Постанова

від 14.09.2007 по справі а4/338-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/338-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2007 р.                                                                  Справа № А4/338-07

          Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

За позовом           Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції

до           Закритого акціонерного товариства “Техносервіс”, м. Київ

та          Відкритого акціонерного товариства “Сквирський комбінат хлібопродуктів”, м. Сквира

про           визнання угоди недійсною та стягнення 253041,60 грн.,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаКодинська О.В., за дов. від 11.04.07р. №83/8/251,

від відповідачів1. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належно,2. Кислян О.А., за дов. від 16.01.07р. №22.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.09.2007р. о 12 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.09.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Обставини справи:

Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція (далі –позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Техносервіс” та Відкритого акціонерного товариства “Сквирський комбінат хлібопродуктів” (далі - відповідачі), про визнання угоди недійсною та стягнення 253041,60 грн. При цьому, ДПІ просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Сквирський комбінат хлібопродуктів” на користь держави отриманого зерна –гречки в сумі 253041,60 грн. за угодою від 22.08.06р. №9

07.08.07р. в судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого Сквирська МДПІ просить суд визнати угоду (договір купівлі-продажу від 22.08.05р. №19 укладеною між ЗАТ “Техносервіс” та ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” недійсною та стягнути з “Сквирський комбінат хлібопродуктів” на користь держави отриманого зерна –гречки в сумі 253041,60 грн. за угодою від 22.08.05р. №19. Окрім цього просить суд в тексті позову слова “договір купівлі-продажу від 22.08.05р. №9” замінити словами “договір купівлі-продажу від 22.08.05р. №19”, слова “МПП “Равелін” замінити словами “ЗАТ “Техносервіс”.

05.09.07р. від Сквирської МДПІ на адресу господарського суду Київської області надійшло клопотання в порядку статті 137 КАС України про зміну позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд визнати угоду (договір купівлі-продажу від 22.08.05р. №19 укладеною між ЗАТ “Техносервіс” та ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” недійсною, стягнути з ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” на користь держави вартість отриманого зерна – гречки в сумі 253041,60 грн. за угодою (договором купівлі-продажу) від 22.08.05р. №19, зобов'язати ЗАТ “Техносервіс” повернути ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” все отримане ним за угодою (договором купівлі-продажу) від 22.08.05р. №19 –кошти в сумі 253041,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та п. 1 статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваного договору, з боку ЗАТ “Техносервіс” був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від сплати податків. При цьому, ДПІ обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: згідно службової записки відділу автоматизації процесів оподаткування №288/8/290 від 06.12.05р. зазначено, що на всі запити по Пошуково-Довідковій Системі щодо ЗАТ “Техносервіс” інд.податковий номер 241018410270, код ЄДРПОУ 24101897) не має даних про платника. Згідно відповіді Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві від 14.06.07р. №12/1-7/1217 код 24101897, який відображено на печатці ЗАТ “Техносервіс” не є ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ. Відповідно до листа Білоцерківської ОДПІ від 09.12.05р. №72294/23-4 ЗАТ “Техносервіс” інд. податковий номер 241018410270 на обліку в Білоцерківській ОДПІ не перебуває.

Представники відповідача - 1 у судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами та повістками суду. У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників ЗАТ “Техносервіс” 28.08.07р. господарським судом Київської області було зроблено судовий запит в порядку статті 69,71 КАС України до Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві, в якому господарський суд просив повідомити інформацію щодо включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Закрите акціонерне товариство “Техносервіс” (01000, м. Київ, вул. Возз'єднання, 16, кв. 68, код ЄДРПОУ 24101897), окрім цього просив повідомити суд про можливу перереєстрацію вказаного товариства та зміну його місця знаходження. У відповіді на вказаний запит від 06.09.07р. № 12/1-7/2229 Головне міжрегіональне управління статистики у місті Києві надало інформацію з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.08.07р. з якої вбачається, що код 24101897, який належить Закритому акціонерному товариству “Техносервіс” не є ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ. Також повідомило суд, що за вказаною у запиті назвою “Техносервіс”, організаційно-правовою формою господарювання “закрите акціонерне товариство” та місцезнаходженням м. Київ значиться: ЗАТ “Техносервіс” (02222, м. Київ, вул. Висоцького, 11, кв. 90, код 05389758) та АТЗТ “Техносервіс” (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 15, кв. 2, код 23528353).

Відповідач 2 –Відкрите акціонерне товариство “Сквирський комбінат хлібопродуктів” проти заявленого позову заперечує, присутній у судовому засіданні представник ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” надав заперечення на позов датоване 26.07.07р. № 3/5 в якому зазначає, що позовні вимоги Сквирської МДПІ не підлягають задоволенню з наступних підстав:

-          договору від 22.08.06р. №9 не існує, натомість є договір №19 від 22.08.05р.;

-          як пов'язані між собою ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів”, ЗАТ “Техносервіс” та МПП “Равелін”, а також неіснуючий договір від 22.08.06р. №9 позивачем не зазначено;

-          при укладанні договору купівлі-продажу від 22.08.05р. №19 ЗАТ “Техносервіс” було надано копію свідоцтва про державну реєстрацію та копію свідоцтва про включення до ЄДРПОУ, окрім цього при виписці податкових накладних ЗАТ “Техносервіс” було надано копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №14132832 виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 29.09.1997р.;

-          факт реєстрації ЗАТ “Техносервіс”, як юридичної особи та платника ПДВ підтверджується відповіддю Білоцерківської ОДПІ від 09.12.05р. №72294/23-4, яка міститься в матеріалах справи;

-          в результаті господарських операціях за договором купівлі-продажу від 22.08.05р. №19 державі та державному бюджету не завдано будь-якої шкоди

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою від 14.09.2007р. суд постановив закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог до ЗАТ “Техносервіс (код ЄДРПОУ 24101897), яке не є юридичною особою та не включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

22 серпня 2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Сквирський комбінат хлібопродуктів” та Закритим акціонерним товариством “Техносервіс” було укладено договір купівлі-продажу № 19, предметом цього договору є поставка зерна гречки в кількості 100 (сто) тон по ціні 1040 грн. за тону..

На виконання згаданого договору ЗАТ “Техносервіс” здійснило продаж ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” зерна в кількості 219,7 тон на загальну суму 253041,60 грн. в тому числі ПДВ –42173,61 грн.

На виконання згаданого договору, продавцем товару –ЗАТ “Техносервіс” були виписані відповідні податкові накладні: від 10.08.2005р. № 10/08-1 на суму 98956,00 грн., від 30.08.2005р. № 30/08-1 на суму 32424,40 грн., від 26.08.2005р. № 26/08-1 на суму 40456,00 грн., від 11.08.05р. №11/08-1 на суму 26260,00 грн., від 29.08.05р. №29/08-1 на суму 16328,00 грн., від 27.08.07р. №27/08-1 на суму 20612,80 грн., від 31.08.05р. №31/08-2 на суму 18004,40 грн. загалом на суму 345777,85 грн. в тому числі ПДВ.

Присутній у судовому засіданні представник 2-го відповідача підтвердив факт виконання обома сторонами згаданих правочинів у повному обсязі.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії договору №19 від 22.08.2005р. останній підписаний обома сторонами та скріплений печатками, з боку ЗАТ “Техносервіс”  Тасевичем В.П., з боку ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” Яринко В.М.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним договору від 22.08.2005р. №19, укладеного між ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” та ЗАТ “Техносервіс” на підставі ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення в доход держави всього одержаного від контрагентів за цією угодою з огляду на приписи ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України

За змістом статті 207 Господарського кодексу України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

В обґрунтування позову МДПІ зроблено посилання на протиправність умислу лише у ЗАТ “Техносервіс”. Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише відсутністю даних про платника податків - ЗАТ “Техносервіс” в Пошуково-Довідковій системі відділу автоматизації процесів оподаткування та даних з ЄДРПОУ.

Також Сквирською МДПІ не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваного договору з порушенням господарської компетенції з боку ЗАТ “Техносервіс”.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 Господарського кодексу України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача 1 встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ЗАТ “Техносервіс”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучена до матеріалів справи копія акта перевірки від 16.12.2005р. № 418/231/36/00954544 позапланової документальної перевірки ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.08.2005р. по 30.09.2005р., на підставі якого Сквирською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2007р. №0000192301/0, яким ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток та штрафних санкцій, не свідчать про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-1, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобов'язань ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” саме за спірною угодою з ЗАТ “Техносервіс”.

Із зазначеного витягу акта перевірки не вбачається, що контролюючим органом  досліджувалась господарська діяльність ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів” виключно з ЗАТ “Техносервіс”.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваним договором ЗАТ “Техносервіс” поставляло зерно гречки. Законодавчі обмеження стосовно таких поставок відсутні.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного статтею 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода були укладена відповідачами 22.08.05р.

Однак господарський суд враховує, що ЗАТ “Техносервіс” (м. Київ, код ЄДРПОУ 24101897) не існує, як юридична особа, а отже відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірною угодою може бути застосована виключно до ВАТ “Сквирський комбінат хлібопродуктів”.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 10.07.2007р., тобто більш як через півтора роки після вчинення  відповідачем-1, як стверджує позивач, правопорушення то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації..

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                  

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –21.09.2007р.