Постанова

від 18.09.2007 по справі 25/339-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/339-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.09.2007р.м.Київ№ 25/339-А

За позовом  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва  

до                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетор Крон»

        2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондової компанії «Альпарі»»

про                 визнання зобов'язання недійсним

Суддя Морозов С.М.

Представники:

від позивача             Аліфанов Т.Ю. (довіреність № 9/9/10-015 від 09.01.2007р.)

від відповідача 1:     не з'явились;

від відповідача 2:     Гішка Р.А. директор;

                                  Онищенко В.П. (довіреність від 29.07.2007р.)

18.09.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовною заявою про визнання недійсним правочину № К-203 від 14.09.2004р. вчиненого між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сетор Крон»(надалі ТОВ «Сетор Крон», відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Альпарі», відповідач 2) з підстав передбачених ст. 207 ГК України. Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України, стягнути з Фондової компанії «Альпарі»в доход Державного бюджету України вартість цінних паперів відчужених ТОВ «Сетор Крон»згідно правочину № К-203 від 14.09.2004р. в сумі 1 149 600 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, при наявності умислу у відповідача 1, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідачем 2 позову не визнано, заперечення викладені письмово та обґрунтовані безпідставністю заявлених позивачем вимог. Як зазначив представник відповідача 2 позивачем помилково зазначено, що договір укладений між відповідачами є купівлею-продажем цінних паперів, оскільки оспорюваний договір є договором комісії. Неправомірними вважає відповідач 2 вимоги позивача щодо стягнення в доход бюджету 1 149 600 грн., оскільки за умовами договору передбачено отримання винагороди у розмірі 1 149, 03 грн.. Окрім того, відповідач посилається на практику вирішення аналогічних справ судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України, заперечення обгрунтовані посиланням на відповідні Постанови Верховного Суду України які підтверджують помилковість висновків органу податкової служби під час розгляду справ про визнання недійсними угод з підстав якими обгрунтовано позов ДПІ у Голосіївському районі міста Києва

Відповідач 1 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

            Позивач в ході розгляду справи, з урахуванням викладених заперечень відповідача 2 уточнив заявлені вимоги та просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір комісії з підстав зазначених у позовній заяві. Щодо наслідків недійсності укладеної угоди просив стягнути з Фондової компанії «Альпарі»в доход Державного бюджету комісійну винагороду, отриману від виконання правочину № К-203 від 14.09.2004р. в сумі 1 149, 03 грн..

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14.09.2004р. між ТОВ «Сетор Крон»(комітент) та ТОВ «Фондова компанія «Альпарі»»(комісіонер) укладено договір комісії № К-203 згідно якого останнє взяло на себе зобов'язання надати ТОВ «Сетор-Крон»посередницькі послуги з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені в інтересах та за його рахунок на визначених умовах. Згідно п. 1.4 Договору комісійна винагорода комісіонера становить 1 149, 03 грн. без ПДВ.

На виконання договору між відповідачами було підписано акт виконання зобов'язань по Договору комісії №К-203 від 14.09.2004р. відповідно до якого Відповідач 2 на замовлення Відповідача 1 продав належний останньому простий вексель № 30066901447, емітований ТОВ «ЗБК «Іком»26.08.2004р. номінальною вартістю 1 150 750 грн., отримавши грошові кошти. У відповідності до умов договору ТОВ «ФК «Альпарі»перераховано відповідачу 1 отримані від продажу грошові кошти за вирахуванням належної в якості оплати за надані послуги комісійної винагороди в розмірі 1 149, 03 грн.

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України  господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Органи юридичної особи –це призначені або обрані посадові особи. Таким чином наявність прямого умислу та корисливої мети на ухилення від сплати податків може бути встановлено виключно у фізичних осіб. Фізична особа (посадова особа) визнається винною тільки судом загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вироком Голосіївського районного суду від 16 січня 2006 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального Кодексу України Малишева Євгена Миколайовича та Обіуха Сергія Володимировича.  Зокрема, серед іншого вироком встановлено, що підписання підсудними Малишевим Є.В. та Обіухом С.В. реєстраційних документів ТОВ «Сетор Крон»дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи фіктивну юридичну особу –ТОВ «Сетор Крон»для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, про що свідчать реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняття торгівлею.

Окрім того, заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.11.2005р. установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сетор Крон»визнані недійсними.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим  для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28 квітня 1974 року задовольняючи позов у справі про визнання угод недійсними, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Відповідно до карток особового рахунку про сплату податку на прибуток, податок на додану вартість ТОВ «Сетор Крон»не звітує з вересня 2004р., остання податкова декларація з податку на прибуток підприємства подана за перше півріччя 2004р. з нульовими показниками.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності є підтвердженням того, що відповідач-1 при укладанні спірного договору не мав намірів здійснювати законну підприємницьку діяльність і сплачувати податки.

Таким чином, встановлені судом обставини справи вказують на те, що спірна угода від імені відповідача 1 була укладена з метою створення обставин, спрямованих на ухилення від оподаткування.

Суд вважає, що сукупність вказаних фактів є достатньою підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача 1, в тому числі при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а тому спірний договір був укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави при наявності умислу з боку ТОВ «Сетор Крон»на ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав (крім визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач-2 (добросовісна сторона спірного договору) надав послуги щодо купівлі-продажу цінних паперів та отримав винагороду за надані послуги. З урахуванням наведеного, а також вимог ч. 2 ст. 208 ГК України відповідач-1 повинен повернути відповідачу-2 суму комісійної винагороди, отриманої за договором, а відповідач-2 повинен повернути відповідачу-1 вартість наданих послуг, оскільки неможливим є повернення отриманої (спожитої) послуги. Тобто, сторони спірної угоди повинні повернути одна одній одну й ту саму суму грошових коштів. За таких обставин втрачається будь-який економічний та правовий сенс такого повернення сторін договору у первісний стан. При цьому, з наведених вище підстав, суд вважає, що в даному випадку взагалі не може йтися про повернення в первісний стан саме ТОВ «Сетор Крон», оскільки непричетність осіб, що діяли від його імені, до цього підприємства підтверджується матеріалами справи (вироком Голосіївського районного суду від 16.01.2006р., рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.11.2005р.).

          Окрім того позивачем пропущені строки застосування  наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначені наслідки недійсності договорів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру в обох чи однієї сторони договору.  

          Зокрема, Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

          При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами  у вересні 2004р..

          Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Оскільки позивач звернувся до суду 10.07.2007р., тобто більш ніж через два роки після вчинення  відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-2 адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв'язку з наведеним вище. невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.

           Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин № К-203 від 14.09.2004р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сетор Крон»(код ЄДРПОУ 32846606) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Альпарі»(код ЄДРПОУ 23540816) з підстав передбачених ст. 207 ГК України.

3. В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.М. Морозов

                                                дата складення постанови у повному обсязі 26.09.2007