахунок суми, на яку збільшувалась заборгованість по заробітній платі та складає 5212 грн. * 3 місяці заборгованості = 15 636 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень).Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , за звітний рік: 2018 року отримала усього за рік у межах максимальної величини - 62461,28 грн., за 1 місяць - 5212,20 грн.Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , за звітний рік: 2019 року отримала усього за рік у межах максимальної величини - 0,00 грн., за 1 місяць - 0,00 грн.До заяви про перегляд заочного Рішення, Відповідач прикладає Наказ про звільнення секретаря, ОСОБА_1 від 09.03.2019 року №0903/2.Зазначені докази підтверджують порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановлених статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України Про оплату праці та наявність заборгованості з виплати заробітної плати. Середньоденна заробітна плата визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 за два повні останні місяці роботи діленням заробітної платиза фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (пункт 8).За два останні місяці, тобто за листопад-грудень 2018 року Позивачем фактично відпрацьовано 61 день. Заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом листопада-грудня 2018 року робочі (календарні) дні становить 10 424 грн. Тому з урахуванням відпрацьованих днів середньоденна заробітна плата складає суму 170,89 грн.Враховуючи ті обставини, що станом на день розгляду справи (02 квітня 2021 року) пройшло вже 755 днів, а відповідач всупереч положенням ст. 116 КЗпП України до цих пір не здійснив всіх виплат, які повинен був здійснити ще в день звільнення (9 березня 2019 року), тому, виходячи з положень ст. 117 КЗпП України, до стягнення з Відповідача підлягає сума середнього заробітку 170,89 грн. * 755 дні = 129 021, 95 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч двадцять одна гривня 95 кой.)

Відповідач скористався право подання відзиву.

У поданому 12.05.2021 року відзиві представник ОСН КМ Новодеснянський просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

09 березня 2019 року проведено конференцію жителів за місцем проживання органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Новодеснянський .Відповідно до протоколу конференції жителів за місцем проживання Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Новодеснянський від 09 березня 2019 року, було обрано новий склад ОСН КМ Новодеснянський , таким чином новим секретарем ОСН КМ Новодеснянський обрано ОСОБА_4 .Крім того, позивач була присутня на конференції жителів за місцем проживання Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Новодеснянський від 09 березня 2019 року про, що міститься її підпис у Списку учасників жителів за місцем проживання Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Новодеснянський , а саме пункт №44., який міститься в матеріалах справи та Позивачу було достовірно відомо, про те, що обрано новий склад Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Новодеснянський .Відповідно до наказу про звільнення секретаря №0903/2 від 09.03.2019р., ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря ОСН КМ Новодеснянський згідно протоколу звітно-виборчої конференції від 09.03.2019р.З приводу заборгованості по виплаті заробітної плати Позивачу за період з01.01.2019 по 09.03.2019 року, зазначив наступне:Ст.21 Закону України Про органи самоорганізації населення передбачено, що члени органу самоорганізації населення виконують свої обов`язки на громадських засадах. За рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення. Відповідно до ст.16 Закону України Про органи самоорганізації населення , фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є:кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень;добровільні внески фізичних і юридичних осіб;інші надходження, не заборонені законодавством.Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в межах, визначених відповідною радою.Головним розпорядником коштів OCH КМ Новодеснянський є Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради.Крім того, відповідно до листа Департаменту суспільних комунікацій №059- 059/С-16-12А1 від 22.05.2019р., який міститься в матеріалах справи, в якому зазначено, що підставою для надання фінансової підтримки органу самоорганізації населення є відповідне, протокольно оформлене, рішення зборів (конференції) жителів за місцем проживання про умови оплати праці складу комітету на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок асигнувань, визначених у бюджеті м. Києва.А також, зазначено, що з січня 2019 року Департамент суспільних комунікацій, як головний розпорядник коштів не здійснює фінансову підтримку діяльності OCH КМ Новодеснянський за рахунок коштів місцевого бюджету у зв`язку з не проведенням звітної конференції жителів за місцем проживання за діяльність у 2018 році у легітимний спосіб.Таким чином ОСН КМ Новодеснянський не було надано фінансування з місцевого бюджету м. Києва на 2019 рік, у зв`язку з чим не було виплачено і заробітну плату працівникам.Лише після проведення конференції 09.03.2019р. на якій було обрано новий склад ОСН КМ Новодеснянський , новим керівництвом було повторно надано документи для надання фінансування ОСН КМ Новодеснянський з урахування нового кількісного складу, після чого, Департаментом суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було погоджено відповідний кошторис на 2019 рік.Таким чином, невиплата заборгованості по заробітній платі за період з01.01.2019 року по 09.03.2019 року було здійснено не з вини нового складу ОСН КМ Новодеснянський .Невиплата заробітної плати Позивачу за період з 01.01.2019 року по09.03.2019 року було здійснено у зв`язку з тим, що ОСН КМ Новодеснянський не було надано фінансування з місцевого бюджету м. Києва.Таким чином, ОСН КМ Новодеснянський жодним чином не має можливості виплатити Позивачу заборгованість по заробітній платі за період з01.01.2019 року по 09.03.2019 року, оскільки кошторисом, який затверджує Департаментом суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не передбачено виплати щодо заборгованості по заробітній платі Позивача.

Представником третьої особи - Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міського державної адміністрації)12 травня 2021 року подані письмові пояснення, відповідно до яких представник зазначив, що Основним принципом організації та діяльності органу самоорганізації населення є виборність. Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення в порядку, визначеному Законом, можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній території. Протоколом конференції жителів за місцем проживання органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Новодеснянський" від 09.03.2019 року обрано персональний склад комітету, зокрема, керівником - ОСОБА_5 , а секретарем - ОСОБА_4 . Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.04.2019 ОСОБА_5 є керівником органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Новодеснянський". Стаття 21 Закону визначає правовий статус членів органу самоорганізації населення: Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов`язки на громадських засадах. За рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення. Відповідно до підпункту 4.5. пункту 4 розділу 2 Додатку 1 міської цільової програми "Сприяння розвитку громадянського суспільства у м. Києві на 2017 - 2019 рр.", затвердженої рішенням Київської міської ради від 08.12.2016 № 536/1540 Департамент забезпечує надання фінансової підтримки органів самоорганізації населення, зокрема здійснення оплати праці керівників, секретарів та бухгалтерів відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, фінансова підтримка органів самоорганізації населення надається на заробітну плату працівникам, які за рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання, працюють на постійній основі з оплатою праці за рахунок коштів місцевого бюджету. Фінансово - кошторисна документація органу самоорганізації населення КМ Новодеснянський на 2019 рік не погоджувалась Департаментом, як головним розпорядником бюджетних коштів, тобто заробітна плата штатним працівникам органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Новодеснянський з бюджету міста Києва з 01.01.2019 року по 01.07.2019 року не нараховувалась. Також, представник звернув увагу, що відповідно до п.8 ст. 5 Заону організація та діяльність органу самоорганізації населення ґрунтується на принципах фінансової та організаційної самостійності.

Протягом судового розгляду справи позивач, представник позивача вимоги позову підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної прати позивачу.

Представник Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міського державної адміністрації) підтримав раніше надані письмові пояснення.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працює на посаді секретаря в Органі самоорганізації КМ Новодеснянський з 01.06.2011 року, що підтверджується трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

Наказом № 0903/2 від 09 березня 2019 року ОСОБА_1 звільнена з посади секретаря ОСН КМ Новодеснянський , згідно протоколу звітно - виборчої конференції від 09.03. 2019 року.

Починаючи з 01.01.2019 року Позивачу не виплачено заробітну плату.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , за звітний рік: 2018 року отримала усього за рік у межах максимальної величини - 62461,28 грн., за 1 місяць - 5212,20 грн.

Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , за звітний рік: 2019 року отримала усього за рік у межах максимальної величини - 0,00 грн., за 1 місяць - 0,00 грн.

Зазначений доказ підтверджує порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановлених статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України Про оплату праці та наявність заборгованості з виплати заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що на власника або уповноважений ним орган при кожній виплаті заробітної плати покладено обов`язок повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч.1 ст.25 Закону України Про оплату праці , забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що на власника або уповноважений ним орган при кожній виплаті заробітної плати покладено обов`язок повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України Про оплату праці , забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Відсутність коштів чи фінансування, не звільняє роботодавця від обов`язку оплати праці. Крім того, до матеріалів справи Відповідачем було долучено План використання бюджетних коштів на 2019 рік, з якого чітко видно, заплановані видатки на заробітну плату.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Однак, всупереч вищевказаним положенням законодавства Відповідачем не було здійснено Позивачеві всіх виплат в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна заробітна плата визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 за два повні останні місяці роботи діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (пункт 8).

За два останні місяці, тобто за листопад-грудень 2018 року Позивачем фактично відпрацьовано 61 день. Заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом листопада-грудня 2018 року робочі (календарні) дні становить 10 424 грн. Тому, з урахуванням відпрацьованих днів, середньоденна заробітна плата складає суму 170,89 грн.

Враховуючи ті обставини, що станом на день розгляду справи (02 квітня 2021 року) пройшло вже 755 днів, тому виходячи з положень ст. 117 КЗпП України, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складає: 170,89 грн. * 755 дні = 129 021, 95 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч двадцять одна гривня 95 кой.)

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково . Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таку точку зору у своїй постанові ВП Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про необхідність звершення розмірі стягуваного середнього заробітку за час затримки розрахунку до 50000 гривень.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Європейський суд з прав людини у рішенні Меньшакова проти України від 8 квітня 2010 року зазначив, що відповідно до статті 117 Кодексу при відсутності спору щодо суми заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період фактичного розрахунку (частина перша статті 117), а при наявності спору про розміри сум заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановления судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність стягнення з Органу самоорганізації КМ Новодеснянський на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.01.2019 року по 09.03.2019 року в розмірі 15636 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 50000 гривень.

Оскільки позивач при подачі даного позову був звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Органу самоорганізації КМ Новодеснянський , 3-тя особа - Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міського державної адміністрації) про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Органу самоорганізації КМ Новодеснянський (ЄДРПОУ 26477389, м. Київ, вул.. Будищанська, 3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.01.2019 року по 09.03.2019 року в розмірі 15636 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 50000 гривень.

Стягнути з Органу самоорганізації КМ Новодеснянський (ЄДРПОУ 26477389, м. Київ, вул.. Будищанська, 3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2021 року.

Суддя